Хворий, та й годі

Страница 6 из 19

Мольер

Ох!

Скрипки грають.

Ви що, глузуєте з мене?

Скрипки грають.

Ах! Ну й гармидер!

Скрипки грають.

А нехай вас чорти візьмуть!

Скрипки грають.

Ух, який же я розлютований!

Скрипки грають.

Ви не замовкнете?.. Ах! Хвала богові!

Скрипки грають.

Ви знову?

Скринки грають.

А бодай ви запались!

Скрипки грають.

Яка безглузда музика!

Скрипки грають.

(Співає, перекривляючи скрипки).

Ла, ла, ла, ла ла ла!..

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Ла, ла, ла, ла, ла, ла…

Скрипки грають.

Їй-право, не так уже й погано, чудовий дивертисмент! Грайте, грайте, добродії скрипалі, — ви мене приємно розважаєте.

Скрипки замовкають.

Ну, грайте ж далі, будьте ласкаві!

ЯВА 4

Полішинель сам.

Полішинель. Це найкращий спосіб примусити їх замовкнути. Музики звикли робити не. те, чого від них бажають. Ну, тепер моя черга. Перед співом конче потрібна невеличка прелюдія; заграю щось, щоб знайти відповідний тон. (Бере лютню і вдає, ніби грає на ній, імітуючи губами та язиком звуки цього інструмента). План, план, план, плін, плін, плін. Ай, ну та й погода ж! Ніяк не настроїш лютні! Плін, плін, плін. Плін, таи, план. Плін, план, Дуже відходять струни в таку негоду. Плін, плін. Я чую гамір. Приставлю-но я краще лютню до дверей.

ЯВА 5

Полішинель; поліцаї збігаються на гамір.

Поліцай (співає). Хто йде? Хто йде?

Полішинель (нишком). Що за чортовиння? Чи тепер така мода — розмовляти під музику?

Поліцай. Хто йде? Хто йде? Хто йде?

Полішинель (злякано). Я, я, я.

Поліцай. Хто йде? Хто йде — я питаю.

Полішинель. Та я ж бо, я — відповідаю.

Поліцай. Хто ж ти такий? Хто ж ти такий?

Полішинель. Я, я, я, я, я, я!

Поліцай.

А як же звуть. А як же звуть?

Кажи відразу ти!

Полішинель (удаючи дуже сміливого).

А звуть мене "Іди під три чорти!"

Поліцай.

До мене всі! Мерщій, хлоп’ята!

Беріть негідника — зухвалий він до ката!

ПЕРШИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

З'являються вартові і починають у темряві ловити Полішинеля. Скрипалі грають, танцюристи танцюють.

Полішинель.

Хто йде?

Музика й танці.

Що тут за гамір чую?

Музика й танці..

До мене, мої слуги!

Музика й танці.

Ми їх почастуєм!..

Музика й танці,

Їм смерть!

Музика й танці.

Нікому не спущу!

Музика й танці.

Усіх на гамуз потрощу!

Музика й танці.

Гей, Баск, Шампань, Пуатвен, Пікар, Бретон!

Музика й танці.

Подайте-но мій мушкетон…

Музика й танці.

(Удаючи, ніби стріляє з пістолета).

Пу!

Всі падають, а потім розбігаються.

ЯВА 6

Полішинель сам.

Полішинель. Ха-ха-ха-ха! Та й налякав же я їх з біса! Ото дурні: бояться мене, коли я сам їх боюся! їй-право, тільки спритністю й проб’єшся в цьому світі! Не вдав би я з себе вельможного й хороброго пана — вони б мене обов’язково схопили. Ха-ха-ха!

Поліцаї наближаються і, почувши його слова, хапають його за комір.

Музика й танці.

ЯВА 7

Полішинель, поліцаї, що співають.

Поліцаї (хапаючи Полішинеля).

Ось він! Сюди! Сюди, хлоп’ята!

Мерщій!.. Отак!.. Вогню давай!

Вся варта збігається з ліхтарями.

ЯВА 8

Полішинель, поліцаї, що співають і танцюють.

Поліцаї.

Ага, впіймавсь!.. Тяжкий до ката!

Іч ти негідник! Іч шахрай!

