Степан Васильченко. Фото 1930 р.
З вибухом війни 1914-го року письменник потрапляє на фронт в чині прапорщика, командира роти— Три роки перебування на фронті відбилися в його творах — в оповіданнях "Отруйна квітка", "Під святий гомін", "Русин"— Там же в шанцях він написав п'єсу "Не співайте, півні, не вменшайте ночі", яка вийшла друком у 1917-му році— А ще в 1915-му році надруковане було його чудове оповідання "Осінній ескіз"-
З проголошенням самостійної України, за часів уряду УНР, Васильченко написав близько десяти творів— Серед них "Басурмен", "Мужицький ангел", "Куди вітер віє", "Казка про козака Ося та москаля Ася", "Московський ґедзь", де висміяв русотяпство та малоросіянство— Тоді ж в офіціозі УНР, в газеті "Україна", що виходила в Кам'янець-Поділь-ському, було надруковане його оповідання "Про жидка Мар-чика, бідного кравчика", яке він написав на замовлення головного отамана Симона Петлюри— У цьому творі змальовано розгул так званої чорної сотні за царських часів, коли сама влада організовувала погроми проти жидів— Цим твором Симон Петлюра хотів пригасити великий антисемітизм, що його роздмухав царизм, а відроджувала його московська агентура, щоб тим скомпромітувати українську владу-
За радянської влади Васильченко написав чимало оповідань, новель, але більшість їх з дореволюційного життя— Критики не раз нападали на нього за те, що він нібито умисно іґнорус сучасність— Проте й радянські часи він змалював в таких творах, як "Олив'яний перстень", "Авіяційний гурток", "Червоний вечір", "Приблуда", але не в пропаґандив-ному пляні, а цілком об'єктивно, як належить справжньому письменникові-
Довголітня праця по школах, життя на селах, арешти й переслідування — все це принесло авторові безліч вражень, спостережень, багатющий досвід— Та найбільше свого серця письменник віддав творчості про дітей, молодь та школу, долю українського вчителя та кілька з тюремного життя-
В маленькому оповіданні "Роман" автор висміює русифі каційну політику царського ладу. Він дуже яскраво показав, як українських дітей, що вперше прийшли до школи, ьчителі змушують розмовляти й читати чужою їм російською мовою— Хлопчик Роман, який не може висловити слова "перепелята", все збивається на українське "перепеленята", бо так звик змалку, зазнає глузування й покриків учительки, і він, зневірившись, кидає школу, гукнувши вчительці на прощання: "Перепеленята! Хай вони тобі повиздихають!"
Образи дітей автор змалював в багатьох творах, їх ми бачимо і в оповіданні "Свекор", і в "Басурмені", і в оповіданні "Приблуда", з життя дитячого будинку, і в циклі "Крилаті слова", зокрема в "Сирітському серці" та інших. Чарівними фарбами відтворює автор і перші порухи кохання в молодих юнацьких серцях— Ці мотиви яскраво відображені в новелях "Оксана", "Циганка", "Осінній ескіз", "Олив'яний перстень" та інших-
В "Олив'яному персні" письменник з великим знанням психології молоді, а також міського та сільського життя розповів, як три юнаки під час літніх вакацій вирушають у мандрівку з Києва до села, на Полтавщину, за 200 кілометрів— їм ще тільки по 14 — 15 рокіз— Там, у селі, живуть знайомі бать* ків одного з хлопців.
Три постаті хлопців — це три різні характери, три різні психологічні портрети— Один — син учителя. Невеличкий, гостроносенький, на ногах батькові чоботи, але він редактор шкільної стінної газети-1 коли він іде по вулиці з своєю великою течкою чи портфелем під рукою, то на нього й люди оглядаються, дарма що в нього латки но штанях— У школі його всі знають, що в нього як не боляк на шиї, то ячмінець на оці.
Другий — син трамвайного робітника. В школі дівчата його звуть "Вітька — босяк"— Ледачий, неуважний— А в кишенях у нього завжди повно різних дротинок, лямпочок, патроні*, а іноді й обценьки— Зате він і столяр, і головний монтер, і декоратор, і коли у школі готуються до вистави, то без нього ніхто так не приготує сцени. Він захоплено працює з ранку до ночі.
Третій — Кость Ясінський, біженець з Холмщини— Скільки йому років, ніхто не знає— Високий, стрункий, в кишені дзеркальце, гребінчик, чуб носить з проділом. Але на лекціях любить писати записочки до дівчат, також пише вірші й читає дівчатам. За це хлопці дражнили його: "Дівчур, волочур, дівки штани подеруть, із вулиці проженуть"-
Степан Васильченко. Фото 1932 р.
Автор цікаво змальовує їхню подорож, прихід до села, як вони допомагали родині Бондарів на полі, як закохуються в Бондареву дочку, Настю— Автор майстерно відтворив всі їхні конфлікти, де не бракувало й сліз, закінчивши поворотом до Києва, але вже не пішки, а поїздом. Щирістю й бадьорістю віє від цієї повісти, що має 63 сторінки-
Оповідання "Осінній ескіз" поєднує романтичні взаємини двох молодих людей — хлопця, що готується до вступних іспитів, десь до міста, і малописьменної дівчини, Мотрі. В цьому творі автор показує, як вони стають на шлях боротьби революційного підпілля проти царської влади.
Багато уваги й любови віддав Степан Васильченко у своїх творах Тарасові Шевченкові, показавши чарівний вплив "Кобзаря", пишучи інсценізації, оповідання, сценки, як "Широкий шлях", "В бур'янах", "Під Тарасове свято", "Шевченкові леґенди" тощо-
Не міг письменник дивитися й на русифікаторську політику царського уряду та й на своїх власних перевертнів та помічників русифікації— Ця тематика відбита у згадуваних оповіданнях — "Московський ґедзь", "Казка про козака Ося та москаля Ася", яких тепер не друкують— Погляд на рідну мову висвітлений і в оповіданні "Обивательські жарти"— А часи громадянської війни, коли влада трохи не щодня мінялася, .гіасильченко з гумором відтворює в п'єсі "Куди вітер віє"-Тут він показав людину, яка ладна пристосуватися до будь-якої влади. Навіть має портрет, на якому з одного боку був Ленін, а з другого Петлюра.
Майже всю творчість письменника охоплюють 4 томи, з яких один містить лише драматичні твори. Праця на посаді вчителя, його боротьба проти несправедливости, знущання, жорстокости створили йому великий авторитет— Якою популярністю в читача користувався Васильченко, бачимо й з того, що від 1911-го року, коли вийшли його перші три книжки, його твори видані окремими книжками, а також томами, як вибрані твори, були друковані понад 200 разів, давно перевищили загальний наклад в 2 мільйони примірників. Лише сам жарт "На перші гулі" був перевиданий 14 разів, не рахуючи, що цей прецікавий твір видавали й за межами України.