Казка
Приборкувач диких звірів
Хоча Закомарик ледве діставав носом до столу, але був надзвичайно хоробрий та відважний. Якось він дуже наївся каші, набрався сили і вирішив зробитися приборкувачем диких звірів.
— Подамся в мандри, ловитиму різних звірів та приборкуватиму їх, — сказав хлопчик і клацнув язиком.
Він дуже ловко клацав. Так: клац-клац!
Лови біля копанки
Негайно Закомарик помандрував на леваду. Там, під старими вербами, була копанка, вкрита ряскою і лататтям. Хлопчик підійшов до копанки й побачив, як з води виплигнув зелений звір і сховався у траві. Страшний звір впіймав павучка і проковтнув.
Закомарик зняв шапку, обережно підповз до того звіра і сміливо кинувся на нього. Накрив звіра шапкою та й закричав: "Ура!"
Потім засунув руку під шапку й витяг відтіля здобич. То була зелена жабка. Хлопчик одніс звіра додому, посадовив у велику коробку та поставив йому бляшанку з водою.
Увечері Закомарик заквакав, мов справжня жаба: "Ква-ква, ква-ква!" Зелена жабка відповіла йому: "Кква-кква-кква!" Вона трішки гаркавила.
Страховище в коморі
У коморі жило страховище. Ночами воно шаруділо і всіх лякало, бо продирало мішки й торбинки, нищило крупу, борошно, гризло цукор. Удень страховище десь ховалося. Закомарик поставив у коморі пастку, повісив на гачок принаду, а сам, прислухаючись, сів за дверима. Довго і терпляче чекав. Коли чує: раз — грюкнула пастка. То впіймалося страховище.
Закомарик швидко одчинив двері, схопив пастку, виніс її і побачив, як там метушилася сіра мишка.
Хлопчик сховався за канапу і запищав, немов миша. Сіра мишка почула і відповіла йому.
Так Закомарик почав вивчати мову звірів.
Горобець-молодець
Закомарик навчився вдавати голоси всіх звірів та пташок: то цвірінчав, мов справжній горобець, то гудів, мов бджола, то цвірчав, як коник, а хрюкав не гірше кожного поросяти.
Хлопчик помітив, що в повітку серед двору залітають горобці. Він помандрував туди. Сів у повітці, накрився рядном і почав цвірінчати. Скоро почув, що якийсь горобчик йому відповідає. Закомарик скочив на ноги й ураз причинив двері. Горобчик пурхнув навтіки, але запізнився і вилетіти з повітки не зміг. Закомарик швидко впіймав горобця-молодця й посадовив у клітку.
Артисти
Закінчивши лови диких звірів, Закомарик почав привчати їх до себе. Годував і напував їх з власних рук. Вони швидко звикли до Закомарика і стали йому кращими друзями. Потім хлопчик узявся вчити горобчика співати, мишку й жабку танцювати, а сам грав на сопілці. Тепер Закомарик та його друзі зробилися артистами. Тільки-но хлопчик заграє, горобчик ту ж мить починає співати, а мишка, ухопивши під боки жабку, рушає в танок. Якось Закомарик зробив язиком "клац-клац!" і сказав:
— Тепер я мандруватиму разом зі своїм театром.
Корабель на річці
Ранком Закомарик вийшов з дому.
У лівій руці він тримав сачок, що ним ловлять метеликів, а правою волік саночки. За спиною висів згорнутий трубкою аркуш паперу.
Звірі теж були з ним. Мишка сиділа на плечі, жабка сховалася в кишеню, а горобчик летів слідом. Підійшовши до річки, хлопчик клацнув язиком і сказав:
— Тепер пустимо наш корабель, — штовхнув санчата на воду і плигнув на них. Санчата попливли за водою.
Закомарик діставав патиком сачка дно, відштовхувався і прискорював хід корабля. Незабаром показався липовий гай, що ріс над річкою.
— Приїхали, — сказав хлопчик і пристав до берега.
У липовім гаю
Наш герой розгорнув свій папір і повісив на найбільшому дереві. То була афіша. На ній красувалося таке оголошення: "Сьогодні вистава! Виступає славетний приборкувач диких звірів Закомарик та його троє звірів-страховищ!"
У гаю гуляло багато людей.
Там було дуже хороше: цвіли липи, і над деревами гуділи бджоли.
Численні глядачі обступили Закомарика.
— Який маленький! — чулися голоси.
— Хлопчику, де твої страховища? — допитувалися дівчата.
В цей час з кишені Закомарика вискочила сіра мишка.
— А-ай! О-ой! Ой! Мишка! Ай! — зарепетували злякані дівчата і розбіглися.
Закомарик посміхнувся і сказав глядачам:
— Будь ласка, розступіться і станьте колом.
Вистава
Четверо артистів стали на середину кола.
— Вальс, — сказав хлопчик і заграв на сопілці.
Жабка й мишка закружляли в танку: танцювали краков'як і венгерку. Танцюристи ловко підскакували, а в повітрі кружляв горобчик і все співав: "Цінь-цірінь! Цінь-цірінь!" Глядачі захоплено плескали в долоні.
Після того Закомарик пов'язав мишку хустинкою, наче дівчину, а жабці надів козацьку шапку і заграв гопака. Жабка пішла навприсядки, а Мишка закружляла навколо. Тим часом ніхто не бачив; як у коло глядачів забрів рудий кіт і проліз аж вперед. Угледівши мишку, кіт присів, очі йому засвітилися, і він обережно поплазував до неї.
Напад
Рудого напасника помітили. Ту ж мить кіт ринувся на мишку. Маленьке звірятко ледве встигло одскочити. Мишка кинулась навтіки. Та де їй втекти од розбишаки, що мчав, мов тигр!
Глядачі з жаху йойкнули, чекаючи, як ось-ось рудий вхопить мишку.
Раптом люто загавкав пес: "Гав, гав, гав!"— ніби він помітив кота і кинувся навздогін за ним. Рудий кіт ураз припинив гонитву, наїжив вуса, високо вигнув спину і задер хвоста.
"Г-рр!" — загарчав пес, немов наблизився до кота. Рудий дре-менув на дерево, обдираючи пазурами кору. Опинившись угорі, він злісно зашипів, шукаючи очима свого ворога. Але пса не було. То гавкав Закомарик, щоб перелякати кота і врятувати мишку.
Тим часом мишка, пов'язана хустинкою, майнула між глядачів і зникла в лісі.
Мілина
Мишка зникла, і засмучений Закомарик закінчив виставу. Сховав жабку в кишеню, свиснув горобчикові і пішов до корабля.
— До побачення, Закомарику! Щасливої дороги! — гукали йому.
Він пустив жабку в річку і наказав пливти за ним.
Коли повіяв вітер, хлопчик поставив сачок, наче щоглу. Ворочок нап'явся, мов вітрило, і корабель помчав угору по річці.
Горобчик сів на щоглу і заспівав: "Цінь-цірінь! Цінь-цірінь!" Тут Закомарик озирнувся, шукаючи жабку, і не побачив її. Вона відстала від корабля.
Ту ж мить він відчув поштовх, корабель зупинився, і щось лопнуло, ніби хтось роздер папір. То сани налетіли на мілину під берегом, а вітер роздер ворочок-вітрило. Горобчик злякався і полетів геть. Закомарик стояв по коліна у воді, клацав язиком і сумно згадував звірів, що покинули його.