хвилину він не бачив нічого такого в державних справах, що можна було б за важливістю прирівняти до кількох хитрих куплетів, які мали сподобатись гарній дівчині, давши їй зайвий привід ще раз підняти гарненьку ніжку. Бебі Мамур, співаючи, силкувалась якнайбільше виставляти свої ноги, і всі казали, що в неї чарівний голос. Шуа мав" сьогодні зустрітися з нею у директора театру після репетиції. Йому тільки й залишалося часу, щоб ускочити в таксі. Тримаючи напоготові капелюха й рукавички, він передав папку другому секретареві.
Останній був заклопотаний тим, що старанно обпилював свої нігті. Не припиняючи цієї роботи, він промимрив стиха: "А мені що: начхав я на Клошмерль! Я маю ось-ось зустрітися з префектихою Режіною Ліоше й повести її до дансингу. І я не збираюсь сушити собі голову якимись там муніципальними сварками! Запропонуємо цю розвагу нашому приятелеві Раймондові Бергу".
Раймонд Берг, схилившись над брудними від правок аркушами, надзвичайно ретельно й швидко їх переписував. Ліва рука підпирала чоло, судомно стискаючи його пальцями, що мало засвідчувати шалені зусилля думки.
— Я вас потурбував, старий? — спитав другий секретар.
— Так,— без манівців відказав Раймонд Берг.— Якщо ви з шпаргаллям, то у мене справді немає часу. Я закінчую для журналу "Епоха" статтю, яка завтра має йти до складання. Гадаю, початок чудовий. Хочете, я вам зачитаю? Скажете свої враження.
— Хвилиночку, старий, і я в вашому розпорядженні. Мені ще треба дати необхідні інструкції щодо ось цієї справи.
Другий секретар поквапився втекти. Він перейшов у сусідній кабінет — четвертого секретаря — і артистичним жестом простяг тому папку.
— Любий друже,— почав він,— тут у мене одна невеличка справа...
— Ні! — відтяв четвертий секретар.
— Таж це суща дрібниця. Ви швидко впораєтесь...
— Ні! — ще голосніше повторив четвертий секретар.
— Все-таки мені дивно...— знов почав другий секретар.
І втрете не дав йому четвертий секретар доказати.
— Я працюю, чуєте? — розлючено закричав він,
№
І це була правда. Він працював, та ще й над державними справами. У цьому міністерстві було кілька таких, як він, хлопців без надій на майбутнє, що відзначалися дивною працьовитістю. 1
— Пробачте, любий друже!
І другий секретар пішов далі, мовивши про себе: "А через роботу люди й справді стають нелюб'язними!"
В сусідньому кабінеті елегантний, рішучий на вигляд молодик порівнював кілька розкладених на письмовому столі фотографій автомобілів.
— Ви не хочете купити комісійну машину? — спитав він у другого секретаря.— Я маю двох-трьох відповідних клієнтів. Хутко все залагодимо, любий. Беріть, поки не пізно..Ось шестициліндровий "делаж", наїздив усього десять тисяч кілометрів. Чи, може, ви волієте "балло", "вуазен", "шенар"?
— Я прийшов не за цим...
— Це не причина. Автомобіль завжди купують тоді, коли зовсім не мають такого "наміру, повірте. А з ваших знайомих нікого не цікавить "ролс-ройс"? Остання модель, розкішний кузов. Продає один американець, що повертається на батьківщину. Я пропоную машини з перших рук, а це дуже важливо при комісійному продажі. Отож якщо хочете, то я для вас зарезервую одну і скоро залагоджу справу.
— Я подумаю. А ви б не. хотіли зайнятися Клош-мерлем?
— Скільки кінських сил? — спитав молодик.
— Та це не автомобіль, а справа. Ось папка. Молодик скривився.
— Послухайте,— мовив він,— просіть мене що хочете, тільки не давайте папок. Запевняю вас — це не моя парафія.
— А яка ж ваша парафія?
—. Щиро кажучи, маклерство. А з ваших знайомих ніхто часом не шукає помешкання? Я знаю два в гарних місцях. Комірне не надто високе, та й цілком виправдане. У мене є ще три комерційні приміщення: одне на бульварах, друге на вулиці Ла Боееі, а третє, зверніть увагу, на вулиці Пе. На кожне комерційне приміщення можу зробити вам знижку в десять папірців. То жодна з моїх пропозицій не може залагодити вашої справи? І.", — В даний час мою справу може залагодити тільки людина, що взялася б за цю папку.
— Послухайте,— мовив молодик,— я все-таки працюю в цьому міністерстві і завжди можу спробувати вам допо-могти. Що там таке?
— Та партійна гризня в провінційному містечку. Треба підготувати інструкції для префекта.
— Чудово! — одказав молодик.— Я знаю, хто вам може зарадити. Зайдіть у четвертий кабінет поверхом вище і передайте вашу справу заступникові начальника, такому собі Птібідуа. Якщо там ідеться про прийняття рішення, він буде в захваті. Це жартівник, що любить догоджати своїм сучасникам. Скажете йому, що ви від мене. Я пещодавпо йому влаштував страхування, давши половину першої премії. Відтоді я можу звертатись до нього з будь-яким проханням.
— Іду просто туди, — сказав другий секретар.— І щиро вам дякую. Ви мене врятували з незручного становища.
— З незручного становища завжди можна знайти вихід,— заявив молодик.
Узявши другого секретаря за руку, він усе ще не відпускав його.
— Послухайте,— казав він далі,—я знаю, де організовується одне товариство — першорядна справа! Це вас не зацікавить?
— На бога, тільки не мене! А чому вам не переговорити з нашим шефом?
— З Лювелою?
— А то з ким же? В його руках хтозна-скільки товариств.
Молодик знову скривився.
— Ет, Лювела! З ним працювати нецікаво,— пояснив він.— Збирає всі вершки, а в разі халепи ладен кинути всіх напризволяще. Цей наш міністр — добра птиця!
Отак урешті справа, в якій треба було прийняти рішення, потрапила до помічника начальника бюро Серафена Птібідуа, незвичайно похмурого добродія. Цей чорний гумор походив у нього від однієї кривдної вади, яка справляла на його вдачу, а отже й на його кар'єру згубний вплив. Про Птібідуа можна було сказати те саме, що деякі історики казали про Наполеона: іп тв яісиі риегі але бідолашний помічник начальника не мав генія на противагу до цієї вади, завдяки чому він міг би
Маленький, як у хлопчика (лат.).
давати коханкам бодай духовне задоволення, яке, проходячи через різні комплекси, визначені психоаналізом, часом підводить і до фізичної втіхи, хоч це ще сумнівно. £На довершення свого нещастя іПтібідуа вабили тільки здорові жінки, і саме від цих велеток його кидало у захват. Але він через їхні руки переходив, так би мовити, непоміченим і був у їхньому житті чимось на взірець легкої закуски, яка не гамує голоду.