і чоловік відправив її на Україну до рідної оселі; от вона їде і знову у вікні сидить; ну не можна описати такої краси, особливо Уральських гір; все ожило, зацвіло; а що воно там то синіло, то біліло; то там, то там купка дітей лазять по схилах, то корови де-не-де пасуться; то там димки з'являються з-за дерев; чи посьолочки, за деревами не видно; нема коли роздивлятися; поїзд усе чух, чух; і так вони через одинадцять діб доїхали до Москви; екскурсант оголосив екскурсію; поїхали; їздили вони по Москві; все було, як у казці, аж очам не вірилося; і надовго залишиться в пам'яті; дійшли вони до мавзолею Леніна; певне, коси дибки стали; та в першу чергу звернула увагу на вартових; вона любила військових; і тут їй подобалося, як вони стоять, як струни, гарненько, що ростом, так і всим; потім дійшли до Леніна; чогось їй страшно було і шкода; і вона подумала, що от Ленін умер, що вона ходила в школу, десь у другий клас; а пам'ятає, що він помер; і от вона дивиться в 1940 році, і Ленін ще живий; тоді була на йому коричнева коверкотова сорочка, темно-зелене крепдешинове покривало; прикривало його від половини до ніг; у ногах купкою лежить матерія; а як вийшли на вулицю, їй запам'яталися зелені ялини; обсаджено кругом; а в кремль тоді ходу не було; а як хотілося побувати; бач, тепер ходять; приїхала вона додоми; певне, її й мати не взнала; вона змужніла, схуднула; більша стала; і дочці вже до п'яти років; не довго пройшов час, пише її чоловік; приїжджай, а то за тобою поскучали всі; премію назначили, поросятко чи свиню, чи кабанчика, і тримають, поки не приїдеш; з неї вдома сміялися; каже її вітчим "оце то офіцерша"; "ну да" каже "бойова подруга"; "от як" мати каже "звикла з маленької до праці, то й там
1(18) травня
теплий день
2(19) травня хмарний
6(23) травня
Григорія
Победоносця празник зранку туман а вдень жарко
7(24) травня вітер холодно 13(30) травня проводжали Толю і Ваню Лисогора і Щербаченка 22(9) травня празник Николая
23(10) травня дощ 26(13) травня другий раз упала я 27(14) травня дощ 29(16) травня дощ 30(17) травня дощ родились дев'ять годин вечора Маринка і Оксанка 7(25) червня Вознесіння ясний жаркий 8(26) червня з третьої години дощ трошки пройшов недовго 9(27) червня з шостої години до пів на сьому з громом гарний
10(28) червня у Лени ходила корова за бугаєм 16(3) червня Іван Дьяков розписувався 17(4) червня Трійця ясно і хмари ввечері дощ після сьомої години і холодно 20(7) червня дощ 24(11) червня після обід дрібний дощик
25(12) червня до обід дощик
охота поробити"; але як вона приїхала, то заплакала; вона побачила, що нема її калини; на місці неї росла груша дичка; питає "мам, а де калина"; мати каже "всохла"; а їй ще більше стало шкода; думає, затужила її калинонька; хто ж стільки квіток садив кругом неї; і ті попересаджувала мати в друге місце; вона трошки набралася сил і через два місяці поїхала на далекий Схід; як її зустрічали всі; навіть хотіли приперти свиню, але вона відмовилася, бо їй її нікуди подіти було; до пів зими шила для полку насипки, рушники, простирадла; вони задень стільки нашивала, що цілий вечір складали вдвох; потім їй запропонували буфетницею в командирську їдальню; було весело, добре; її все питали "а коли ти будеш шити капці"; в них організувалися всякі гуртки; любішим заняттям для неї це було "ГСО" і стрілецький; вона вміла добре стріляти; з чоловіком ходили, де не було нікого, і навчив її стріляти з пістолета; і навчив їздити добре на коні; трохи були ноги короткі, доводилося вкорочувати стремена; так само допомагала солдатам, де потребувалося жіночих рук; а поросятко все-таки їй приперли; Боже, що ж вона буде з ним робити; ну, вибудували маленького сарайчика; там були дрова; і поселили свинку; до них солдати ходили у вихідний день, як до рідних; вони їх завжди пригощали, і награвали на патефоні; донька Лена теж любила солдатів, навіть в кіно її забирали; любила вона Далекий Схід; поле порожнє безкрає, сопки де-не-де виглядали, десь за горизонтом; дійти до них неможливо; півоніями вкрите поле; береш, береш і не вистачає рук, куди брати; горішків лісових повно, не знаєш, якого рвати і куди класти; а пахощі трав, квітів якихсь, що не знаєш, як вони називаються; ходили часто на вокзал зустрічати дівчат, які вербувалися на Далекий Схід; особливо було багато з України; на кожному вокзалі їх залишали, і через кілька днів усіх розберуть їхні холостяцькі офіцери; десь 1937 чи що першою була завербована Хетагурова; дівчина всіх дівчат запросила; от і їхали; та й повиходять усі заміж; думала, все життя там буде жити; коли ні; весною 1941 прийшов наказ їхнім офіцерам у школу льотчиків у Краснодар; от і збулися її мрії; "хотіла лишитися"; "то їдь додоми; я влаштуюся і заберу вас в Краснодар"; спакували вони свої речі, які в них були; свиней доручила своїм солдатам; і з плачем поїхали; скільки їм подарували фотографій на згадку; приїхали вони в своє рідне село; від чоловіка одержала листи, що, мовляв, квартиру знайшов у місті; самі вчаться за містом; будемо бачитися раз на тиждень і так далі; одержить багаж, тоді приїде; багаж ішов звідтіль три місяці; а це через півтора місяці
сталося; була неділя, сонячний такий ранок; вітрець легенько похитує дерева; роса, як сльоза, котиться до землі; все навкруги живе, пахуче; люди хто на базар, а хто в поле; тоді якраз почали жати ріпак; а вона вдома сама, і донька гуляє в садочку; жуків стягує докупи і хатку їм робить; а вона все думає, прийде багаж і знов у дорогу; але минає півдня; люди йдуть з базару, усі тривожні, незадоволені; тоді ж і радіо не було, хіба навушники, та й то де в кого; "війна" сказали; о Боже, що ж це робиться, що це буде; через кілька день появилися чорні, як димарі, з хрестами на крилах німецькі літаки; як тяжко було на душі; що робити, куди йти, кому що казати, шукати поради; бігали то до сільради; секретар там був комсомолець Едуард Немит; каже "будемо тікати"; а таких, як вона, ще було кілька сімей; у відпустках; біженці з заходу появилися валками, по дорозі; хто возиком, хто коляскою; щось страшне; кажуть, Київ бомблять; уже і київські появилися з дітьми; одно горе, війна; стали й військові сунути; дехто по лісах розходився; ну й німці на п'яти наступають; стали нові порядки, магазини рограбували; стали появлятися старости; стали гребти молодь в Германію; приходять до неї гості, два поліцаї; в неї в душі похололо; один знайомий, разом робили в молочарні; питає "Гриша, що ти хочеш"; "а я тобі не Гриша; ти воєнного сім'я; оддай воєнну одежу, кажу"; "ще ж багаж не прийшов"; давай перевертати барахло; знайшов простиралець кілька і пару чоловікової білизни; гребуть, ще й погрожують "а тебе в Германію"; "мам, що буде, де дітися"; але в них уже було так: усі були на сторожі, сну не будо ні вдень, ні вночі; її батьки не раз ховали в загату, затуляли бур'яном; холод, зима, а вона днями лежала; гріла стіна;