Відтак наш провідник показав нам вікно у стилі мануеліно, схоже на мереживо — колаж морських та моряцьких предметів, водоростей, мушель, якорів, кабельтовів та ланцюгів, які мали вшановувати звитяги лицарів на океанах. Але обабіч вікна, обрамленого двома вежами, видніли вирізьблені символи ордена Підв'язки. Що робив символ англійського ордена в цьому португальському монастирі-укріпленні? Провідник не зміг нам цього пояснити, але незабаром з іншого боку, гадаю, з північно-західного, він показав нам символи ордена Золотого Руна. Я не зміг не подумати про тонку гру порозуміння, яка об'єднувала орден Підв'язки із Золотим Руном, Руно з аргонавтами, аргонавтів — із Ґраалем, а Ґрааль — із тамплієрами. Я згадав розповіді Арденті і деякі сторінки, знайдені в рукописах дияволістів... Я аж підскочив, коли провідник завів нас до одної з другорядних зал. Замкові камені її склепіння були зроблені у вигляді розеток, але на деяких я побачив вирізьблене обличчя, бородате і трохи козлине. Бафомет...
Ми зійшли у крипту. Туди вело сім сходинок, а відтак гола кам'яна підлога вела до абсиди, де було місце вівтаря або сідалища великого магістра. Але туди потрапляєш, пройшовши під сімома замковими каменями, кожен з яких мав форму троянди, кожен наступний був більший за попередній, а останній, найширший, містився над колодязем. Хрест і троянда у тамплієрському монастирі, в залі, напевно, збудованій ще до розенкройцерських маніфестів... Я взявся розпитувати провідника, і він усміхнувся:
— Якби ви знали, скільки адептів таємних наук приїжджає сюди на прощу... Кажуть, це була зала ініціації...
Випадково потрапивши в якусь іще не відреставровану кімнату, обставлену нечисленними запилюженими меблями, я знайшов там звалені купою на підлозі картонні коробки. Я понишпорив навмання, і мені потрапили до рук обшарпані книги єврейською мовою, мабуть, XVII століття. Що робили євреї у Томарі? Провідник сказав мені, що лицарі мали добрі стосунки з місцевою єврейською громадою. Він запропонував мені визирнути у вікно і показав сад французького стилю, що мав форму невеликого й елегантного лабіринта. Плід праці, сказав він мені, єврейського архітектора XVIII сторіччя Шмуеля Шварца.
Друга зустріч у Єрусалимі... А перша — в замку. Хіба не так говорило послання з Провена? Хай йому біс, Замком, про який була мова у Плані, знайденому Інґольфом, не був малоймовірний Монсальват лицарських романів, гіперборейський Авалон. Якби їм довелося вибирати перше місце для зустрічі, на чому б зупинилися тамплієри Провена, більш звиклі керувати гарнізонами, ніж читати романи Круглого Стола? Таж на Томарі, замку лицарів Христа, місці, де ті, хто пережив крах ордену, насолоджувались повною свободою, незмінними гарантіями і де вони перебували в контакті з представниками другої групи!
Я поїхав з Томара та з Португалії із запаленим мозком. Я врешті починав серйозно сприймати послання, показане нам Арденті. Тамплієри, згуртувавшись у таємний орден, складають план, виконання якого має тривати шістсот років і завершитись у нашому сторіччі. Тамплієри — люди серйозні. Отже, якщо вони говорили про замок, вони говорили про якесь реальне місце. Здійснення плану починалось у Томарі. Тоді яким же повинен бути ідеальний маршрут? Яка послідовність дальших п'яти зустрічей? Це мають бути місця, де тамплієри могли розраховувати на друзів, покровителів, спільників. Полковник говорив про Стоунгендж, Авалон, Аґарттху... Дурниці. Це послання треба переглянути заново.
Певна річ, говорив я собі, повертаючись додому, йдеться не про те, аби відкрити таємницю тамплієрів, а про те, щоби створити її.
* * *
Бельбо, здавалося, не припала до смаку ідея повернутись до документа, залишеного полковником, але він таки знайшов його, неохоче покопирсавшись у нижній шухляді. Ба, відзначив я, він його зберіг. Ми разом перечитали послання з Провена. Після того, як уже збігло стільки років.
* * *
Воно починалося фразою, зашифрованою методом Тритемія:
Les XXXVI inuisibles separez en six bandes. Відтак:
a la ... Saint Jean
36 p charrete de fein
6 ... entiers avec saiel
p ... les blancs mantiax
r ... s ... chevaliers de Pruins pour la ... j. nс.
6 foiz 6 en 6 places
chascune foiz 20 a ... 120 a ...
iceste est l'ordonatioin
al donjon li premiers
it li secunz joste iceus qui ... pans
it al refuge
it a Nostre Dame de l'altre part de l'au
it a l'ostel des popelicans
il a la pierre
3 foiz 6 avant la feste ... la Grant Pute.
— Тридцять шість років після возу з сіном, святоіванова ніч року 1344, шість запечатаних послань для лицарів у білих плащах, лицарі відступники Провена, для помсти. Шість разів по шість у шести місцях, щоразу по двадцять років, що дає разом сто двадцять років — ось він, План. Перші — до замку, далі до тих, що їли хліб, знову у схованку, знов до Нашої Пані поза рікою, відтак до дому попеліканів, і врешті до каменя. Бачте, 1344 року послання каже, що перші повинні йти до замку. І справді, лицарі осіли в Томарі 1357 року. Тепер ми мусимо запитати себе, куди повинні податися лицарі другого осередку. Нумо — уявімо себе тамплієрами, що переховуються, куди б ми пішли, щоб організувати другий осередок?
— Гм... Якщо це правда, що група тамплієрів на возі втекла до Шотландії... Але чому це в Шотландії вони повинні їсти хліб?
У побудові асоціативних ланцюгів я став неперевершеним. Можна було виходити з будь-якої точки. Шотландія, Високогір'я, друїдичні обряди, ніч на святого Івана, літнє сонцестояння, вогні святого Івана, Золота Гілка...
Ось вам і слід, дарма що нечіткий. Я читав про вогні святого Івана у "Золотій Гілці" Фрезера.
Я зателефонував Лії.
— Зроби мені ласку, візьми "Золоту Гілку" і поглянь, що він там говорить про вогні святого Івана.
Дія в таких речах була незрівнянна. Вона одразу знайшла потрібний розділ.
— Що ти хочеш знати? Це дуже стародавній обряд, який практикувався майже у всіх країнах Європи. Це святкування тої миті, коли сонце виходить на вершину свого шляху, а святого Івана додали, аби зробити цю історію більш християнською...
— У Шотландії їдять хліб?
— Зажди, подивлюся... Здається, ні... Ага, он воно що, хліб вони їдять не на святого Івана, а в ніч проти першого травня, вночі, коли палають вогні Бельтана, це свято друїдичного походження, особливо поширене у шотландському Високогір'ї...