— Тобто? — швидко запитав Комов.
— Тобто коли абориген з'явився у полі зору його візирів, Том просигналив: "Чекаю наказів".
— Це дуже цінне спостереження, — промовив Комов.
Вандерхузе важко зітхнув.
— Так, — сказала Майка. — Кінець "Ковчегу". Шкода.
— Що ж тепер буде? — запитав я, ні до кого особливо не звертаючись.
Мені не відповіли. Комов підняв аркуші зі своїми записами, під ними виявилася коробочка диктофона.
— Прошу вибачення, — оголосив він, чарівно посміхаючись. — Щоб не витрачати часу даремно, я нашу дискусію записав. Дякую за точно поставлені запитання. Стасю, я попрошу вас, закодуйте усе це та надішліть в екстреному імпульсі прямо у Центр, копію на базу.
— Бідолашний Сидоров, — неголосно сказав Вандерхузе. Комов коротко поглянув на нього і знову опустив очі на папери.
Майка відсунула крісло.
— У будь-якому випадку, з моїм квартир'єрством тут покінчено, — промовила вона. — Піду збиратися.
— Хвилиночку, — зупинив її Комов. — Тут запитали, що ж тепер буде. Відповідаю. Як уповноважений член Комісії з контактів я беру командування на себе. Оголошую весь наш район зоною імовірного контакту. Якове, прошу вас, складіть відповідну радіограму. Усі робота в межах проекту "Ковчег" припиняються. Роботи демобілізуються та переводяться у трюм. Вихід із корабля лише за моїм особистим дозволом. Сьогоднішнє полювання з хортами, ймовірно, вже дещо утруднило контакт. Нові непорозуміння були б дуже небажані. Так от, Майє, прошу вас загнати глайдер в ангар. Стасю, прошу зайнятися вашою кіберсистемою… — Він підняв палець. — Але спочатку надішліть запис дискусії… — Він усміхнувся і хотів сказати ще щось, але цієї миті затріскотів дешифратор рації.
Вандерхузе простяг довгу руку, дістав з приймальної кишені картку радіограми і пробіг її очима. Брови його звелися.
— Гм, — сказав він. — Хапають на льоту. Ви, часом, не індуктор, Геннадію?
Він передав картку Комову. Комов теж пробіг її очима, і брови його також звелися.
— А оцього я вже не розумію, — пробурмотів він, жбурнув картку на стіл і пройшовся по рубці, заклавши руки за спину.
Я взяв картку. Майя збуджено сопіла в мене над вухом. Радіограма дійсно була несподівана.
Екстрена, нуль-звязок. Центр, комісія з контактів, Горбовський — начальнику бази "Ковчег" Сидорову. Негайно припинити всі роботи з проекту. Підготувати можливу евакуацію особового складу і обладнання. Додаток — повноважному представнику Комкона Комову. Проголошую район ЕР-2 зоною імовірного контакту. Відповідальним призначаєтесь ви.
Горбовський.
— Оце так! — сказала Майка захоплено. — Оце так Горбовський!
Комов зупинився і з-під лоба оглянув нас.
— Прошу всіх приступити до виконання моїх розпоряджень. Якове, знайдіть мені, будь ласка, копію нашого експертного висновку.
Вони з Вандерхузе поринули у вивчення копії, Майка вийшла заганяти глайдер, а я влаштувався біля рації і почав кодувати нашу дискусію. Однак не збігло й двох хвилин, як дешифратор заверещав знову. Комов відпихнув Вандерхузе й метнувся до рації. Перехилившись через моє плече, він жадібно читав рядки, що з'являлися на картці.
Екстрена, нуль-звязок. Центр, комісія з контактів, Бадер — капітану ЕР-2 Вандерхузе. Терміново підтвердьте виявлення останків двох, повторюю, двох тіл на борту корабля та стан бортового журналу, який ви описали у своєму експертному висновку.
Бадер.
Комов перекинув картку Вандерхузе і покусав ніготь великого пальця.
— От, значить, у чому річ, — промовив він. — Так-так… — Він повернувся до мене. — Стасю, що ви зараз робите?
— Кодую, — відповів я похмуро. Я нічого не розумів.
— Дайте-но мені диктофон, — сказав він. — Поки що утримаємося. — Він сховав диктофон у нагрудну кишеню й акуратно застібнув клапан. — Значить, так, Якове. Підтвердьте те, про що вони вас просять, Стасю. Передайте підтвердження. А потім, Якове, я вас попрошу… Ви розумієтеся на цьому краще за мене. Будьте ласкаві, порийтеся в нашій фільмотеці і перегляньте всю офіційну документацію стосовно бортових журналів.
— Я й без цього знаю все щодо бортових журналів, — заперечив невдоволено Вандерхузе. — Ви мені краще просто скажіть, що вас цікавить.
— Та я й сам не второпаю, що мене цікавить. Мене цікавить, випадково чи навмисно був стертий бортжурнал. Якщо навмисно, то чому. Ви ж бачите, Бадера це теж цікавить… Не лінуйтесь, Якове. Існують же якісь правила, які передбачають знищення бортжурналу.
— Не існує таких правил, — пробурчав собі під ніс Вандерхузе і тим не менше пішов робити ласку.
Комов сів писати підтвердження, а я болісно міркував, що ж це таке коїться, чому така паніка і як у Центрі могли засумніватися в цілком чітких формулюваннях висновку. Не могли ж вони там подумати, що ми переплутали останки землянина з рештками якого-небудь аборигена і додали зайвий труп… І як же все-таки, чорт забирай, Горбовський примудрився здогадатися, що в нас тут відбувається? Ніякої користі від моїх роздумувань не було, і я з тугою дивився на робочі екрани, де все було так ясно і зрозуміло, і я з гіркотою подумав, що тупувата людина найсумнішим чином нагадує кібера. От я зараз сиджу, тупо виконую накази: наказали кодувати — кодую, наказали припинити — припинив, а що коїться, навіщо все це, чим усе це закінчиться — нічого не розумію. Геть чисто як мій Том: працює зараз, бідолашний, у поті чола, намагається якнайкраще виконати мої розпорядження і знати не знає, що за десять хвилин я прийду, зажену його з усією компанією до трюму, і вся його робота виявиться ні до чого, і сам він стане нікому не потрібний…
Комов передав мені підтвердження, я закодував текст, відіслав його і вже хотів було пересісти за свій пульт, як раптом пролунав виклик з бази.
— ЕР-2? — довідався глухуватий спокійний голос. — Говорить Сидоров.
— ЕР-2 слухає! — відгукнувся я негайно. — Говорить кібертехнік Попов. Кого вам, Михайле Альбертовичу?
— Комова, будь ласка.
Комов уже сидів у сусідньому кріслі.
— Я слухаю тебе, Атосе, — сказав він.
— Що у вас там сталося? — запитав Сидоров.
— Аборигени, — відповів Комов, повагавшись.
— У подробицях, якщо можна, — попросив Сидоров.
— Насамперед май на увазі, Атосе, — попередив Комов, — я не знаю і не розумію, звідки Горбовський дізнався про аборигенів. Ми самі почали розуміти, що до чого, всього дві години тому. Я підготував для тебе інформацію, почав її вже кодувати, але тут усе так заплуталося, що я змушений тебе просити потерпіти ще якийсь час. Мене тут старий Бадер на таку ідею навів… Коротше кажучи, трохи потерпи, будь ласка.