Варто згадати й те, що його не минули без нападів і кривд сталінські роки. У 1932-му році, десь навесні, підписавши з мидавництвом договір на видання вибраних творів, Васильченко незабаром поїхав лікувати своє здоров'я до Одеси. Йо-ліу мали вислати за договором, 25% гонорару з загальної суми в 5 тисяч карбованців ще до Києва, але не вислали. З Одеси він прислав телеграму, щоб вислали йому туди належні гроші. Але грошей ізнову не вислали— Можливо, що це сталося тому, що саме з'явилась у пресі зловісна стаття критика Бориса Коваленка— Пробувши в Одесі 2 тижні, хворий письменник мусив вертатися назад до Києва— А через недовгий час появилась у пресі сумна вістка, що талановитий автор помер у шпиталі 11-го серпня 1932-го року.
Ховали його на державний кошт. Похорон зібрав тисячі прихильників його творчости. За дорученням Місцевкому письменників, з промовою від молодшої Генерації виступив Борис Антоненко-Давидович, а від старшої — поет Микола Вороний. Обидва вони були, як відомо, пізніше репресовані— Тільки Вороний із своїм сином Марком, теж поетом, загинули на засланні, а Антоненко-Давидович після 21-річного заслання повернувся до Києва. Але не минув арешту й сам критик Борис Коваленко— Він теж загинув на засланні в 1938-му році-
Так минуло вже майже 50 років з дня смерти Степана Ва-сильченка, а його твори й досі чарують читача, а драматичні твори не сходять з кону-
Його дружина ще живе в Києві, а син, потрапивши до полону під час війни, побоявся повертатися на рідну землю, бо й полонених, що поверталися, посилали до концтаборів. Він оселився в Канаді, працює як інженер.
УНІВЕРСАЛЬНИЙ ТАЛАНТ ГНАТА ХОТКЕВИЧА
Одного літнього ранку 1931-го року, ледве минула дев'ята година, як до видавництва зайшов невисокий огрядний чоло-
* 4
вік, кругловидий, простенько вдягнений, але в українській вишиваній сорочці!. Головного редактора, як і редактора художньої літератури ще не було. Він підійшов до облікувач-ки Ліди й хотів щось запитати, як з бічних дверей вийшов редактор сектору мистецтва Максим Лебідь і, побачивши знайомого йому письменника, привітно озвався:
— А, Гнат Мартинович! Заходьте! — і вони зникли за дверима його кабінету.
Коли письменник пішов, редактор приніс облікувачці товстелезний рукопис і звелів заресструвати й передати редакторові сектору художньої літератури. При цьому він сказав:
Це за договором подав свій твір Гнат Хоткевич. Надзвичайно працьовита людина! Пише велику повість про Шевченка. Це лише перша частина, що має 500 сторінок, а їх буде чотири. Це буде, — додав редактор, — найбільший і, мабуть, найцікавіший твір про Тараса Шевченка.
Про Гната Хоткевича мені вже доводилось чути багато цікавих розповідів про його надзвичайні здібності й навіть читати чудову повість "Камінна душа", в назві якої ще було надруковано "душя", а тепер цього автора "Пісні гуцульських Карпат" я побачив власними очима. Після того я двічі чи тричі бачив Гната Хоткевича, коли він приходив до видавництва довідатись про долю його підручника гри на бандурі. При одній зустрічі він розповів, що для написання свого твору про Тараса Шевченка він кілька років збирав мате-ріял. Діставав різні видання та матеріяли архівів зі Львова та з Варшави. Цей твір має охопити все життя Кобзаря, починаючи з народження. Перша частина має назву "Тарасикч> — дитячі роки Шевченка, друга — "Тарас" — юнацькі роки, третя — "Тарас Григорович" — життя і творчість до арешту, і четверта "Шевченко". Загальну назву для всіх частин він
дав "З сім'ї геніїв".
З того часу минуло багато років. Автор зазнав безліч не-ьаслужених кривд і переслідувань і, зрештою, зник з літературного й життьового обрію. Під час війни випадково довелося зустрітися у Львові та в Кракові з дружиною Гната Хоткевича, Платонідою Володимирівною, яка, тікаючи від більшовиків, працювала при якомусь театрі в німців. Від неї я дещо довідався про його трагічну долю.
Серед письменників першої половини 20-го століття Гнат Хоткевич відзначався багатьма яскравими ознаками. Його не можна поставити поруч багатьох інших українських письменників, бо він сам був інший від усіх, не тільки тематикою своєї творчости, а ще більше своєю універсальністю та своєрідним життям і надзвичайною працьовитістю. Він був не тільки письменником — в його особі втілювалась ціла низка талантів і здібностей та зацікавлень. Він був і непереверше-ний бандурист, і автор підручників гри на бандурі, і лектор, організатор театрів, і дириґент капелі бандуристів, і науковець, і перекладач творів Шекспіра, Мольєра, Шіллера, Гю-ґо, і редактор журналу, і, зрештою, був організатором страйку залізничників у Харкові та учасником барикадних боїв. А разом з тим був людиною виняткової працьовитости та був обізнаний з різними сферами життя й науки.
І коли б довелося шукати йому відповідника серед письменників та діячів нашої культури, то таким був би в деякому відношенні хіба відомий і своєрідний Дмитро Яворниць-кий, визначний дослідник історії козаччини, організатор історичного музею в Дніпропетровську (Січеславі), автор багатьох праць з історії козаччини, збирач фолкльору. Це ж він розкопав понад 1000 козацьких могил, це ж він зібрав понад 75 тисяч експонатів української старовини, знайшов кільк? козацьких чайок на дні Дніпра. Багато разів падав з при дніпровських скель, зламавши десять разів собі руку та кілька ребер.
Його перу належать роман, повість, низка оповідань, безліч наукових праць, в тому числі й три томи історії козаччини, які друкувалися навіть за царських часів, а тепер все це лежить під забороною. Але це вже окрема тема...
Народився Гнат Хоткевич (псевдо Гнат Галайда) в Харкові 31-го грудня, 1877-го року, в бідній родині. Мати працювала наймичкою в купця, а батько, що походив з старовинного козацького роду — кухарем. Батько любив читати книжки і сам навчив малого Гната читати й писати та впоїв любов до книжки, що мало в подальшому його житті вирішальне значення. Від 1894 року Гнат Хоткевич навчався в Харкові в Харківському реальному училищі, а влітку відпочивав в селі Деркачах, в купця Михайлова, де працювали його батьки. У вільний час знайомився з творчістю українських кля-сиків — з творами Т. Шевченка, І. Франка, І. Котляревського, Марка Вовчка, Гр. Квітки-Основ'яненка, з творами драма-