матір"; в його ще й гвинтівка в руках; а він мені "ти що, як твою маму, то й усіх, а мені тоді що"; але в тому хліві двері не приставали, що вгорі, то можна було і пролізти; чую мати проз двері каже "дай мені Женю, то буде легше, а мене, може, з дитиною випустять"; ой, просто гріх, я насилу втоптала цю дитину, з хліва стільки жалюгідних рук подалося за цею дитиною; а тут же мені зразу прошепотіли "зайди за хлів"; ну, думаю, що мені там робити, уже майже стемніло; як я туди влізла, — там хаща, лопух рівний із стріхою, кропива, кінський щавель; хоч я і була боягуз, та все-таки лізу, чую, там десь шепочуть "сюди, сюди"; ага, пробралася, а там лежить така колода, що й зрушити не можна; бідні штрафники прогребли руками таку канаву, а через колоду вилізти не можна; вони всі руки повитикали до цеї колоди; і в мене де взялася сила; відвернула з одного боку, а й з другого не встигла, — бачу, з чорними руками виповзають в лопухи і через вузеньку доріжку до саду, і мені шепочуть "тікай"; а Андрей стій до ранку, і помалу пішла, мені ж дуже хочеться побачити свою штрафничку матусю; тут мене зустрів хлопець, з яким я товаришувала і мала одружитися; ми дочекались матусі і пішли садом додоми; другого дня всі розійшлися по роботах; а мені дуже хотілося почути, що там коло контори; патруля з гвинтівкою не було; тільки посміюються, хто це зумів відвалити колоду; я собі думала "щоб вам повивалювало очі"; не встигла позбутися цієї халепи, то вже інше; присилають з Києва бригаду на допомогу в колгосп; це була все молодь з конхветних фабрик; цукор потрібний для конхвет, то й допоможіть, бо жнива вже почалися, а буряки ще в бур'яні; от і почали допомагати; у дворі коло контори
1971
1(19) січня цілий день дощ 2(20) січня мороз 6(24) січня Святий Вечір померла теща Кольчина... 7(25) січня Різдво Колі Гавриленка теща померла сніг вночі а вдень сонце гарно 8(26) січня гарний 9(27) січня день народження Володі 14(1) січня Новий рік ясний і теплий день мороз
19(6) січня Хрещення
тепло і мороз
розтавав помер
Лебідь Іван
21(8) січня Лебедя
хоронили
24(11) січня у
Рябоконя Василя
свайба день
народження
сповнилось п'ять
років Вітусі
29(16) січня дощ
31(18) січня ясний
день тиждень
пройшов
10(28) лютого
Макариха Кузничиха
Дунька померла в сім
годин ранку
14(1) лютого свайба
Лени Кручини і Аліка
Таньчиного
15(2) лютого
Стрітення
21(8) лютого у Колі Пашиного Масляна Валя поїхала у Київ 23(10) лютого ясний день 28(15) лютого Заговки сніг після обід перва назва Ольгополя Дивитовка
кожний вечір весело, в їх гітари, і танці до впаду; вранці їх виводили у поле на буряки; тоді в Києві, мабуть, сільських мало було, самі міщани київські; ніхто з них не знав до пуття, як ці буряки обробити; то вони тільки мучилися на полі від жарких сонячних днів; дехто з ними були і старші, і з них там організувалася комісія по перевірці "по селу"; що там було перевіряти; от почали з дитячих ясел; в мому садочку після сну було таке заняття, читати там що у нас було; казочки чи що; а так то мало було, що нам на курсах дали там по парі книжок; пам'ятаю, були такі книжечки, що вони зовсім не підходили дітям, але ми всеодно читали; там, пам'ятаю, було так — скільки кілометрів до місяця та до сонця; так до місяця діти більше запам'ятовували, а до сонця це було для них тяжко; дітки так мене оточили, що мене і не видко було; і раптом так для нас несподівано ввалює до нас у кімнату душ п'ятеро; мовляв, ми