Ніякого результату. Ну майже ніякого. Від Коліна лунав якийсь приглушений ревучий звук. Це дуже стривожило Форда. Тепер вони опускалися дуже повільно, але Форда тривожив певний тип людей, які почали збиратися на землі під ним. Дружній, місцевий тип мисливців на вокетів розпорошувався, а натомість, важкий, грубошкірий, схожий на слимаків тип з ракетними установками з'являвся із того, що зазвичай називають пусте місце. Пусте місце, як добре відомо усім космотуристам, насправді, вкрай зовсім не пусте, і наповнене міжпросторовими заплутаностями.
— Вверх, — ревів Форд, — вверх! Колін, давай вверх!
Колін аж стогнав від напруги. Тепер вони знаходилися в повітрі більш-менш стаціонарно. Форд відчув, що його пальці от-от зламаються.
— Вверх!
Вони все одно на місці.
— Вверх, вверх, вверх!
Слимак уже почав готувати ракетну установку. Фордові в це не вірилося. Він висів у повітрі на рушнику, а слимак готувався випустити в нього ракету. В нього вже закінчилися варіанти, що робити в таких ситуаціях, а тому це почало його сильно непокоїти.
Це був той тип скрутного становища, в якому він зазвичай звертався за порадою до Путівника, однак зараз був не найкращий момент лізти за ним до кишені. Та й сам Путівник, здається, тепер уже не друг і союзник, а таке ж джерело небезпеки. А по-іншому й не скажеш, він же зараз, заради Заркуона, висить перед офісом Путівника, а його життя в небезпеці через нових власників. Що ж сталося з усіма тими мріями, які були в нього на атолі Бвенеллі? Треба було дати їм здійснитися. Треба було там залишитися. Залишитися на пляжі. Любитися із гарними жінками. Жити на тому, що вполюєш. Він мав запідозрити, що все це не правильно ще тоді, коли вони почали вішати роялі над басейними з водяними монстрами у вестибюлях. Форд відчув себе повністю жалюгідним і розбитим. Його стиснуті пальці горіли, а його щиколотка все ще боліла.
О, дякую тобі, щиколотка, гірко подумав він. Дякую, що показуєш свої проблеми саме зараз. Мабуть ти хотіла б зараз приємну тепленьку ванночку для ніг, чи не так? Чи принаймні ти хотіла б, щоб я ...
В нього з'явилася ідея.
Броньований слимак уже поклав ракетну установку на плече. Ракета ж була спроектована так, щоб потрапити в будь-що рухоме на її шляху.
Форд намагався не пітніти, тому що відчував як шов поволі почав вислизати з рук.
Носком своєї здорової ноги він почав потрохи знімати взуття зі своєї хворої ноги.
— Та ти задовбав уже, давай вверх! — Безнадійно пробурмотів Форд до Коліна, який радісно пихтів від напруги, але так і не міг піднятися.
Так! Йому вдалося стягнути черевик із п'ятки.
Тепер він намагався розрахувати час, але проблема була не в цьому. Це раз плюнути. Проблема була в тому, що в нього лише одна спроба. Він спустив черевик на пальці. Тепер вивихнута щиколотка почувалася значно краще. Здається все.
Іншою ногою він вдарив черевик по задній частині. Той злетів з ноги і понісся вниз. Приблизно через пів секунди після цього ракета вилетіла із сопла установки, зустріла черевик, який падав їй назустріч, полетіла прямо на нього, влучила — і розірвалася з величезним відчуттям задоволення від виконаного завдання.
Це трапилося десь за футів п'ятнадцять від землі.
Вся сила вибуху направилася донизу. Там, де секунду назад був взвод начальників ІнфіДім Ентерпрайз з ракетними установками, які стояли на елегантній центральній площі, вимощеній великими плитами з блискучого каменю, вирізаного з прадавніх алебастрових кар'єрів Зенталквабула, натомість була невелика ямка з неприємними шматками чогось підсмаженого.
Ударна хвиля гарячого повітря від вибуху різко відкинула Форда і Коліна вверх. Форд як міг безнадійно намагався втриматися, але в нього нічого не вийшло. Він повернувся лицем доверху під час польоту вгору, досягнув верхівки параболи, завмер на хвильку, а потім знову почав падати. Форд падав і падав, і падав, і раптом боляче налетів на Коліна, який все ще злітав доверху.
Зіткнувшись із цим маленьким сферичним тілом, він відчайдушно намагався обійняти його всіма кінцівками. В цей час колін дико метнувся у напрямку вежі Путівника, намагаючись у буйному захваті вирівняти траєкторію і трохи сповільнитись.
Світ навколо Форда крутився і вертівся так, що його нудило як ніколи, але раптом, так різко і неочікувано, що відчуття нудоти ледь не переросло у блювоту, вони зупинились.
Форд несподівано для себе зрозумів, що знаходиться на карнизі.
Його рушник уже летів донизу, але він схопив його і повернув на місце.
Колін бовтався у повітрі за кілька дюймів від нього.
Форд оглянувся себе: весь у синцях, подряпинах, з патьоками крові, засапаний і приголомшений. Виступ був шириною лише фут, і щоб не звалитися з тринадцятиповерхової висоти, він сів на нього і звісив ноги.
Тринадцять.
Він здогадався, що вони були на тринадцять поверхів вище землі по затемненим вікнам. Форд був гірко засмучений. Він купив ті черевики за дуже смішну ціну у магазині на Нижньому Іст Сайді у Нью-Йорку. Наслідком цієї покупки стало ціле есе про переваги і втіху від зручного взуття, яке потім викинули і залишили "Майже безпечна". Як і все, бляха, інше.
А тепер один з черевиків пропав. Він закинув голову назад і поглянув на небо.
Це не було б такою трагедією, якби планету не було зруйновано, а так він уже ніколи не знайде таку ж пару черевиків.
Так, якщо взяти до уваги нескінченну кількість відгалужень ймовірності, то існує майже нескінченна кількість планет Земля, але навіть так, улюблена пара взуття — це не те, що можна так просто замінити граючись із мультивимірним простором/часом.
Він зітхнув.
Ну що ж, треба дивитися на це позитивно. Принаймні черевик врятував йому життя. Принаймні на деякий час.
Він сидів на виступі шириною з фут на висоті тринадцяти поверхів над землею і не був впевнений, що це було варто гарного черевика.
Він невпевнено подивився крізь затемнене скло.
Там було темно і тихо, наче в могилі.
Ні. Це якесь безглузде порівняння. В нього колись було кілька класних вечірок у могилах.
Чи можна побачити там бодай якийсь рух? Він був не зовсім впевнений. Здавалося, що там була якась дивна тінь, яка тріпотіла. Можливо це просто кров, яка скапує з його повік. Він витер її. Срань господня, як би йому хотілося мати якусь ферму, тримати овець. Він знову втупився у вікно, намагаючись виявити якої форми вона була, але в нього закрадалося відчуття, дуже поширене у теперішньому світі, що він дивиться на якусь оптичну ілюзію чи його очі просто граються з його уявою.