Лицем до села

Страница 8 из 55

Вишня Остап

Чимало маємо тут "фахівців" од всіляких хвороб, починаючи від "зглазу" й кінчаючи "сказом", але в жодній галузі так не усвідомився люд православний, як в галузі гінекології, науці дуже делікатній і дуже на селі потрібній…

Не помилимося, коли скажемо, що, мабуть, чи не кожна особа жіночого роду, хоч трішки, а таки знає, що робить, коли лелека кружляє над хатою, щоб принести щасливому хлопчика чи дівчинку…

А є чимало таки й добрих спеціалістів-гінекологів, що мають велику практику, заробляють яйця копами, а полотно сувоями й вирішують гінекологічні справи значно швидше й рішучіше, як харківський професор Хажинський…

Ррраз — і є!

Клінік, операційних кімнат ще нема — операції робляться в хаті або в коморі, або в клуні. Професорують здебільша жінки, але є гінекологи й чоловіки…

Є навіть, як мені розказували, просто собі дяк, що може вам зробить операцію, як оріх розкусити.

* * *

Мені хочеться зазнайомити міщан з сільським досвідом у цій справі… Частобо доводиться бачити, як яка-небудь прекрасна жінка, сидячи за конторським столом, чи за "Ундервудом", чи просто собі йдучи вулицею, замислюється, очі в неї затуманюються й на її чудовім лиці лягають тіні…

Що й казати, може, то й просто їй заміж хочеться, а часто-густо настрій той од того, що й ви знаєте…

* * *

От що роблять в таких випадках досвідчені доньки села нашого…

Коли, вставши ранком, відчує Євин нащадок, що осюди в неї підкочується й сильно її на солоний огірок тягне, починає вона стрибки з місця… Стоїть, стоїть, а потім зібгається й раптом шалено стрибає.

Гуп! Гуп!..

І прислухається…

Не чуть нічого…

Покиває головою і йде полоти картоплю. На другий день, коли потяг до солоного огірка ще більший, ще настирливіший, вона починає підіймати скриню. Підлазить під неї, обіймає обома руками й гирить угору…:— Що то ти, Меласю, робиш? — мати питає.

— Та щось наша скриня ніби боком стоїть… Так оце я її прямо поставити хочу…

— Так давай удвох.

— Ні, я сама… Вона не дуже важка… Ось дивіться… Ги… Ги…

— Підірвешся, божевільна!..

— Таке…

Попотягавши скриню, жінка чи дівка стоїть і прислухається.

Не чуть нічого…

Тоді йде під повітку й довго там чогось вовтузиться… Приходить батько й каже:

— Ка там лиха година мені віялку перекинула?.. …Не бере й віялка…

Багато різних способів отаких, "управ з тягарем", буває… Часто бачите, як молода дівчина через рови до річки з жлутком, повнісіньким мокрої білизни, на рисях мчить… Або живу корову в хліві з місця на місце переставляє… Та всього не перерахуєш…

І після кожного разу стоїть сумна і прислухається… Не чуть нічого…

Після цього обличчя в неї ще сумнішає й очі гостро бігають по хаті…

Далі вже йде "хінізація"…

Хінізація, аж доки в голові так, як на Великдень в усі дзвони дзвонять. Не бере…

Тоді вживають так званого артилерійського способу… Набивають себе порохом. Не стріляє…

Тоді в жито за "ріжками". "Ріжки" ті ложками їдять… Не сурмить…

Тоді крадеться в коморі десяток крашанок і до "фахівця".

— Голубочко.

Самодіяльність в галузі гінекології закінчується… Далі вже робота перекладається на спеціаліста.

* * *

Фахівці…

Ну, тут уже, певна річ, деталей дати не можна: у кожного свої способи…

Здебільша, як гінекологічного інструмента, вживають головної шпильки, на кінці гачком загнутої… Операція ця зветься:

— Видряпувати…

Дуже часто рятує й гостре веретено… Це зветься:

— Проколювати…

Кров після операції дзюрчить вісім верстов — до найближчої лікарні. І все.

Потім місяців із шість жінка ходить скорчившись у чотири погибелі…

— Щось у мене всередині… Одні кажуть "гризь", а другі — "сояшниця"…

Курс лікування закінчено…

* * *

Способи ці можна легко примінити і в місті, з невеличкими, розуміється, варіаціями…

Замість жлукта, можна бігати по сходах із "Ундервудом", замість скрині, можна підлізти під письменний стіл або намагатися пересунути залізну касу, коли це в бухгалтерії, або просто шафу з "ділами"…

Ну, а про міських "фахівців" не писатиму: там їх хопить.

"СІЛЬСЬКА ЮСТИЦІЯ"

Авторитет народного суду на селі величезний… Звертаються до нього і старі, й молоді, й середні… І звертаються так, що оті дві людини, що завжди в камері сидять, суддя і секретар, плавають у "скаргах", у "жалобах", у "заявах", у "заявленіях", у "проханнях" й у "прошеніях"…

Бігають їхні очі, може, тільки трохи не по всіх статтях і карного, і сімейного, і процесуального кодексів, і судять вони щодня, з ранку й до вечора, і під час перерви кажуть:

— Хоч би перекусити чого, чи що? Пообідаємо, мабуть, уже ввечері!..

Це — радянський суд… Заведений, усталений, законний і дійовий на підставі революційних кодексів…

Але є ще на селі "кодекси", що й досі існують, що початок свій вони беруть ще відтоді, коли розідрано було від матні й до горла святого благовірного й великого князя Ігоря.

Одне слово, "кодекси" ті дуже давні, але їх іще по селах додержуються, й хоч і не велику, а відіграють-таки роль ті "кодекси" в сільській юстиції…

"СІМЕЙНЕ ПРАВО"

Найголовніший артикул у "сімейному праві" — це справи "гречані"… Справи про те, що зветься "стрибати в гречку". Літерально цього розуміти не слід… Це зовсім не значить, що йде-йде людина, побачить гречку, розженеться — й стркб!

Це зовсім не те…

"Гречка" тут — "символ"…

От, приміром, що значить гречка:

— Поведу оце хоня на ніч!..

— А може б, ти дома зостався?..

— Ні, поведу — напасти треба!..

— Ой, Іване!.. Годі вже тобі того коня водити! "Кобилу" пасеш, трясця й тобі, й твоїй "кобилі"!..

— Та… говорила-балакала!..

Отут уже пахне "гречкою"… Тут уже зацікавлена половина тінню за Йваном викрадається, бо вже прочула, що кінь пасеться в лісі, а Йван — у "гречці"…

Зловити, звичайно, не тяжко…

"Гречка" з чоловічого боку карається: Іванові трясця в усі його органи й різні слова специфічного призначення… "Гречці" — дьоготь на ворота й вікна на дріб'язок… Коли це не допомагає — тоді "волосний суд"… Розплутується з "гречки" волосся, вплутується права в те волосся рука й робиться вихор з криком:

— АаааН!

"Гречка" з боку жіночого карається смертельним боєм. Останніми часами бій цей утиха, бо:

— До жінвідділу піду, харцизяко ти нерукотворенний!..