Корабельна катастрофа

Страница 78 из 115

Роберт Луис Стивенсон

— Ні,— сказав Джім.— Я розумію, це була велика вільність...

— К бісу вільність! Ось на, читай! — перепинив я його, викладаючи перед ним на столі листа від містера Грегга.— А потім клич сюди свою дружину. І викинь геть цю погань,— я вхопив холодну баранину й жбурнув її в камін,— та ходімо вечеряти з шампанським. Правда, я вже їв, але такого вечора ладен повечеряти ще десять разів. Та читай же листа, осел ти вухатий! Не думай — я не збожеволів. Виходьте, Меймі! — вигукнув я, відчиняючи двері в спальню.— Давайте миритись, та розцілуйте міцненько вашого чоловіка. А після вечері подамося кудись танцювати, і я кружлятиму з вами у вальсі до ранку.

— Нічого не розумію! — вигукнув Джім.

— А ти зрозумій тгіке: сьогодні ми будемо вечеряти з шампанським, а завтра їдемо в Папську долину або в Монтерей,— провадив я.— Меймі, швидше перевдягайтесь, а ти, Джіме, сідай і пиши своєму Франклінові Дод-жу прощального листа. Меймі, люба моя, ви мали слушність,— я справді весь цей час був багатий, лише не знав Цього й сам. [243]

РОЗДІЛ XIX

ПОДОРОЖІ З КРУТІЄМ БЕЛЛЕРСОМ

На цьому скінчилась наша захоплива, але фатальна пригода з "Летючим шквалом". Ми поринали з головою в хвилі подій і знов виринали, ми розорились і знов розбагатіли, ми посварились і помирились, і тепер нам лишалося тільки проспівати славу творцеві і перегорнути нову сторінку книги життя. Не беруся твердити, що Меймі повністю повернула мені своє довір'я, та я цього й не заслуговував — адже справді замовчував куди більше ніж справжній друг чи компаньйон. Але трималась вона бездоганно, і протягом усього тижня, проведеного зі мною подружжям, ні вона, ані Джім не турбували мене розпитами. Ми поїхали в Калістогу: ходили чутки, що там починається жвавий розпродаж земельних ділянок, і Джім, який бажав збадьоритись, заявив мені, що йому буде приємно спостерігати ділову гарячку,— так Наполеон на острові Святої Єлени розважався, читаючи воєнні праці. Його честолюбні прагнення розвіялися, з фінансовими справами покінчено, і тепер він мріє лише про садибу десь у гірській долині, про кукурудзяне поле, двох-трьох корів та спокійне очікування старості в затінку зелених лісів.

— Ось постривай, ми виберемось на природу,— сказав він,— і ти впевнишся, що я став сірим, як віконна замазка.

І два дні він справді цілком віддавався спочинку. Третього дня я спостеріг, що Джім розмовляє з видавцем місцевої газети, а потім він зізнався, що обмірковує, чи не купити йому і газету, і друкарню.

— Треба ж людині й на без діл лі щось робити,— виправдовувався він.— А якщо до цієї справи взятись як належить, вона дасть долари!

Четвертого дня він кудись запропав аж до обіду, п'ятого ми поїхали на цілоденну прогулянку по місцях його майбутньої ділової діяльності, а шостого ми були зайняті оформленням купівлі. До Джіма вже повернулась уся його самовпевненість та енергія, в очах знову палав вогонь діяльності, а голос знову став гучним і владним. Сьомого дня ми офіційно оформили свої взаємини як компаньйони — інакше Джім не погоджувався брати у мене ані долара,— і ось, знову зв'язавши себе, точніше, свій гаманець з діловою кар'єрою Джіма, я повернувся самотою до Сан-Франціско, де й оселився в готелі "Палас". [244]

Того ж вечора я запросив Нейрса пообідати зі мною. Його засмагле обличчя, його своєрідна розмова відразу оживили в моїй пам'яті дні — такі недавні й водночас майже незапам'ятні. Мені здавалося, що крізь музику оркестру й передзвін виделок та ножів я чую пісню спіненого прибою та крики чайок на острові Мідуей. На руках наших ще не загоїлись садна, а ми сиділи в розкішній затемненій залі, їли устриць і пили заморожене шампанське.

— Згадайте меню обідів на "Норі", капітане,— сказав я,— і порівняйте, будь ласка, з теперішнім.

Він повільно обвів очима залу.

— Це наче вві сні... Навіть часом здається, що зараз відчиниться люк, Джонсон, просунувши в нього свою бичачу голову, заволає: "Вісім склянок!"-і все вмить щезне.

— Слава богу, сталось навпаки — щезло минуле,— сказав я,— все поховано, забуто. Амінь!

— Я б не казав так, містере Додд,— зауважив Нейрс.— Як по правді, я не поділяю вашої упевненості. "Летючий шквал" ще смажиться на сковороді, а кухаря, якщо не помиляюсь, звати Беллерс. Він брався був щось вивудити з мене ще того дня, коли ми прибули. Стара посудина, нещасний чоловік в адвокатському вбранні — я його відразу розпізнав за вашою оповіддю. Я дозволив йому розпитувати мене, аж поки зрозумів, куди він хилить. Він знає багато, чого ми не знаємо,— більшість того, що відоме нам,— а про решту здогадується. Незабаром комусь це так просто не минеться.

Я здивувався, що раніше мені це не спало на думку. Беллерс знав багато, він бачився з Діксоном, йому було відомо про зникнення команди, і він мусив щось запідозрити. А вже коли така людина, як він, щось запідозрить, вона неодмінно спробує здобути вигоду зі своїх підозр. І я не помилився. Наступного ранку, коли я ще тільки одягався, Беллерс прийшов до мене. З цікавості я вирішив поговорити з ним, і він, після доволі плутаного вступу, прямо запропонував мені включити його в мою спілку на паях. =

— А в чому саме? — спитав я.

— Якщо ви великодушно вибачите мені трохи вульгарні звороти, я дозволю собі спитати вас: ви що, їздили на Мідуей, аби поправити своє здоров'я?

— Можливо...— відповів я.

— Будьте певні, містере Додд, я ніколи не дозволив би [245] собі з'явитись до вас, якби не мав на те вагомих підстав,— провадив адвокат.— Нав'язливість чужа моїй натурі, але у нас з вами, сер, одна мета, і якщо ми об'єднаємо наші зусилля, то я віддам у ваше розпорядження своє знання законів і свій чималий досвід у таких делікатних переговорах. Якщо ви не погодитесь, то знайдете в мені серйозного...— він затнувся,— і, на превеликий жаль, досить небезпечного суперника.

— Ви що, вивчили вашу промову напам'ять? — люб'язно спитав я.

— Раджу вам подумати! — в його тоні раптом зазвучала погроза, що відразу ж, проте, змінилася звичною влесливістю.— Запевняю вас, сер, я прийшов як друг. І мені здається, ви недооцінюєте моїх відомостей. З вашого дозволу, я доведу вам, що мені відомо, яких збитків ви зазнали; мені відомо, що ви отримали з Лондона чек на солідну суму.