опускати прапори, вимпели та марселі під страхом позбавлення живота свого". Цей закон святий і понині... А тепер, сказав Фокін,— перейдемо до прапорів сигнальних. Але спочатку, хлопці, вам треба вивчити алфавіт.
— Ми його знаємо! — відгукнувся Фінікін.— А, бе, ве...
— Такий алфавіт для флоту не підходить,— відповів старшина.— На містках кораблів, коли йде бій чи шумить вітер, сигнальник не може гукнути, що флагман підняв "Б" бо вітер спотворить його голос, і командиру може почутися] що флагман підняв "П". Що це означає? Командир через неправильне сприйняття виконає наказ "до повороту праворуч" замість "додати ходу". А це може стати причиною загибелі корабля.
— Як же тоді викрутитися? — вацікавився Артюхов.
— Викручуватися не треба. На флоті користуються цер-ковно-слов'янськнм алфавітом. "Б" і "П" читаються в цьому алфавіті як "буки" і "покой". Слова ж не переплутає ніякий вітер. Отже, повторюйте за мною: аз, буки, веді, глагол, добро, єсть, живете, земля, іже, како, люди, мислите, наш...
Фокін став показувати юнгам прапори двох Зводів — Вшськово-Морського Зводу СРСР і Зводу Міжнародного. Говорив він швидко:
— Аз! Прапор червоний з китицями, на полі білий квадрат. Означає: "Ні. Не згоден. Не дозволяю". А за Міжнародним Зводом прапор також з китицями, але біли шкаторипи біле шле, а китиці сині. Означає: "Випробовую швидкість". Буки! Білий конус з червоним кільцем. Означає: "Знятися в якоря. Більший хід. Дати хід (якщо машина корабля на стопі). За Міжнародним Зводом означає: "Зайнятий вантажем вибухових речовин"...
Тут юнги не витримали.
— Чого це ви? — здивувався Фокін. ■— І оце все треба запам'ятати?
— Тихо! — гримнув Фокін.— Я занять з вами ще й не починав. Я лише познайомився з вами сьогодні і бачу, що вас треба ганяти й ганяти. Чого злякалися? Та ви й самі не помітите, як усі оці сигнали застрягнуть у ваших головах так, що й обценьками їх звідти не витягнеш...
Він заспокоївся, сів за стіл і лагідно всміхнувся. Юнги стали просити, щоб старшина розповів який-небудь випадок.
— Коли човен пробує баласт "на підйом", перший па місток вискакує командир, а за ним сигнальник! Лише після них комендори біжать до гармат. З цього ви можете зробити висновок, як цінується па флоті сигнальник! Служба, щоправда, клопітна й сльотава. Ми не висихаємо! Зате багато
м0 Ми завжди присутні при найскладніших рішсшшх командування, забезпечуючи зв'язок і спостереження. Нема таємниці, що заховалася б від нашого зору. Горизонт, ш> ітря та вода — ось три сфери, в яких владарює око й слух Сигнальника. В морі не можна упускати навіть найменшої ібницї. іподі раптом бачиш затонуле дерево — колода, що пливе сторчма. Не соромся доповісти: з правого борту, пеленг сорок — перископ підводного човна! Хай зайвий раз оголосять тривогу, зате пе станеться трагічної помилки. Тим більше, що ворог хитрий і лінзи свого перископа іноді маскує саме таким чином...
_ Ну, а кумедне в морі трапляється? — запитав Поскочін.
Фокін і на це відповів серйозно:
— Одного разу я дуже сміявся, коли нам чемодан попався. Пливе собі та й пливе. У відкритому океані, де жодної душі. З хорошої шкіри чемодан. З ручкою. Як і годиться. Плнве в океані сам-самісінький у своїх чемоданних справах. Доповідаю командирові, що по пеленгу такому-то бачу чемодан, а сам ледве па ногах тримаюся від сміху... Якось і Гітлера зустрів. Якраз на моїй вахті це було. Великий портрет фюрера, рама дубова, вся в позолоті. Також сторчма плив, як ота колода. І, як усяке сміття, не тонув...
— І ви його не потопили?
— Ще б чого не вистачало... зв'язуватись. Продзвенів дзвінок. Фокін підвівся, зібрав свої прапори.
— Сигнальна справа проста — обходимося без логарифмів. Треба лише старатися, Я ще подивлюся, якої ви заспіваєте, коли вам почнуть читати електронавігаційні інструменти!
Перерва. Юнгн повибігли на вулицю, в повітрі замелькали сніжки. Савці зустрівся Мазгут Назипов.
— Ну, як у вас? А ми як студенти: індукція, частоти, синусоїди...
— Нас теж електротехнікою лякають.
Здибнєв міцною сніжкою влучив Савці в обличчя.
Боляче? — запитав він, підходячи.— Я ненавмисне. Ну, як, бублик свій вже почали вивчати? Як він у вас крутиться?
— До бублика ще не доїхали. Поки що... по сигналах. А нас на першому занятті з корабельним набором
ознайомлювали: кіль, шпангоути, бімси, стрингери, пілерси, відсіки, люки, горловини й лази. Зараз друге заняття буде: лаки, фарби, емалі й щітки.
"— У маляри готують? — усміхнувся Мазгут,
—— Комусь треба й кораблі фарбувати,— не Журився Здибнєв.— А за бойовим розкладом, я вже довідався, боцмани торпедних катерів сидять по самісінькі вуха в турелі й палять по ворогу з спареної установки... Хто на торпедних катерах найчастіше гине? Боцмани! Хто заміщає командира якщо його вбито? Ті самі боцмани...
Дзвінок на урок очистив подвір'я, всі кинулись до класів. Було приємно після метушні в снігу розкрити чистий зошит вмокнути новеньке перо в чорнильницю. Савка відчував радість, що знову навчається: блокада вибила його зі шкільної колії, і рік він пропустив. На зошиті він акуратно вивів: "Навігація. Курс лейтенанта Зайцева. Юнга С. Огурцов". Подумав і донисав: "Хто візьме зошит й не спитає — хай сам на себе нарікає".
Ігор Московський зайняв позицію біля дверей.
— Іде! — визирнув він у коридор.— Увага... встати!
. Увійшов чепурний лейтенант Зайцев, кинув на стіл класний журнал. Московський відрапортував йому, що всі юнги до занять готові.
■— У чому я твердо переконаний,— відповів Зайцев.
Заповнюючи журнал, лейтенант розмовляв сам з собою.
■— "Науки юношей питают, отраду старцам подают"... Як далі? Ага, згадав! "В счастливой жизни украшают, а в несчастьях от чего-то берегут..." Отже,— сказав він, відсунувши журнал,—■ я читатиму вам навігацію, метеорологію та астрономію в тих обсягах, що необхідні для служіння на почесній ннвї морського мистецтва.
За вікнами класу — безлюдна білість озера.
Вогненно-руда голова Фінікіна мимохіть привертала до себе увагу, і Зайцев звернувся до нього з запитанням:
— Ось скажи на совість — що таке метр?
■— Метр,— це коли.., коли сто сантиметрів.