— Ніколи не могла уявити собі, що це за апарат, — сказала.
Тоді він став усе їй пояснювати, своїм серйозним учительським тоном, водночас водячи її рукою по тих місцях, про які розповідав, і вона дозволяла йому робити це з покорою зразкової учениці. Обравши слушну хвилину, він висловив припущення, що при світлі їй буде легше все це зрозуміти і хотів був його засвітити, але вона спинила його руку, сказавши: "Я краще бачу пальцями". Насправді їй хотілося світла, але вона воліла засвітити його сама, і щоб ніхто їй не наказував, і так воно й сталося. Несподівано в кімнаті спалахнуло світло, й він побачив, що вона лежить на боку, згорнувшись калачиком, та ще й накрилася простирадлом. А проте без найменшої манірності вона знову вхопила звіра, що так її зацікавив, і почала згинати та крутити його на всі боки, роздивлялася його з цікавістю, що вже здавалася більш ніж чисто науковою, і нарешті сказала: "Який же він потворний, куди бридкіший ніж оте, що у нас у жінок". Він погодився з нею й повідомив, що є у нього й інші вади, серйозніші, ніж потворність. Він сказав: "Він як ото дорослий син, на якого ти працюєш усе життя, усім жертвуєш задля нього, а він у вирішальну хвилину не слухається тебе і робить, що йому заманеться". Вона й далі роздивлялася його, запитуючи, навіщо потрібно оте, навіщо — оте, і коли, як їй здалося, про все розпитала, то взяла того нахабу на обидві долоні, ніби зважувала, з метою переконатися, що вага у нього зовсім нікудишня, і нарешті відштовхнула його з виразом зневаги.
— Крім того, в ньому багато зайвого, — сказала вона.
Доктор Хувенал Урбіно неабияк здивувався. Адже саме це він обрав за тему для дисертації: "Доречність деякого спрощення організму людини". Людський організм видавався йому застарілим, він виконував багато непотрібних або повторних функцій, необхідних для виживання індивіда в доісторичні часи, але не тепер. Атож, людський організм міг би бути простішим, а отже, і менш вразливим. На завершення він сказав:
— Звичайно, щось змінити в ньому може тільки Бог, але в усякому разі не завадило б сформулювати це в точних наукових термінах.
Вона засміялася весело і так невимушено, що він скористався з нагоди, обняв її й уперше поцілував у губи. Вона відповіла на поцілунок, і він почав цьомати її в щоки, в ніс, у повіки, а водночас просунув руку під простирадло й погладив її лобок, округлий, з гладеньким волоссячком, лобок японки. Вона не відвела його руки, але свою тримала напоготові, на випадок, якби він захотів просунутися далі.
— Мабуть, на цьому припинимо урок медицини, — сказала вона.
— Мабуть, — погодився він. — Наступним буде урок кохання.
І стягнув з неї простирадло, а вона не тільки не опиралась, а й різким порухом ніг відкинула його далеко від койки, бо не могла далі терпіти жароту. Її тіло було округле й пругке, голою вона здавалася набагато серйознішою, ніж одягнена, і мала специфічний, як у дикої звірючки, запах, що давав змогу вирізнити її з-поміж усіх жінок світу. На світлі вона відчула себе зовсім беззахисною, гаряча кров шугнула їй у обличчя, і вона не знайшла іншої ради приховати рум'янець, як обняти чоловіка за шию і міцно-міцно припасти губами до його губів, аж поки обоє мало не задихнулись у поцілунку.
Він добре знав, що не кохає її. Одружився з нею, бо йому подобалася її гордість, її серйозність, її сила, цьому рішенню почасти посприяло і його марнолюбство, та коли вона вперше поцілувала його, він сповнився певності, що немає жодних перешкод, аби вигадати палку пристрасть. Ні в ту першу ніч, коли до самого світанку вони гомоніли про все на світі, ні будь-коли вони й словом не обмовилися про кохання, ні він, ні вона не обманювалися в своїх почуттях — ні тоді, ні тим паче згодом.
Удосвіта, коли обоє заснули, вона ще була незаймана, але тривати довго це не могло. І справді, вже наступної ночі, після того як він навчив її танцювати віденські вальси під зоряним небом Карибського моря, йому довелося піти до ванної після неї, а коли він повернувся в каюту, вона чекала його, лежачи гола на койці. Й тепер вона сама взяла на себе ініціативу й віддалася йому без страху, без болю, з радістю людини, яка переживає цікаву морську пригоду, і та кривава церемонія не лишила по собі жодного прикрого сліду, крім почесної червоної троянди на простирадлі. Обоє показали себе в цьому ділі добре, то було майже чудо, і розважалися в такий спосіб і далі, вночі й удень, протягом усієї подорожі, і з кожним разом у них виходило ліпше й ліпше, тож коли вони дісталися до Ла-Рошелі, то вже розуміли одне одного як давні коханці.
Рік і чотири місяці вони жили в Європі, оселившись у Парижі і звідти відбуваючи короткі подорожі до сусідніх країн. Протягом цього часу вони любилися щодня, а зимовими неділями то й не один раз, пустуючи в ліжку аж до обіду. Він був чоловік доброї снаги, до того ж вельми досвідчений, а вона мала не ту вдачу, щоб дозволити будь-кому здобути над собою перевагу, отож обом довелося визнати рівноправність партнера в ліжку. Після трьох місяців палких любощів він зрозумів, що одне з них двох безплідне, й обоє пройшли доскіпливе обстеження в лікарні Сальпетрієр, де він колись відбув свій курс удосконалення. Справа виявилася нелегка й клопітна, але видимих наслідків не дала. Втім, коли вони найменше цього сподівалися, сталося чудо, і вже наприкінці наступного року, коли вони повернулися додому, Ферміна була вже на сьомому місяці вагітності й почувала себе найщасливішою жінкою у світі. Син, такий бажаний для обох, народився без жодних ускладнень під знаком Водолія, і його назвали на честь дідуся, який помер від холери.
Годі було визначити, що їх так змінило: Європа чи кохання, — бо і те, й те вони пережили водночас. А обоє таки змінились — і дуже, і не тільки одне для одного, а й для всього світу, як це відразу помітив Флорентіно Аріса, коли побачив їх на паперті собору через два тижні після повернення, в ту нещасливу для себе неділю. Вони повернулися з новим уявленням про життя, переповнені новими враженнями і готові повелівати. Він привіз із собою безліч новин у царині письменства, музики, а насамперед у галузі своєї науки. Передплатив "Фігаро", щоб не втрачати зв'язку з життям, і "Ревю Двох світів" — щоб не губити зв'язку з поезією. Крім того, він домовився зі своїм паризьким книгарем, що той надсилатиме йому новинки найпопулярніших письменників, таких, як Анатоль Франс і П'єр Лоті, і тих, котрі найдужче подобалися йому, — серед них були, скажімо, Ремі де Гурмон і Поль Бурже, але в жодному разі не Еміль Золя, який здавався йому нестерпним, незважаючи на його героїчну боротьбу проти судилища над Дрейфусом. Той самий книгар зобов'язався надсилати йому поштою найпривабливіші новинки з каталогу грамофонних платівок, а передусім камерну музику, бо Хувенал Урбіно хотів зберегти за собою славу, яку здобув ще його батько, перший у місті меценат музичних концертів.