— Слабо! — відповів Зайцев.— Юнга повинен знати, що метр є однією сорокамільйонною частиною Паризького меридіана. Навігація — найдавніша наука в світі про кораблеводіння, і починається вона з пізнаний земної кулі. В широкому розумінні завдання навігації — провести корабель безпечним шляхом, наприклад, з точки А до точки Б. На навігатора в дорозі чатує небезпека — течії, урагани, мілини, айсберги, рифи й... кораблі ворога! Сучаспнй штурман — це інженер, який прокладає найточніший курс кораблю і вміє будь-якої миті визначити його місце в морі. Визначити по видимих орієнтирах. По глибинах. По зірках. Навіть по кольору й солоності води! Стерновий не лише веде кора-
"ель — він безпосередній помічник штурмана. І повинен ро-уміти ту роботу, яку його начальник виконує. Стерновий мусить уміти вести гідро— і метсоспостереження. На нього покладена й почесна служба часу, точність і заведення корабельних годинників...
Юнги мимоволі глянули на такий годинник, що висів V класі. Звикнути до нього важко. Циферблат розбитий на дввдцл'іь чотири поділки, а око юнги ще не відвикло від берегового ладу. Коли годинна стрілка спрямовапа вниз, здається, що зараз шоста година вечора. Насправді ж настав полудень.
Зайцев енергійно розмалював дошку кресленнями. Спочатку все дуже просто — широта, довгота, виведення координат, ділення горизонту на градуси, мїнути й секунди.
._ Все зрозуміло? — запитував лейтенант від дошки.
— Все! — хором відповіли юнги.
Дошка витерта начисто. Вона покривається повою сіткою. Почалася гола арифметика, без усяких там іксів і ігреків — на радість юнгам.
— Морська миля,— розмірковував уголос Зайцев,— є довжина однієї мїнути дуги земного меридіана. В нашій країні вона дорівнює тисячі восьмистам п'ятдесяти двом метрам. Точніше — ще н тридцять сантиметрів. Такої самої довжини й вузол, яким на флоті вимірюють рух корабля. Вони рівнозначні. Але миля означає відстань, а вузол — швидкість. Не можна сказати: "Ми йшли зі швидкістю десять вузлів на годину". Ця фраза архібезграмотна, бо саме слово "вузол" означає відстань, пройдену кораблем за годину. Моряки кажуть,— "Даємо (або робимо) десять вуглів". Оце правильно! Морська миля поділяється на кабельтови. В милі Іїх десять. В кожному по сто вісімдесят два метри. Плюс Іще три сантиметри, але ця дрібниця майже не враховується...
Зайцев подобався юнгам. Йому пасувало стояти біля дошки, на складному тлі паралелей, що обіймали планету, та меридіанів, що прямували до полюсів.
Земна куля зникла з дошки. Замість неї розквітла пишна квітка румбів.
— Завтра перейдемо до курсів та пеленгування. А поки Що замалюйте в зошитах ось цю румбову картушку. Можете забути своє ім'я, але назви усіх тридцяти двох румбів ви повинні пам'ятати навіть уночі, якщо вас раптом розбудять. Іут не треба бути великим мудрецем, а необхідно просто-напросто запам'ятати за ходом годинникової стрілки: норд, норд-мінь-ост, норд-норд-ост, норд-ост-міпь-норд, порд-ост і
Найдужче прів пад румбами Фінікін:
— Зачекайте! Я ж росіянин, а тут усе по-іпоземному; Зайцеву таке ставлення до справи не сподобалося.
— Якщо ти росіянин, тобі не накажуть тримати курс на два личаки праворуч від сопця! Будь ласка,— раптом заявив він,— навмисне для тебе перекладаю назви румбіві північ, стрик півночі до опівнічника, між північчю опівнічник, стрик опівнічника до півночі і, нарешті, опівнічник тобто норд-ост. Боюсь, що наші назви складніші від год, лапдськик... Добре китайцям — у ник усього вісім румбів, щоб не мучитись. Але ти ж не китаєць.
— Однаково пе зрозумію,— стояв на своєму Фінікін,--я не винен, що в мене кауанок слабий і не варить слів іноземних.
Зайцев — чудовий педагог! — навіть образився:
— Але ж тут не школа-семнрічка і твоїх батьків до завуча не потягнуть. Якщо казанок слабий, то тебе випровадять у госнвзвод — будеш там гнилу картоплю розгрібати..,
Ігор Московський штовхнув Фінішна під бік ліктемі
— Присягу давав? Давав. Тоді сиди й мовчи.
— А до чого тут присяга? — засопів Фінікін.
— А до того, що в ній є слова: "Клянусь добросовісно вивчати військову справу"... А коли так —■ тепер зубри!
Задзвонив дзвінок. Лейтенант підвівся.
— Це Поки що ази... Коли вам почнуть читати електро* навігаційні інструменти, отоді покрекчете!
Що за звір такий — ті інструменти, якими їх лякають?
У полудень повели обідати. Було морозяно.
— Ать-два! Ать-два! — командував Росомаха, який був у гуморі.— Задерти носи вгору! Не соромся ніжку підняти вище...
З-за дрімучого лісу вже вчувалися запахи від камбуза.
— Знову суп гороховий,— точно визначив Джек Баранов. І всі разом заскімлили, ніби їх образили. Артюхов сказав:
— З жнру казитесь, я бачу. Коли б голодні були, то раділи б, Що горох та шпоно щодня молотимо.
— Правильно! — підтримав його маленький Поскочін.— Не розумію, чому ви боїтеся гороху. В давнину на Русі горохова страва була обов'язковою у щоденному раціоні вої-ігів-витязів. Бо горох зміцнює м'язи для бою, додає людині сили і мужності...
Над кашею Савка Огурцов замислився про свою подальшу долю. Він уже твердо вирішив, що служити треба обо-
90 ,
'спково на есмінцях. На цих стрімких, як гончаки, корао-
— на них до речі, починав служити й батько Савки — лях, •
масдаьником. ^^^^ не вибрав> Балтика, звичайно, ближче
до рідної домівки, але...
Тут старшина Росомаха постукав йому ложкою.
_5 Огурцов! Я можу зачекати. Рота також зачекає. Навіть війна згодна тебе зачекати. Але каша тебе ніяк ие чекатиме.
Після ситного обіду на юнг завжди нападала сонливість. Шикувалися перед камбузом не поспішаючи. Курщ" нишпорили в пошуках недопалків. Звичайно, вдома юнги полежали б на дивані з котом. А тут знову треба йти до класів. Сьогодні ще дві лекції: основи служби погоди па морі н будова корабельних стерен. До кубриків дісталися лише ігісля вечері. І таким затишним, таким милим видався їм їхній підземний будинок. Між "бортами" на повну силу перегукувалися два класи стернових.
— Ох, і дали нам... Аж голова опухла.
— У вас метео була сьогодні?
— Ні. Зате вам ще не читали будови корабля. Надвечір кубрики наповнилися радісними вигуками: