Надійшли, будь ласка, адресу адвокатової контори.
№47 1/ХІІ-80
Добридень, ріднесенька!
Недільний вечір. Груба — аки вогнедишний дракон. За вікном свище вітер, але з відлигою, 0. По ліжках сохне випрана білизна. З'ївши гречаної каші з молоком і влігшись горічерева, слухаю по радіо танго твоєї молодості "Люби меня одну". Сьогодні за допомогою пастки провів вдале полювання на мишей. Саралжинська ідилія. Ходжу працювати на машдворище. У мене зараз двоє колег, також слюсарі, казахи: один — зовсім молодий, другий — зовсім старий (я — середнього віку, виходить). Утрьох ми — як лебідь, рак та щука, чий віз — трудовий процес. Шофер, отой, котрий півненко, допоміг привезти дрівець. У мене цього року — купа конкурентів. В аулі, і не тільки в аулі, як запевняють лихі язики, скрутно з вугіллям, тому багато хто немає палива. І вишукують казахи, де можуть. Я вже двічі тільки-но назбираю старих ящиків, як їх хтось підхоплює. Втретє вже був мудріший: назбиране замаскував, відтак привіз ящиків та ще нарізного ломаччя трохи, по блату. Ну, а піч, мов негодована дитина, вимагає догляду, тоді тепло. Зараз п'ю мумійо. Старого ще повно, а Іван знову пляшку надіслав. Хоч бери та "з горла" хиляй. Почастував оце нещодавно кавусею з ромом (та малесенька пляшечка, що ти колись надіслала). Вишуканий напій. Чи то мо' під настрій трапилось? Але я так смакував, уф-уф-уф! Я тобі скажу, італійська кава, угорський ром, білий французький шоколад і не під настрій смакувалися б. А в Саралжині оце радість була. Привезли до крамниці шкарпетки. Щоправда, радість трохи підпсувала сварка жінок із миканням волосся у черзі, але невелика кількість товару, а також рішучі заходи, вжиті продавщицею, яка своєчасно оголосила, що продаватиме по парі в одні руки чи то пак, ноги, залагодили справу. Порядок мав місце самовидно, бо навіть дільничому міліціонерові не дісталося жодної. Що чесно, то чесно. Ну, поки все.
Син.
15/ХІ1.80
Добридень, дорогесенька! У мене все, як завжди. Бігаю вибиваю собі газ, тобто балон.
Вечорами часто замикає струм на лінії, то сиджу потемки, бо каганець чадить немилосердно (можливо, замість гасу мені підсунули солярку), а потім вся хата закіптюжена. Ходив днями гуляти до лісочка. Потрапив надзвичайної пори, коли дерева було вкрито памороззю. Щось казкове і до чого очі милує. Я йшов, співаючи на повен голос, а збоку здаля казах почув й собі почав гукати: звідки й куди я йду. З чого я зробив висновок, що тут не сприймають слов'янської мелодики. Хоча, можливо, моя невибаглива та щира манера співу викликала у зустрічного асоціацію з буденними вітаннями. Стрункими рядами вишикувались на машдворищі комбайни. Щоб не порушити тієї не моїми руками творної краси, я стримую свій виробничий ентузіазм і подовгу никаю по роботі в пошуках машини, ремонт якої не викликав би дисонансу у тій зоровій красі. Зараз я захопився співами, то співаю й на роботі. І що цікаво, казахи не протестують. Видать для них це — той самий випадок, коли "в нашем доме поселился замечательный сосед". 3харчами зараз влаштовано. Вже писав, що всі згадувані тобою пакунки, здається, останні 2 від ІО/ХІ, одержав. А городини чи садовини надсилати не варто, бо померзнуть у дорозі. Тут на Новий рік всі довкола різатимуть худобу, то я й вагаюся, чи брати вівцю в радгоспі. Почали надходити перші вітання з Різдвом. Вітають найщиріше вельмишановного пана Марченка, а пан Марченко волам хвости крутить, тобто на сучасному рівні — комбайнам гайки. Вичитав в "ИЛ" гарний вірш й оце надсилаю. Шкодую, що не поет і що нема болгарського оригіналу, а то був би переклав.
Димчо Дебелянов
Вернуться бы и дом увидеть отчий В тот час, когда заря смиренно гаснет, И тихие объятья тихой ночи Раскроются для скорбных и несчастных. Усталость сбросить, словно черный камень, Лежащий на заброшенном погосте, И разбудить негромкими шагами Весть робкую о долгожданном госте... ... чтоб лбом к плечу бессильному склониться, старуху-мать обнявши у порога, в ее улыбке доброй раствориться и повторять: "О мама!" — долго-долго... Войдя смиренно в тихое жилище, в последнее укрытье и заслону, тишайшие слова шептать все тише,
уставив взгляд на старую икону: здесь я хочу заката дожидаться —взошло мое светило и угасло... О, тайный вопль несчастного скиталъца что родину и мать зовет напрасно.
Взагалі, якщо випадково йтимеш повз "Дружбу", поспитай, а раптом є поезії цього поета. Син.
21/ХІІ-80
Главврачу
Саралжинской больницы Ташимовой от Марченко В.
Заявление
После 18 лет заболевания хроническим нефритом несколько лет, как у меня появилась гипертоническая форма и давление не опускается ниже 180/120, я постоянно плохо себя чувствую. Слабость, быстрая утомляемость и постоянные головные боли. Я плохо сплю, у меня исчез аппетит. Последнее время я стал хуже видеть. Все это вынуждает меня просить о госпитализации! пока у вас, а в дальнейшем надеюсь добиться лечения в специализированной больнице.
Это заявление прошу подшить в мою медкарточку с вашей резолюцией.
8/Х-80 (подпись)
Коменданту Уилского РОВД Алишеву М.
Заявление
В связи с плохим состоянием здоровья — у меня хронический нефрит и гипертония, прошу вас направить меня на стационарное лечение в больницу.
(подпись)
Директору
Уилского райсельхозобъединения Марченко Валерия В.
Заявление
В связи с тем, что состояние моего здоровья в последнее время заметно ухудшилось, я не в состоянии выполнять работу слесаря машдвора, с которой справлялся ранее в меру сил. Заболевание таково (хроническое воспаление почек с гипертонической формой), что я не могу заниматься физическим трудом с переохлаждениями организма. Все это вынуждает просить уволить меня с должности слесаря машдвора.
В связи с необычным положением ссыльного, а также особенностями УК и ИТК Казахской ССР я вынужден быть трудоустроен. Но работать я смогу с ограничением трудоспособности. Поэтому прошу вас определить меня учеником киномеханика в клубе — место наиболее подходящее при моем заболевании, а также, учитывая необходимость приобретения профессии, чтобы зарабатывать на жизнь в дальнейшем.
4/ХІ-80 (подпись)