— Коли помер Постель, — запропонував я, — єзуїти — адже вони хитруни! — математично передбачили цю плутанину з календарями і вирішили взяти ініціативу до своїх рук. Вони організовують розенкройцерську містифікацію, точно вираховуючи, до чого все це призведе. Серед багатьох ентузіастів, які спіймалися на гачок, засвічується, заскочений зненацька, і хтось із автентичних осередків. У цьому разі можна уявити собі Беконову лють: Флудде, телепню, чи не міг би ти потримати язика за зубами? Але ж, віконте, My Lord, здавалося, ніби вони з наших... Дурню, хіба тебе не вчили не довіряти папістам? Це тебе треба було спалити, а не того бідолаху Ноля!
— Але тоді, — мовив Бельбо, — чому, коли розенкройцери перебралися до Франції, єзуїти чи ті католицькі полемісти, що працювали на них, накидаються на них як на єретиків та одержимих бісом?
— Ви ж не твердитимете, що єзуїти діють прямолінійно, які ж із них тоді були б єзуїти?
Ми ще довго сварилися з приводу моєї пропозиції, нарешті вирішили, за спільною згодою, що початкова гіпотеза краща: розенкройцери були принадою, кинутою французам беконівцями та німцями. Та щойно з'явилися маніфести, єзуїти відразу зрозуміли що до чого. І відразу втрутились у гру, аби переплутати карти. Метою єзуїтів було, очевидно, перешкодити возз'єднанню англійської та німецької груп із французькою, і тут годився будь-який, навіть найпідліший удар.
А тим часом вони збирали факти, нагромаджували інформацію і зосереджували її... де саме? В Абулафії, пожартував Бельбо. Але Діоталлеві, який тим часом і собі озброївся фактами, сказав, що це зовсім не жарт. Єзуїти, безперечно, конструювали величезну, надзвичайно потужну обчислювальну машину, яка мала зробити висновок з мішанини всіх тих клаптів правди та брехні, які вони терпляче нагромаджували протягом століть.
— Єзуїти, — мовив Діоталлеві, — зрозуміли те, чого не збагнули ані бідолашні старі тамплієри з Провена, ані беконівське крило, тобто, що карту можна відтворити комбінаторним шляхом, а це означає, за допомогою засобів, що були прототипом сучасних електронних мізків! Єзуїти перші винайшли Абулафію! Отець Кірхер перечитав усі трактати про комбінаторне мистецтво, від Лулла і далі. І погляньте, що він опублікував у своєму "Ars Magna Sciendi"...
— Мені це нагадує взірець для плетіння дротами, — сказав Бельбо.
— Ні, панове, це всі можливі комбінації з п елементів. Факторіальне обчислення, взяте з Сефер Йєціра . Обчислення комбінацій та перестановок — сама суть Темури !
У цьому не могло бути сумнівів. Одна річ — зрозуміти туманний Флудців проект знайти карту, виходячи з полярної проекції, і зовсім інша — знати, скільки спроб для цього треба зробити, і зуміти здійснити їх усі, аби дійти оптимального розв'язання. А насамперед, одна річ — створити абстрактну модель можливих комбінацій, і зовсім інша — вигадати машину, яка могла б їх здійснити. І ось Кірхер, а також його учень Шотт проектують механічні пристрої, механізми з перфорованими картами, комп'ютери ante litteram . На основі двійкової системи. Кабала, застосована до модерної механіки.
IBM: Iesus Babbage Mundi, Iesum Binarium Magnificamur. AMDG: Ad Maiorem Dei Gloriam? Аж ніяк! Ars Magna, Digitale Gaudium! IHS: Iesus Hardware & Software !
89
У найгустіших надрах пітьми утворилося суспільство нових істот, які знаються між собою, ніколи не бачившись, розуміються, ніколи не розмовлявши, допомагають один одному, не бувши друзями... Це суспільство взяло від єзуїтського режиму сліпий послух, від масонства — випробування та зовнішні церемонії, від тамплієрів — викликання підземних духів та неймовірну сміливість... Можливо, граф Сен-Жермен не просто наслідував Гійома Постеля, якому була властива манія вважати себе старішим, ніж він був насправді?
Marquis de buchet. Essai sur la secte des illuminés,
Paris, 1789, V та XII
Єзуїти зрозуміли, що коли є потреба викликати замішання у лавах супротивника, нема нічого кращого, як створити таємні секти, виждати, поки небезпечні ентузіасти спіймаються на гачок, а відтак усіх їх заарештувати. Точніше, якщо ти боїшся змови, організуй її сам, і тоді всі ті, хто схильний брати в ній участь, потраплять під твій контроль.
Я пам'ятав, що Альє дуже стримано відгукувався про Рамзея, першого, хто налагодив прямий зв'язок між масонством та тамплієрами, натякаючи, що він пов'язаний з церковними колами. Справді, ще Вольтер викривав Рамзея як людину єзуїтів. На народження англійського масонства єзуїти відповіли із Франції шотландським неотамплієрством.
Це давало змогу зрозуміти, навіщо 1789 року якийсь маркіз де Люше у відповідь на ці інтриги анонімно написав знамените "Essai sur la secte des illuminés" , де він сипле вогнем на просвітлених усіх мастей, чи то Баварії чи якихось інших, на анархічних антиклерикалів та містичних неотамплієрів і кидає на ту саму купу (неймовірно, як усі шматки нашої мозаїки поступовим і чудесним чином ставали на свої місця!) навіть павликіан, не кажучи вже про Постеля та Сен-Жермена. Він скаржиться, що ці форми тамплієрського містицизму кинули тінь на масонство, яке, натомість, було товариством достойних і чесних людей.
Беконівці вигадали масонство, як "Rick's Ваr" у Касабланці, а єзуїтське неотамплієрство зводило їхній винахід нанівець, тож для знищення всіх груп, які не належали до беконівського крила, був найнятий Люше.
Тут ми, однак, мали врахувати інше запитання, що з ним бідолашний Альє не міг дати собі ради. Чому за сім років перед тим, як на сцені з'явився маркіз де Люше, де Местр, агент єзуїтів, подався до Вільгельмсбада, сіючи незгоду поміж неотамплієрів?
— Неотамплієрство було придатне для першої половини вісімнадцятого століття, — говорив Бельбо, — і цілком непридатне для кінця століття, найперше тому, що ним заволоділи революціонери, для яких однаково годилися і Богиня Розуму, і Найвища Істота, аби лиш мати змогу відтяти голову королю, дивись Каліостро, а з іншого боку — тому, що в Німеччині туди встромили носа німецькі князі, надто Фрідріх Прусський, чиї цілі, звичайно, не збігалися з цілями єзуїтів. Коли містичне неотамплієрство, хоч би хто там його вигадав, почало створювати речі на кшталт Чарівної флейти, природно, що люди Лойоли вирішили його позбутися. Це як у фінансових справах — ти купуєш якусь фірму, використовуєш її, тоді ліквідовуєш, оголошуєш банкрутство і знову інвестуєш її капітал, усе залежить від загальної стратегії, і тебе не обходить, що станеться зі сторожем. Або як зі старою машиною: коли вона перестає їздити, ти здаєш її на металобрухт.