А от Абу може дозволити тобі певні локальні самогубства, тимчасову амнезію, безболісну втрату мови.
* * *
Де ж ти була вчора ввечері, Л
Отож-бо, нескромний читачу, ти ніколи цього не знатимеш, але цей обрубаний рядок, який виходить у порожнечу, був початком довгої фрази, яку я справді написав, але потім мені захотілось її не написати (і навіть не подумати), бо мені хотілося б, аби те, що я написав, ніколи не відбулося. Вистачило одної команди — і по фатальній та недоречній фразі розпливлась молочна піна, я натиснув на "витерти", і пссст — все зникло.
Але це ще не все. Трагедія самовбивці в тому, що, тільки-но вистрибнувши з вікна, між сьомим і шостим поверхом він передумує: "Ех, якби я міг повернутися назад!" Та ба. На жаль, неможливо. Геп. А от Абу милостивий, дає тобі можливість каяття, я міг би ще відтворити свій зниклий текст, якби вчасно надумав і натиснув клавішу відновлення. Яка полегкість. Мені варто лише усвідомити, що якби я захотів, то міг би пам'ятати — і я миттю все забуваю.
Я більше ніколи не ходитиму від бару до бару, дезінтегруючи чужопланетні космічні кораблі трасуючими патронами, аж поки чужопланетний монстр не дезінтегрує мене. Тут краще, тут ти дезінтегровуєш думки. Це галактика з тисяч, десятків тисяч і мільйонів астероїдів, всі в один ряд, білі чи зелені, і їх творцем є ти. Fiat Lux , Великий вибух, сім днів, сім хвилин, сім секунд — і в тебе перед очима народжується Всесвіт у вічній плинності, де нема навіть точних космологічних ліній і часових пут, не кажучи вже про numerus Clausius, тут можна йти назад навіть у часі, літери виникають і знову мляво відпливають, вони виринають з ніщоти і слухняно туди повертаються; одержавши наказ, вони розчиняються і, перетворившись знову на гектоплазму, повертаються до свого природного середовища; це підводна симфонія м'яких з'єднань і розривів, драглистий танець комет-автофагів, як щука у Жовтому Підводному Човні, натискаєш пучкою пальця на клавішу — і непоправне починає зсуватись назад, до кровожерного слова, зникає у його пащі, воно всмоктує — сьорб — і настає темрява, а якщо ти не зупинишся, воно пожере само себе і розтовстіє від свого неіснування, як чорна діра.
А якщо ти пишеш те, чого пристойність не схвалює, можна все скинути на дискету, а на неї ставиш пароль, і ніхто більше не зможе цього прочитати; дуже зручно для таємних агентів — пишеш донесення, запам'ятовуєш і ховаєш на дискеті, тоді дискету до кишені — і пішов собі, посвистуючи, і навіть Торквемада не зможе ніколи дізнатися, що ти там написав, це знаєш лише ти і він (Він?). Припустімо навіть, що тебе катують, ти вдаєш, ніби здаєшся і хочеш набрати пароль, а насправді натискаєш таємну клавішу і донесення більше не існує.
Ех, я написав щось, помилково ворухнув пальцем — і все зникло. Що ж то було? Не пам'ятаю. Я знаю лише, що це не було жодне Донесення. Але хтозна, що буде далі.
4
Той, хто намагається проникнути у Трояндовий Сад Філософів, не маючи ключа, подібний до людини, яка пробує ходити без ніг.
Michael Maier, Atalanta Fugiens,
Oppenheim, De Bry, 1618, символ XXVII)
Видрукуваного більше не було нічого. Я мусив шукати на дискетах комп'ютера. Вони були поскладані за номерами, і я подумав, що варто почати з першої. Але Бельбо говорив про пароль. Він завжди ревниво охороняв таємниці Абулафії.
І справді, не встигла машина завантажитись, як з'явився напис, який запитував: "Знаєш пароль?" Без наказового способу, Бельбо був людиною вихованою.
Машина не схильна поступатися, вона знає, що повинна одержати пароль, а поки його не одержить, мовчить. Проте вона ніби каже мені: "Авжеж, усе те, що ти хочеш знати, тут, у моєму животі, та шкребися, шкребися, старий кроте, цього ти ніколи не дістанеш". Ми ще побачимо, сказав я собі, ти так любив гратися з Діоталлеві у перестановки, ти був Семом Спейдом видавництва, як сказав би Якопо Бельбо: знайди сокола.
* * *
У Абулафії пароль міг складатися з семи літер. Скільки перестановок можна зробити з семи літер алфавіту, що складається з двадцяти п'яти літер, враховуючи також повторення, адже ніде не сказано, що пароль не може звучати cadabra? Мені десь траплялася ця формула, результат становить десь близько шести мільярдів із чимось. Навіть маючи гігантську обчислювальну машину, здатну робити мільярди перестановок, по мільйонові за секунду, все ж доведеться вводити їх одна за одною в Абулафію, щоб перевірити, а я знав, що Абулафії потрібно близько десяти секунд, щоб запитати, а потім перевірити пароль. Отже шістдесят мільярдів секунд. Якщо у році трохи більше тридцяти одного мільйона секунд, заокруглимо до тридцяти, то час, необхідний для цього, становитиме близько двох тисяч років. Непогано.
Треба і далі робити здогади. Яке слово могло спасти на думку Бельбо? Передовсім, чи це був пароль, який він встановив на самому початку, тільки-но почав застосовувати комп'ютер, чи він вигадав новий і замінив ним старий останніми днями, коли усвідомив, що дискети містять вибуховий матеріал і що, принаймні для нього, гра перестала бути грою? Це були б дві різні речі.
Краще зупинитись на другій гіпотезі. Бельбо почуває себе зацькованим Планом, починає ставитися до нього серйозно (адже саме це він дав мені зрозуміти по телефону), і тоді вигадує якесь слово, пов'язане з нашою історією.
А може, ні: слово, пов'язане з Традицією, могло б спасти на гадку також і їм. На мить я подумав, що хтозна, чи Вони не увійшли до помешкання раніше від мене, може, Вони скопіювали дискети і в цю хвилину випробовують всі можливі комбінації десь у віддаленій місцині. На верховному комп'ютері у якомусь карпатському замку.
Які дурниці, сказав я собі, це не ті люди, які б рахували, вони пробували б застосувати Нотарікон, Гематрію, Темуру, ставлячись до дискет, як до Тори. І це забрало б їм стільки часу, скільки минуло з часу написання Сефер Йєціри. Однак цей здогад не слід відкидати. Вони — якщо Вони існують — черпали б натхнення у кабалістиці, і якщо Бельбо переконався, що Вони існують, він теж пішов би по такому шляху.
Про всяк випадок я випробував десять сфірот: Кетер, Хохма, Біна, Хесед, Ґвура, Тіферет, Нецах, Ход, Єсод, Малхут, а на додачу спробував Шехіну... Звичайно, нічого не сталося, це було перше, що спало б на думку будь-кому.