Щоранку, не встигнувши увійти в приміщення, Чарлі знімає свої лілові окуляри в чорній роговій оправі і надягає інші, з бурштиновими стеклами, і топчеться цілий день по магазину, точно такий собі старий сивуватий гірський баран, який боїться посковзнутися на уступі і звалитися в прірву. "Будете працювати пліч-о-пліч, обіцяю". Коли старина Спрингер давав таку обіцянку, коли він з усією серйозністю про щось говорив, рожеві плями на його обличчі ставали яскраво-червоними, а губи підтискає, оголюючи зуби, так що здавалося, ніби перед тобою череп. Зуби були брудно-жовті, з прокладками з пластмаси, і вуса у нього завжди були не зовсім рівно підстрижені і не зовсім чисті.
Господи, його вже немає в живих. Мерців стає все більше, і вони дивляться на тебе, благаючи приєднатися до них, обіцяючи, що все буде в порядку, — там, внизу, так м'яко лежати. Папа, мама, старий Спрингер, Джилл, малятко, яку той недовгий час, що вона прожила, звали Беккі, Тотеро. Днями помер навіть Джон Уейн. Сторінка некрологів кожен день поповнюється новими іменами, урожай їх нескінченно багатий — миготять особи старих вчителів, покупців, місцевих знаменитостей на кшталт нього, вони на мить з'являються і зникають навіки.
Вперше з часів дитинства Кролик щасливий — просто від свідомості, що живий. І він каже Чарлі:
— Я так вважаю: нафта підійде до кінця разом зі мною — так в році двохтисячному. Начебто смішно говорити таке, але я радий, що живу в наш час. Ці хлопці, які йдуть нам на зміну, їм же дістануться крихти зі столу. А у нас був повний обід.
— Міцно тебе голову задурили, — каже йому Чарлі. — І тобі, і багатьом іншим. У великих нафтових компаній розвідано стільки родовищ, що вистачить ще на п'ятсот років, але вони хочуть видавати нафту потрошку. Я чув, в затоці Делавер стоять зараз на якорі сімнадцять супертанкерів — сімнадцять! — і чекають, коли підскочать ціни, а тоді вони підійдуть до нафтоперегінним заводам південній Філадельфії і вивантажити. А поки відбуваються смертовбивства в чергах за бензином.
— Так перестань їздити. Бігай! — каже йому Кролик. — Я ось почав бігати і відчуваю себе чудово. Хочу скинути тридцять фунтів.
Насправді його рішення бігати на зорі до сніданку по росяній траві протрималося менше тижня. Тепер він задовольняється тим, що після вечері іноді бігає підтюпцем навколо кварталу, рятуючись від чвар, які розводять дружина і її матуся.
Він торкнувся хворе місце. Чарлі визнається, знову беручись за папери:
— Лікар каже, що, якщо я стану займатися будь-яким видом спорту, він умиває руки.
Кролик збентежений, але не занадто.
— Справді? Той доктор — як-його-там-звали — говорив інакше. Уайт. Пол Дадлі Уайт.
— Він помер. Любителі спорту падають в парку, як дохлі мухи. У газетах про це не пишуть, тому що індустрія зміцнення здоров'я приносить великі бариші. Пам'ятаєш всі ці маленькі магазинчики натуральних продуктів, які повідкривали хіпі? Знаєш, кому вони тепер належать? "Дженерал міллс" [2] .
Гаррі не завжди знає, наскільки серйозно слід сприймати Чарлі. Зате він знає, що його колишній суперник — сильний і міцний малий, аж ніяк не обділений Господом Богом за частиною тілесного здоров'я. Якби Дженіс втекла з Чарлі, як збиралася, їй довелося б тепер бути йому нянькою. А так — вона нині грає в теніс три-чотири рази на тиждень і ніколи ще не була в кращій формі. Гаррі намагається триматися з Чарлі помягче, щоб той — і так він все марніє — не відчував себе пригніченим везучестью колеги. Він мовчить, а Чарлі повертається думкою до тих пам'ятних днів, коли ще не було енергетичної кризи, забувши про той ганебний і сумному факті, що доктор з приводу його вмиває руки.
— Бензин, — несподівано вимовляє він з легким смішком, точніше, придихом. — До чого ж ми звикли його палити! Був у мене один раз "імперіал" з двома карбюраторами, так коли знімеш фільтр і подивишся на всмоктуючий клапан — а мотор в цей час працює вхолосту, — таке враження, точно воду в туалеті спускають.
Гаррі сміється, підігруючи співрозмовнику.
— А як розгортали, — каже він, — виходили зі школи, і робити щось більше нічого — ну розгортати. Вгору і вниз по Центральній, вгору і вниз. Ці старі восьмициліндрові — наскільки, ти думаєш, їм вистачало одного галона? Миль на десять — дванадцять? Та нікому і в голову не приходило вважати.
— Мої дядьки до цих пір не бажають їздити в маленькій машині. Кажуть, їм зовсім не хочеться, щоб їх сплюснуло, якщо вони зіткнуться з вантажівкою ...
— Пам'ятаєш "курчат"? Можна тільки дивуватися, що на них не розбилося більше хлопців.
— "Кадилаки". Якщо у одного з братів мого батька з'являвся "бюїк" з крилами, моєму батькові неодмінно був потрібний "кадилак" з ще більшими крилами. Задніх фар на ньому було не злічити — точно ящик з червоними яйцями.
— Був один хлопець в Верхньому Маунт-Джадж — Дон Еберхардт, так він спускався з пагорба, що за картонній фабрикою, на підніжці "доджа" свого татуся, а потім сідав за кермо. Так і котив з самої верхівки пагорба.
— Першою машиною, яку я купив для себе, був "Студебеккер-48", у нього ще ніс як у літака. Виконав на ньому близько шістдесяти п'яти тисяч миль — було це влітку п'ятдесят третього. Ну і лиха була машина! Як тільки червоний змінювався на зелений, ти просто відчував, як передні колеса починають підніматися, точно у літака.
— Я тобі зараз дещо розповім. Одного разу, коли ми з Дженіс тільки одружилися, я за щось розлютився на неї — напевно, просто за те, що вона така, яка є, — сів в машину і за вечір змотався в Західну Віргінію і назад. З розуму з'їхати з глузду. Тепер, щоб пуститися в таку авантюру, треба спочатку в банк зайти;
— М-да, — тягне посмутнілий Чарлі. А у Кролика не було ні найменшого бажання його засмучувати. Адже він толком так ніколи і не дізнався, чи дійсно Чарлі любив Дженіс. — Вона мені про це розповідала. Ти в ту пору чимало покуражитися.
— Була справа. Але машину я завжди приганяв назад. І коли Дженіс пішла від мене, вона забрала машину. Ти ж пам'ятаєш.
— Хіба?
Чарлі так і не одружився, і це приємно для Дженіс, а отже, і для Гаррі, якщо вже на те пішло. Коли інший чоловік спить з твоєю дружиною, ти її по-новому оцінюєш, і вартості її немає меж. Гаррі хоче повернути розмову на більш веселу тему про спадної енергії. Він каже Ставрос: