— Так, це він, наш Фесор! — промовив Сабатьє. — Час дуже змінив його, але очі ті самі.
— Очі людини не старіють, — відповів консул. — І ви кажете, що він живий і здоровий? Приведіть його до мене. Цікаво подивитись на цього нового Робінзона!
Однак привести Мореля до консула було не так легко.
Коли Сабатьє повернувся в номер готелю, його зустрів Джон, дуже засмучений.
— Знову пішов! — поскаржився Джон. — Цей Фесор зовсім збожеволів від міського шуму. Він марить, повторює якісь незрозумілі латинські слова. Втік у міський сад, стрибає по траві, ганяючись за метеликами, а сторожі ловлять його. Він зібрав навколо себе юрбу. Я кликав його, але ледве сам утік: сторожі хотіли відвести мене до поліції. Вони говорять: "Якщо це ваш божевільний, то ви повинні його доглядати і не випускати з дому". Нічого сказати, добру знахідку ми придбали! Я вам казав, що його не треба було забирати з лісу.
— На нього вплинув дуже різкий перехід від самотності в лісі до життя у великому місті. Мабуть, йому доведеться підлікуватись. Але я певен, що поступово він стане нормальним, — мовив Сабатьє.
За вікном почувся шум і голос Мореля-Фесора:
— Чого ви мене переслідуєте? Що вам від мене треба? Не заважайте мені, я шукаю мертву голову!
© БЄЛЯЄВ О. Р. Мертва голова: Науково-фантастичні твори. — К.: Молодь, 1977. — 288 с. — (Компас).
© ДИНЬКО Ф. М., переклад з російської, 1977.