— А при задньому розміщенні двигуна і задній передачі?
— Сатанічний світ. Збіг Найвищого і Найнижчого. Бог ототожнюється з порухами грубої, низької матерії. Бог як вічно несповнене змагання до божественності. Все залежить від Розбиття Посудин.
— Чи це часом не Розбиття Автомобільного Глушника?
— Це може бути у Недоношених Усесвітах, де в Космічному Ефірі поширюється отруйливий подих Архонтів. Але ми відхилились від теми. Після Двигуна і двох Коліс іде Зчеплення — сфіра Благодаті, яка встановлює або уриває потік Любові, що зв'язує решту Дерева з Небесною Енергією. Диск — мандала, що обіймає іншу мандалу. Це утворює Скриню Перемін, або коробку передач, як кажуть позитивісти, що є основою Зла, адже дозволяє людській волі сповільнювати або пришвидшувати безперервний процес еманації. Тому автоматична коробка передач коштує дорожче, адже тут рішення приймає саме Дерево відповідно до Найвищої Рівноваги. Відтак маємо Шарнір, який — ти диви який збіг — прибирає ім'я одного з магів доби Відродження, Кардано, а також Конічну Пару — зверніть увагу на протистояння з четвіркою Циліндрів Двигуна — де міститься Зубчастий Вінець (Менший Кетер), що передає рух земним колесам. І тут стає очевидною функція ефіри Відмінності, або диференціалу, що з величним відчуттям Краси розподіляє космічні сили поміж двома Колесами Слави та Перемоги, які у нормальному, доношеному космосі (з переднім приводом) рухаються в напрямку, продиктованому їм Найвищими Колесами.
— Цілком доладне тлумачення. А серце Двигуна — престол Єдиного, Вінець?
— Якщо глянути на нього очима втаємниченого. Найвищий Двигун живе з імпульсу, який дає Всмоктування та Викид. Складне божественне дихання, де на початку були два елементи, названі Циліндрами (очевидний геометричний архетип), потім вони породили третій, і нарешті споглядають один одного, рухаючись завдяки взаємній любові, у славі четвертого. При такому диханні у Першому Циліндрі (жоден з них не є першим за ієрархією, а лише за чудесною поперемінністю розміщення та стосунків) Поршень, — цебто Pistis Sophia, Віра Мудрість, — сходить з Верхньої Мертвої Точки до Нижньої Мертвої Точки, а тим часом Циліндр наповнюється енергією в чистому стані. Я спрощую, адже до цього причетні ангельські ієрархії, або Посередники Розподілу, які, як каже мій підручник, "викликають відкриття і закриття Отворів, що сполучають внутрішній простір Циліндрів із каналами всмоктування суміші"... Внутрішній престол Двигуна може сполучатися з рештою космосу лише через їхнє посередництво, і тут, гадаю, виявляється — проте я не хотів би висувати єретичних тверджень — первовічна обмеженість Єдиного, який у своєму творчому акті почасти залежить від Великих Ексцентриків. Треба буде уважніше перечитати Текст. Зрештою, коли Циліндр наповнюється Енергією, Поршень піднімається до Найвищої Мертвої Точки і здійснює Максимальне Стискання. Це — цімиум. І ось тут постає слава Великого Вибуху, Вибуху і Розширення. Виникає Іскра, суміш загорається і спалахує, тут відбувається, ж каже підручник, єдина Активна Фаза Циклу. І горе, горе, якщо в Суміш закрадуться мушлі, кліпот , краплини нечистої матерії, приміром води чи кока-коли; Розширення не відбувається або захлинається...
— Компанія "Shell" — це ж і є кліпот? Не треба їм довіряти. Відтепер — лише Молоко Діви...
— Треба все перевірити. Це можуть бути махінації Семи Сестер, нижчих основ, які хочуть контролювати процес Світотворення... В кожному разі, після Розширення відбувається великий божественний видих, названий у найдревніших книгах Вихлопом. Поршень знову підіймається до Верхньої Мертвої Точки і виштовхує безформну, вже перегорілу матерію. Лише якщо цей процес очищення відбудеться успішно, розпочнеться Новий Цикл. Який — якщо добре подумати — є також неоплатонічним механізмом Ексоду та Пароду, подиву гідною діалектикою Шляху Вгору та Шляху Вниз.
— Quantum mortalia pectora caecae noctis habent! А діти матерії ніколи й не помічали цього!
— Саме тому вчителі Гнози кажуть, що не треба довіряти психікам, а лише пневматикам.
— На завтра я підготую містичне тлумачення телефонної книги...
— Наш Казобон, ж завжди, сповнений амбіцій. Уважайте, там вам доведеться розв'язати бездонну проблему Одного і Багатьох. Краще не поспішайте. Розгляньте спершу механізм пральної машини.
— Тут усе зрозуміло: алхімічне перетворення, від чорної чорноти до найбілішої білості.
67
Da Rosa, nada digamos agora...
Sampayo Bruno. Os Cavaleiros do Amor,
Lisboa, Guimaraes, 1960, p. 155
Поринувши у підозріливість, більш не оминаєш увагою жодного сліду. Після фантазування на тему привідного валу я набув схильність бачити знаки одкровення в кожному предметі, жий потрапляв мені до рук.
Я підгримував зв'язки зі своїми бразильськими друзями, а в ті дні у Коїмбрі відбувалася конференція на тему лузитанської культури. Більше з бажання побачити мене знову, ніж із пошани до моєї компетентності, мої друзі з Ріо домоглися для мене запрошення. Лія не поїхала, вона була на сьомому місяці, вагітність ледь торкнулась її тонкого стану, перетворивши її на тендітну фламандську мадонну, однак вона воліла не пускатися в подорож.
Я провів три веселі вечори з давніми товаришами, і коли ми сідали в автобус, що йшов до Лісабона, виникла суперечка — зупинятись у Фатімі чи Томарі. Томар — це замок, де отаборилися португальські тамплієри після того, як король і папа ласкаво врятували їх від суду та знищення, перетворивши на орден лицарів Христа. Я не міг дозволити собі не побачити замку тамплієрів, і, на щастя, решта компанії не мала особливої охоти зупинятись у Фатімі.
Якби я захотів створити у своїй уяві замок тамплієрів, це був би Томар. Зайти до нього можна укріпленою дорогою, що йде вздовж зовнішніх бастіонів з бійницями у формі хреста, і з найпершої миті відчувається атмосфера хрестових походів. Лицарі Христа процвітали в цьому місці століттями: за переказом, до них належали Генріх Мореплавець та Христофор Колумб, адже орден присвятив себе завоюванню морів — здобуваючи багатство Португалії. Вони проживали тут довго і щасливо, тож у різні століття замок реконструювався і розширювався, так що до середньовічних будівель додалися будівлі доби Відродження та бароко. Я був зворушений, увійшовши до церкви тамплієрів з восьмикутною ротондою, збудованою на зразок ротонди Святого Гробу. Мене зацікавило, що в різних місцях церкви тамплієрські хрести мали різну форму: то було питання, яке я вже собі ставив, постерігши плутанину в іконографії з цього приводу. Якщо хрест мальтійських лицарів залишався більш-менш однаковим, то тамплієрський хрест підлягав, очевидно, впливам часу або місцевої традиції. Ось чому тим, хто полював на тамплієрів, досить було виявити десь хрест незвичної форми, як вони починали вбачати у цьому слід лицарів.