Там що, якась пташка? Це те, що вони ховають у закритому поверсі за затемненими вікнами із ракетонепробивного скла? Якесь пернате? Там явно щось махало крилами, але походило воно не стільки на пташку, скільки на діру у просторі у формі пташки.
Він закрив очі і замислився над тим, що робити далі. Стрибати? Лізти вверх? Навряд чи є якийсь спосіб розбити це скло. Добре, що так зване "ракетонепробивне" скло, коли прийшлося до діла, не вистояло проти справжньої ракети, але її випустили з дуже близької відстані всередині будівлі, а таку можливість інженери, що проектували вікна, мабуть, взагалі не уявляли. І це не значить, що він зможе розбити вікно, загорнувши кулак у рушник. Якого біса, він уже намагався це зробити і тільки травмував руку. Може це було через те, що йому було мало місця для розмаху, а може, тоді він травмувався б ще гірше. Після атаки Фроґстарів Путівник повністю перебудували і все, що тільки можна укріпили. Ця будівля, мабуть, найбільш броньована видавнича компанія у світі, але, подумав Форд, якісь слабкості в її системі все одно були створені корпоративним комітетом. Одну він уже знайшов. Інженери, які проектували вікна не розраховували, що у нього зсередини, з короткої відстані може потрапити ракета, тому воно й не витримало.
Тому інженери також навряд чи розраховували, що хтось сидітиме на карнизі за вікном.
Він з хвильку поворушив мізками і здається зрозумів.
Найперше, що йому треба зробити це щось таке чого ніхто не очікуватиме. Тільки повнісінький ідіот сидітиме тут, а значить він уже у виграші. Загальна помилка, яку роблять люди, коли намагаються проектувати щось повністю ідіотонепробивне, в тому, що вони завжди недооцінюють винахідливість цілковитих ідіотів.
Він дістав свою новесеньку трофейну кредитку, запхнув її у простір між зовнішньою рамкою і вікном, і зробив те, чого не змогла зробити ракета: трохи погойдавши нею він відчув, що потрапив на затискач і нарешті відкрив вікно, ледь не впавши із виступу від сміху. Подумки він дякував Великим Вентиляційним і Телефонним Бунтам SrDt 3454, які почались через надлишок гарячого повітря. Гаряче повітря, звісно, було проблемою, яку мала вирішити вентиляція, і загалом вона справлялась з цим дуже добре, поки хтось не винайшов кондиціонери, які вирішували цю проблему набагато гучніше.
І це був доволі непоганий винахід, за умови, що ви не будете звертати уваги на постійний шум і тарахкотіння, аж поки хтось інший не придумав, щось набагато розумніше і сексуальніше ніж кондиціонер — клімат контроль.
От це було справді щось.
Основною його відмінністю від звичайного кондиціонера було те, що він був незрівнянно набагато дорожчий, вимагав величезної кількості складних вимірювань та налаштувань обладнання, яке набагато краще ніж люди знало яким повітрям їм треба дихати.
Також це означало те, що аби впевнитись, що працівники не зпоганять надскладні розрахунки, які веде система за їх рахунок, всі вікна у будівлі були наглухо закриті.
Поки такі системи тільки встановлювали, кілька людей, які працювали у таких будівлях, інколи знаходили час, щоб порозмовляти із монтажниками РозумноДих. Такі розмови проходили приблизно так:
— Але, якщо я захочу відчинити вікно?
— Вам не захочеться відчиняти вікно з новою системою РозумноДих.
— Так, але припустімо, що мені таки захочеться трішечки відчинити.
— Вам не захочеться відчиняти його навіть на трішечки. Нова система РозумноДих прослідкує за цим.
— Хммм.
— Насолоджуйтесь РозумноДих!
— Добре, а якщо РозумноДих зламається або ще щось?
— А! Не переживайте. Одна із найкращих особливостей РозумноДих в тому, що він практично не може зламатися. Тому, не переживайте з цього приводу. Насолоджуйтесь диханням і гарного вам дня.
(Звісно, як результат Великих Вентиляційних та Телефонних Бунтів SrDt 3454, всі механічні чи електричні, чи квантово-механічні, чи гідравлічні, чи навіть вітряні, парові чи поршневі прибори мали мати певну примітку, яка б красувалась на якомусь їх місці. Не важливо на скільки малий цей об'єкт, його проектувальники мають знайти як втиснути цю примітку десь на його поверхні, тому що скоріше вони мають пам'ятати про те, що в ній йдеться, ніж самі користувачі.
А легенда звучить так:
"Головна відмінність між тим, що може зламатись і тим, що практично не може зламатись в тому, що коли річ, яка практично не може зламатись все-таки ламається, то зазвичай виявляється, що до неї або неможливо дістатися, або полагодити.") Сталося так, що величезні теплові хвилі співпадали майже з магічною точністю з величезними поломками у системах РозумноДих. Спочатку це викликало лише кипляче обурення та кілька смертей від задухи.
Але справжній жах трапився тоді, коли одночасно трапилося три події. Першою — було те, що РозумноДих Корп. зробила заяву, що найкращі результати від використання їх систем досягають у помірному кліматі.
Другою подією стала поломка системи РозумноДих особливо гарячого та вологого дня, що спричинило евакуацію багатьох тисяч офісних працівників на вулицю, де вони зутрілися із третьою подією, а саме лютуючим натовпом операторів телефонних ліній дальнього зв'язку, які настільки задовбались з дня у день повторювати "Дякуємо за використання BS&S" кожному ідіоту, який їм додзвониться, що вийшли на вулиці зі сміттєвими баками, мегафонами та рушницями.
У наступні дні бунту кожне вікно у місті, ракетонепробивне чи звичайне, було вибите, що не рідко супроводжувалося криками "Повісь трубку мудло! Та мені плювати, яку ти там модель хочеш, і тим більше твої дебільні додаткові функції. Піди запихни собі феєрверка в сраку! ТАААК! Вууу-хууу! Єєєє! Хаяяяя!" та ще купа інших тваринних звуків, які офісні робітники не мали змогу попрактикувати за нормальних обставин.
Як результат, всім телефонним операторам було надано кнституційне право казати "Користуйтеся BS&S та здохніть!" принаймні один раз на годину під час телефонних дзвінків, а всі офісні приміщення були переобладнані так, щоб можна було відчинити вікно. Принаймні на трішечки.
Іншим неочікуваним результатом стало значне зниження рівня суїцидів. Всі ці пригнічені та розчаровані начальники, що були змушені за темних часів тиранії РозумноДих стрибати під потяги чи заколювати себе ножем, могли тепер просто вилізти через власне вікно, стати на карниз і зірватися з краю у власне задоволення. Хоча частіше траплялося так, що через хвильку чи дві, коли вони оглянулися навколо і зібралися з думками, то раптом розуміли, що все чого їм не вистачало це лише ковтка свіжого повітря та нового погляду на речі, а може й ферми з кількома вівцями.