начальство з Києва, і почали голосно "гдє воспітатєльніца, гдє"; могли й не подумати, що ця вихователька трохи більша за дітей; ну, нянька, старіша, сміливіша, показує "оце наша виховательочка"; "ето"; ну, я вже перелякалася, встала показатися; почали допитуватися, по скільки хліба, муки, крупи, цукру на дитину; ну, думаю, боже мій, того цукру ми й разу не бачили; я сказала, скільки грамів ми одержували для дітей на душу і скільки молока; "што, вєдро молока на таку араву!"; почався наступ "судіть, судіть воспітатєльніцу"; та ще назирили у комірчині сироватки трошки чи що, — "ага, спряталі"; сказати правду, в мене сльози виступили, як горошинки покотилися; ну, думаю, чорта ви мене тут побачите; на дітей я дивилася з таким жалем, наче я вбиралася вмерти; за що мені такі образи, нема у людини тепла у душі; я думала, що хоч раз мене хто втішить словом, пожаліє, похвалить, то ні; ні радощів, ні тепла; як не штрафна, то вже потішають судом; приїхали на допомогу, а легкої роботи та слави шукають; тими обгортками з цукерків усі вулиці обкидані; вирішила я більше не показуватися в ясла; раненько встала, одягла своє саме модне в той час платтячко, біленьке, без рукавів; ухопила сапку, так, щоб мати не бачила, і драпанула в поле, до київських у бригаду на бурячки; їх то багато, але як мені з ними бути, може ж, мене і не пізнають; старалася триматися все скраю і побільше бути нагнутою; я вміла буряки полоти, мати навчила сього; але, думаю, побачу, як вони роблять, так і я буду; але не видно того поління, де вони пройшли; а вони, бачу, коло бурячка дяб, дяб сапкою, а весь бур'ян росте; сонечко піднялося і так припекло, що їм вже нічого не миле, і давай тікати в долинку, в очерет; еге, думаю, попро-
бували, як сахарок обробляти, це вам не в комісії ходити", —
"а хто мене запитає, як я ще дівчинкою була та закохалась у фельдшера; як він мені подобався, хоч і старший був, але чогось так любила його, що й у сні завжди бачила; і старалася завжди стріти, як він іде на роботу чи з роботи; аж легше, як побачу; гарний був, халєра, високий, стрункий, личко в його було рожеве, ніжне, а очі — ой, як небо; завжди, як привітається, то аж; я вже не могла більше терпіти, так хотілося все частіше бачити; набридло мені все бігати назустріч, та уже чогось соромно було; думаю, як здогадається, що, бач, сподобався оцій малій дівчинці, що вона мені весь час на очі налазить; кажу я один раз "мамо, в мене вже й веснянки появилися, зроби мені що, щоб їх не було"; а вона як з кілочка "а що це я тобі зроблю, ще таке, не доросло, а вже придивляється так на свої веснянки"; "ну я їх не хочу, мамо; й так кажуть на мене рябенька"; "ой, лихо з тобою, усе ти мені завдаєш якогось клопоту; або знаєш що, давай я тебе заведу до Яші, він же все-таки фельдшер"; ой, я аж зраділа "ходімо ж скоріше"; пішли ми, він жив далеченько, але близько моєї бабусі; ну, мати каже "йди вперед, чого це ти остаєшся ззаду"; "а-а, іди ти вперед, я соромлюся"; "от потороча ще якась, чого це ти вже соромишся"; заходимо, "добрий день"; ага, "добрий день, сідайте"; еге, "нема коли"; "а що, захворіла дочка"; "та ні"; "а що з нею"; "а ось подивіться на її носа, появилися веснянки, а вона не хоче, кисне, проява якась"; "ну що ви, проява, вона у вас славна дівчинка; іди сюди, подивлюся, що то в тебе на носі"; о, думаю, тепер то я на нього роздивлюся добре; але чого це він зі мною, як з малою говорить; нічого ти, думаю, не