Мерзотник, злодій, шибеник, паскуда,

Брехун, невіглас, ледар ти, Іуда!

Дурить насмілився ти нас?

Полішинель.

Я був під чаркою якраз.

Поліцаї.

Ні-ні, не вірте ви йому!..

Пропишемо тобі науку!

В тюрму його! Мерщій в тюрму!

Полішинель.

Ой паночку! Пустіть-но руку!

Пани-брати, та я ж не злодій…

Поліцаї.

В тюрму!

Полішинель. Та я ж тутешній громадянин…

Поліцаї. В тюрму!

Полішинель. Що ж я зробив?

Поліцаї. В тюрму його! Мерщій в тюрму!

Полішинель. Пани-брати, пустіть мене!

Поліцаї. Ні.

Полішинель. Благаю вас!

Поліцаї. Ні.

Полішинель. Ну ж бо!

Поліцаї. Ні.

Полішинель. Змилуйтесь!

Поліцаї. Ні-ні!

Полішинель. Панове!

Поліцаї. Ні-ні-ні!

Полішинель. Будьте такі ласкаві!

Поліцаї. Ні-ні!

Полішинель. Згляньтесь на мене!

Поліцаї. Ні-ні!

Полішинель. Бога ради!

Поліцаї. Ні-ні!

Полішинель. Майте ласку!

Поліцаї.

Ні-ні, не вірте ви йому!..

Пропишемо тобі науку!

В тюрму його! Мерщій в тюрму!

Полішинель. Ах, панове, та невже ж ніщо не може зворушити ваші серця?

Поліцаї.

О, нас неважко зворушити, —

Ми добрі! Якщо хочете на волю,

Нам на горілку дайте шість пістолів,

Та й ми не будем тут баритись.

Полішинель. На жаль, панове, запевняю вас, я не маю жодного су в кишені.

Поліцаї.

Де ж гроші дів?.. Без зайвих слів

Тож вибирай, хоч нам і жалко,

Чи три десятки стусанів,

А чи дванадцять порцій палки!

Полішинель. Коли це конче потрібно й без цього не можна обійтися, то я вибираю стусани.

Поліцаї.

Ну, готуйся ж, не кричи,

Та уважненько лічи!

ДРУГИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Поліцаї танцюють і дають йому, додержуючи такту, стусанів.

Полішинель, Раз і два, три й чотири, п’ять і шість, сім і вісім, дев’ять і десять, одинадцять і дванадцять, і тринадцять, і чотирнадцять, і п’ятнадцять…

Поліцаї.

А, ти хочеш пропускати!

Нумо знову починати.

Полішинель. Ах, панове, моя бідолашна голова не може більш витримати, ви зробили з неї печене яблуко… Давайте краще ціпок, ніж починати все спочатку.

Поліцаї.

Якщо тобі ціпок миліш, —

Дамо й ціпка, аж запищиш!

ТРЕТІЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Поліцаї танцюють і б'ють його ціпками, додержуючи такту.

Полішинель (рахуючи удари). Раз, два, три, чотири, п’ять, шість… Ай-ай-ай!.. Не можу більше витримати… Ось вам, панове, маєте шість пістолів!

Поліцаї.

Щедрішого за вас нема на цілім просторі земель!

Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!

Полішинель. На добраніч вам, панове.

Поліцаї.

Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!

Полішинель. Ваш слуга…

Поліцаї.

Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель?

Полішинель. Ваш слуга покірний.

Поліцаї.

Прощайте, добрий наш синьйор Полішинель!

Полішинель. На все вам добре!

ЧЕТВЕРТИЙ ВИХІД БАЛЕТУ

Всі танцюють, радіючи з того, що одержали гроші.

ДІЯ ДРУГА

На сцені — кімната Аргана.

ЯВА 1

Клеант, Туанетта.

Туанетта (не впізнаючи Клеанта). Чого ви бажаєте, добродію?

Клеант. Чого я бажаю?

Туанетта. Ах, це ви! Який сюрприз! Навіщо ви прийшли сюди?

Клеант. Довідатися про свою долю, поговорити з коханою Анжелікою, упевнитись в її почуттях і запитати в неї, що вирішила вона з приводу того фатального шлюбу, про який мене сповістили.