Невдовзі після того одного чудового ранку "я прокинувся і збагнув, що став знаменитим". Далі я процитую кілька відгуків преси, які підтверджують мою велич. Ці відгуки, як видно, є не чим іншим, як критичними дописами про номер "Ласуна" з моїми віршами. Ці статті цілком переконливі, вичерпні і зрозумілі, за винятком хіба що ієрогліфічного підпису: "Sep. 15-I t" (1) в кінці кожної з них.
(1) Вересня 15 — цього року (латин.).
"Телепень", журнал, відомий своєю вибагливістю і тверезістю літературних оцінок, висловився так:
"Ласун"! Жовтневий номер цього чудового журналу затьмарює всі попередні і сягає небачених висот. Розкішним друком та папером, кількістю і якістю ілюстрацій, літературною вартістю матеріалів "Ласун" так перевершує своїх невдах конкурентів, як Гіперіон Сатира. Щоправда, "Гармидер", "Горлань" і "Нісенітниця" побивають його хвалькуватістю, але в усьому іншому — "Ласуну" немає рівних! Важко збагнути, як цей уславлений журнал спромігся на такі надмірні витрати. Звичайно тираж цього журналу — 100 000 примірників, а за останній місяць кількість передплатників зросла на чверть. Проте, з іншого боку, журнал щоразу сплачує своїм авторам нечувані гонорари. Кажуть, містер Шельмосел отримав не менше тридцяти семи з половиною центів за свою незрівнянну статтю "Про свиней". З таким редактором, як містер Краб, і з такими авторами, як Сноб і Шельмосел, "Ласуну" не слід боятися конкурентів. Тож кваптеся передплатити його".
Признатись, ця висока оцінка мене як автора з боку такого поважного видання, як "Телепень", тішила моє самолюбство. Поставивши моє ім'я, тобто мій nom de guerre (1) перед великим Шельмоселом, він ощасливив мене, і, гадаю, я заслуговував на це.
Потім мою увагу привернули таки рядки в "Плазуні" — органі, що зажив слави своєю одвертістю і незалежністю... а також неперевершеним вмінням підлещувати і догоджати тим, хто влаштовує бенкети:
"Жовтневий номер "Ласуна" вийшов раніше за інші журнали і своїм розкішним оформленням і багатством змісту затьмарює їх. Звичайно, "Гармидер", "Горлань" і "Нісенітниця" відрізняються хвалькуватістю, але в усьому іншому "Ласуну" немає рівних. Нам несила збагнути, як цей славетний журнал може йти на такі надмірні витрати. Щоправда, за останніх два тижні кількість його передплатників зросла на третину, а тираж становить 200 000 примірників, однак, з іншого боку, він щомісяця сплачує своїм авторам нечувані гонорари. Як нам стало відомо, містер Базікало отримав не менше п'ятдесяти центів за свою останню "Монодію в калюжі".
Серед авторів цього номера ми бачимо (окрім його знаменитого редактора, містера Краба) такі імена, як Сноб, Шельмосел і Базікало. Однак, на нашу думку, якщо не брати до уваги редакційні примітки, найяскравішою перлиною номера є поема Сноба "Брильянтин Тама". Та нехай наш читач не зробить із заголовка висновку, буцімто ця незрівнянна bijou (2) має щось спільне з тією нісенітницею, що її написав на цю ж тему якийсь жалюгідний писака, чиє ім'я не годиться вимовляти вголос поважним людям. Поема про "Брильянтин Тама" викликала загальну зацікавленість особою, яка ховається під псевдонімом "Сноб", і ми, на щастя, можемо її задовольнити. "Сноб" — nom de plume (3)— Якваса Тама, мешканця нашого міста, родича великого містера Якваса (на честь якого його названо) і, крім того, особи, певним чином пов'язаної з найвельможнішими родинами штату. Його батько, Томас Там, ескв., заможний комерсант в Хлюст-Сіті".
(1) Псевдонім (фр.).
(2) Перлина (фр).
(3) Псевдонім (фр,).
Така висока оцінка вкрай розчулила мене: адже її дало таке кришталево чисте джерело, як "Плазун". Слово "нісенітниця", вжите щодо "Брильянтину Тама", надрукованого в "Уїдливій Мусі", я вважаю цілком доречним і слушним. Водночас слова "перлина" і "bijou" про мій твір були, певною мірою, мляві і невиразні. Вони були не досить prononces (1) (як кажуть у Франції). Тільки-но я скінчив читати "Плазуна", як мій друг підсунув мені примірник "Крота" — щоденного видання, що зажило великої слави завдяки вмінню доходити до самої суті, а також відвертості, чесності та неупередженості передовиць. Ось що писалося в "Кроті" про "Ласуна":
(1) Точні (фр.).
"Ми щойно отримали жовтневий номер "Ласуна" і можемо відзначити, що ніколи раніше не читали жодне з періодичних видань з такою насолодою. Ми б хотіли дещо порадити "Гармидеру", "Горланю" і "Нісенітниці". Пильнуйте своїх лаврів. Безперечно, ці видання побивають усіх своєю галасливістю і пихою, але в усьому іншому нам несила збагнути, як цей уславлений журнал може витрачати такі величезні кошти, і хоча його тираж 300 000 примірників, а за останній тиждень кількість передплатників зросла наполовину, проте суми, які він щомісяця сплачує авторам, нечувано великі. Як нам стало відомо з цілком надійних джерел, містер Базікало отримав не менше шістдесяти двох з половиною центів за свою останню повість про родинне життя під назвою "Кухонний рушник". Серед авторів номера такі знаменитості, як містер Краб (неперевершений редактор), Сноб, Шельмосел, Базікало та інші; однак після безсмертних творів самого редактора ми надаємо перевагу новій поетичній зірці, яка підписується nom de guerre "Сноб" і, на нашу думку, наче діамант, скоро затьмарить своїм блиском славу "Боза". Як нам відомо, "Сноб" — псевдонім містера Якваса Тама, єдиного нащадка багатого комерсанта з нашого міста Томаса Тама, ескв., близького родича шановного містера Якваса. Чудова поема містера Тама називається "Брильянтин Тама" — не зовсім підхожа, до речі, назва, оскільки якийсь пройдисвіт, пов'язаний з бульварною пресою, уже встиг написати якусь дурницю на цю тему, чим викликав до неї відразу у всього міста. А втім, навряд чи хто сплутає ці два твори".
Схвальний відгук такого проникливого видання, як "Кріт", переповнив мою душу радістю. Єдине заперечення викликало в мене слово "пройдисвіт": точніше було б написати "мерзенний злодій, паскуда і пройдисвіт". Гадаю, так звучало б вишуканіше. Треба визнати, що вираз "діамантовий блиск" не досить точно передає суть того, що хотів сказати "Кріт" про незрівнянну поему "Брильянтин Тама". Того ж вечора, коли я прочитав відгуки "Телепня", "Плазуна" і "Крота", мені на очі потрапив примірник "Довгоноги", журналу, який відрізняється надзвичайним розумінням літературного процесу. Ось що писалося в ньому: