Керівники буксирного пароплавства сторопіли. А потім гучно зареготали. Всі вони були в тому віці, коли чоловіки знову починають читати казки та розважатись кумедними іграми, а тому сприйняли капітанову пропозицію цілком серйозно.
Того дня, коли мали "хрестити" буксири, половина міста, як звичайно, була в порту. Як то завжди буває під час спуску кораблів на воду, безкоштовно частували пивом, копченими ковбасами й гамбурзькою юшкою з вугрів. Тільки саме "хрещення" було для всіх глядачів величезною несподіванкою.
Тео, дружина капітана. порту, розбила пляшку шампанського об форштевень першого буксира й голосно вигукнула: "Називаю тебе "Крізь". Люди здивувались, А коли пані Теодора Рікмерс оголосила інші назви, по черзі вигукуючи: "Називаю тебе "І", називаю тебе "Без", називаю тебе "Біля", — всі стали перезиратись і перемовлятися: "Химерні "хрестини", еге?"
Та декотрі вже зрозуміли, нащо буксирам дають такі дивні назви, і відтоді ці люди щодня приходили в порт дивитись, як прибувають судна. І четвертого дня після спуску буксирів на воду це завзяття було винагороджене. Бо два буксири саме втягували до гавані два пароплави. Один називався "Місто Бремен", другий — "Широкий шлях". Для цих пароплавів капітан порту відрядив буксири "Через" і "Є". Отож люди, що стояли на причалах із великими біноклями в руках і читали по порядку ці назви, складали їх у фразу: "Через місто Бремен є широкий шлях". А прочитавши, захоплено сміялись, передавали біноклі сусідам і виспівували на весь голос: "Через місто Бремен є широкий шлях!"
"Гамбурзький ранковий вісник" надрукував цю фразу наступного дня на першій сторінці. Ще там було зазначено, що ідея пана Арнольда Рікмерса "просто чудова" і що складання фраз із назв щойно прибулих суден напевне принадить до Гамбурга дуже багато туристів.
Капітана Рікмерса потішила ця похвала в газеті, і відтоді він часто приходив додому раніше та обговорював з дружиною список кораблів, що мали прибути наступного дня до порту. І майже щодня їм щастило скласти з тих назв фразу. Правда, не всі вони бували такі гарні, як першого дня. А проте бували приємні несподіванки, і не минало дня, щоб на пірсах та причалах порту не юрмилось півсотні, а то й сотня людей з біноклями, що спостерігали прибуття пароплавів. Дійшло до того, що декотрі готелі в гавані вивісили оголошення: "Кімнати з видом на прибуття суден. Видаються позичкове біноклі".
Одної весняної неділі, коли до гавані насунули сотні цікавих, капітанові порту пощастило скласти навіть невеличкого віршика:
В Амстердам через Гавану
Шлях із Ріо капітану.
Ця заримована фраза так потішила гамбуржців, що вони гучним радісним криком вітали вервечку суден, які повільно входили до гавані. А коли ще й капітан порту з'явився на другому поверсі своєї заскленої вежі, вони замахали йому руками й залунали оплески. "Ранковий вісник" другого дня надрукував цілу статтю з заголовком: "Гамбург ушановує капітана порту".
Ті фрази, що їх капітан Рікмерс складав із назв кораблів та буксирів, стали незабаром однією з дивовиж Гамбурга, і йому часом навіть надавали в розпорядження те чи інше судно, щоб він міг скласти таку фразу для якихось надзвичайних гостей.
Капітан із дружиною виявляли в цьому неабиякий хист. Наприклад, одного дня, коли по гавані катали ста двадцятьох учителів давньогрецької мови, учасників з'їзду, вони спромоглися навіть скласти рядок гекзаметра, і то з самих назв пароплавів, не скориставшись навіть буксирами. Товариство викладачів грецької мови за це нагородило його пам'ятним знаком з написом "За Елладу", який. присуджується тільки раз на рік.
За час своєї служби капітан Рікмерс одержав ще багато орденів та інших відзнак; крім того, його обрали почесним громадянином Гамбурга й Амстердама та членом "Товариства німецької мови".
Та не треба думати, що за складанням таких фраз він занедбував свої капітанські обов'язки. На службі він був дуже точний і сумлінний, і коли був зайнятий важливішими справами, то часто пропускав навіть чудові нагоди скласти фразу. Але час від часу однаково складав щонайзабавніші фрази і таким чином спонукав майже всіх гамбуржців так цікавитися своїм портом, як іще ніколи.
Коли капітан Рікмерс у шістдесят п'ять років пішов на пенсію, весь Гамбург сумував, прощаючись із ним. Усі газети надрукували статті, в яких висловлювали жаль, що його не буде, а бургомістр із сенатором віддали йому офіційний прощальний візит, коли він востаннє порядкував життям величезного гамбурзького порту зі своєї заскленої вежі.
Новий каштан порту був чоловік молодий і честолюбний; він не любив забавок і домігся, щоб усі тридцять буксирів перейменували й не складали більше ніяких фраз. Відтоді буксири називались уже не "Від", "Із", "До", "Після", а "Обов'язок", "Вірність", "Честь", "Обачність" та "Завзяття".
Але "Спілка християн-мореплавців" дбайливо зберегла таблички з давніми назвами, і коли капітан Рікмерс зі своєю дружиною Теодорою святкували золоте весілля, молоді матроси склали з таких табличок вітання подружжю в садку перед капітановим будиночком.
А коли капітан у вісімдесят років помер, за його труною йшли тисячі гамбуржців і його могилу теж прикрасили табличками, їх і досі можна побачити на одному гамбурзькому кладовищі. А на надгробку є такий напис:
Капітана, що під дубом
Цим високим спочиває,
Як людину добру й мудру
В місті кожен пам'ятає.
Скінчивши оповідку, прадідусь прихилив останню табличку до стіни й сказав:
— А тепер допоможи поставити їх назад за шафку!
Я підвівся з купи стружок і почав подавати таблички прадідусеві, а той запихав їх за шафку. За роботою ми розмовляли про дядька Арнольда та його фрази.
— А як ти гадаєш, — спитав прадідусь, — якого буксира найчастіш уживав дядько Арнольд складати фрази?
— Мабуть, буксира "І"!
— Точно! А як ти вгадав?
— Бо наш учитель каже, що ми вживаємо це слово в. шкільних творах надто часто.
— А чому, як ти гадаєш?
— Бо воно всюди підходить!
— Звичайно, підходить. І я тобі поясню чому: бо словом "і" можна поєднати найнеймовірніші речі. Наприклад, можна спокійно сказати: "Корона і маринований оселедець". Або: "Комар і носоріг". Або: "Парасолька й сім омарів". А спробуй-но те саме із словом "або". Звучатиме зовсім не так: "Корона або маринований оселедець". Так ніхто не скаже. Та й "Парасолька або сім омарів" — теж не звучить. Тільки слівце "і" може з'єднати що завгодно й з чим завгодно. Інші маленькі слівця — вужчі фахівці. Одні стосуються тільки часу, як наприклад, "поки" чи "коли", інші — місця, як-от: "тут", або "там", або "сюди" чи "туди". А декотрі наводять причину.