На самі "відмінно", чисто — голки не підточиш, ішов у класі попереду всіх Коля Поскочін. Увечері він у кубрику "пускав до жвака-галса" ланцюг своєї бездонної пам'яті. Зараз його якір підхопив з грунту забуття знедолену "Данаю"...
— ...була дуже гарна жінка. Вона доводилася дочкою Акризію. але оракул Акризїю напророчив, що він загине від сипа Данаї. І ось Акризій, чолов'яга підлий, ув'язнив Данато в темницю. Але про красу її вже прочув Зевс Громовержець. Щоб проникнути в темницю, Зевс пролився на Данаю золотим дощем. Від Зевса вона народила Персея, який здійснив у жнттї чимало подвигів. Коли підступний Акрнзій почув перший крик новонародженого, він звелів Данаю з сином посадовити в ящик і кинути в морські хвилі. Але хвилі пригнали їх до берега, після чого відважний Персей відрубав голову горгоні на ім'я Медуза...
— От шкет! — дивувався Росомаха.— Звідки тн це знаєш?
— Просто я допитливий. А книжки читаю уважно. Незабаром він знову повісив у кубрику "Данаю", але
вже іншу.
— Що я бачу? — помітив її гостроокий Кравцов.
— Тіціана! — зітхнув Коля Поскочін.— Хоча рембранд-тівська "Даная" мені більше подобалася, ніж ця.
— Ти зачекай зі своїм Тіціаном. Звідки тут дама?
— Це та сама Даная, обсипана золотим дощем. Вн мені сказали, що рембрандтівську не можна. Щоб я пошукав іншу! Ось я й знайшов тіціанївську. Погодьтеся зі мною, товаришу лейтенанте, що в соловецьких умовах це було нелегко...
Кравцов нахилився до картинки:
— Цю теж пе можна. Пошукай іншу.
Коля відповів, що він пошукає. Вибір у нього великий: Данаю писали ще Боль, Госсарт, Корреджіо, Блумарт, Ка-раччі, Бланшар, Варїкс, де Бренн, Каольварт... І лейтенант відступився:
— Жук ти добрячий! Тобі в архіві флоту працювати б... Гаразд. Хай уже ця висить. А то знайдеш... Чорт тебе знає!
І всі звикли до Данаї. Що тут поганого? А далі Савка — ніби забивав цвяхи: п'ять, п'ять, п'ять, п'ять. Ось і останній екзамен — електропавігацінні інстру-
пти Савка пішов на екзамен, як на свято. Жодної ознаки хвилювання. Як гурман смакує різні соусн, так і Савка з насолодою усвідомив нові поняття: альтернатор, венд-мотор, блукаючі струми, статор, дроссель, колесо білкн, соленоїд, реверс... Шиття усміхалося. Сам, за покликом власного серця Савка вирішив опанувати не лише професію стерпового-сигнальника, але й набути другу флотську спеціальність — штурманського електрика. Він ще не знав, яким важливим було це рішення...
Приймали залік мічман Сайгін, завжди усміхнений і життєрадісний, елегантний лейтенант Зайцев і... Плакідов — лише від згадки про нього в юнг тремтіли коліна. Інженер-капітан 3-го рангу був суворий і, як з'ясувалося, знав будову гірокомпаса не гірше, ніж повороткість і маневровість кораблів. А мічман Сайгін, угледівши Савку, припустився великої педагогічної помилки. Тільки-но Огурцов витяг білет, як одразу він — о диво! — поставив йому в табель п'ятірку з плюсом. Через це суворий Плакідов озлобився на Савку, як па запеклого свого ворога.
— Що? — запитав він Сайгіна.— Ваш улюбленець? Та яке вн мали право ставити йому п'ять та ще з хрестиком? Хіба він уже відповів?
Савка поклав білет з питаннями назад і помітив, як зблід мічман Сайгін.
— Ти не можеш відповісти? — здивувався Зайцев.
— Можу. Але я витяг надто легенькі питання. Запитайте мене що-небудь складніше! Во нецікаво...
Плакідов підвівся, розмахуючи указкою:
— Неподобство! Як ви поводитеся? Тут вам не пирк, а військовий заклад... Зараз же відповідайте на те, що ви-тягли!
* Але Савчин білет уже загубився серед інших, і він вдруге витяг будь-який — навмання.
— Єсть! — сказав він.— Дозвольте відповідати?
— Сідайте й подумайте,— наказав Плакідов.
— Думати треба було раніше,— відповів йому Савка. Лейтенанта Зайцева від сміху скоцюрбило над столом.
— А це мені навіть подобається! — сказав він.— Не встигла людина й слова мовити, як уже йому — п'ять з хрестиком на тарілочці. Тепер йому одне залишилося — нести цей хрест, доки не впаде...
Плакідов, який не дуже довіряв юнгам, вихопив з Савчи-пих рук білет і без усмішки прочитав сам:
— Питання перше: процесійннй рух і затухаючі коливання гіроскопів у гірокомпасі... Прошу, маестро!
Савка говорив хвилин десять, і його не спиняли.
— А все-таки знає! — гмикнув Плакідов.-— Друге питания: які прилади працюють від матки гірокомпаса?
У кількох словах була дана точна відповідь.
— Ну, гаразд,— спрямував свій погляд на Савку Плакідов, відклавши білет.— А який найголовніший недолік гірокомпасів?
— їхня складність.
— Іще.
— Гірокомпас, як і людина, заколисується...
— П'ять,— сказав Плакідов.— Але без плюса. Шановні ононентн, чн маєте запитання до цього молодця?
Зайцев з добрим наміром підійшов до Огурцова:
— Я бачу, ти вивчив матеріл понад програму. Зараз я запитаю тебе... просто так. Якщо не зможеш відповісти, то великої біди в цьому не буде. З містка тобі наказали взятн глибину під кілем на ехолоті. Як тобі відомо, луна, що повернулася від грунту, запалює навпроти глибинної позначки неонову лампочку. І ось ти бачиш: на табло — раптом! — спалахнули одразу дві лампочки. Одна — слабшій, тремтячий імігульс на позначці в сто двадцять метрів, а чіткий спалах дає лампочка на двісті сорока метрах... Про яку глибину ти доповіси не місток?
Савка подивився на Сайгіна, і той кивнув йому, підбадьорюючи. Мічман уже розповідав юнзі про подібні випадки зі своєї практики.
— Глибина двісті сорок метрів.— відповів Савка.— А па позначці в сто двадцять під кораблем проходить щільний косяк риби. Ультразвук, ледве пробиваючись крізь рибні маси, дасть на екрані послаблене блимання лампочки. Зате, пробивши товщу косяка, луна покаже на табло стійкий імпульс грунту — це й буде справжня глибина під кілем!
— Теж п'ять,— сказав Зайцев, повертаючись на своє місце.— Але, Огурцов, якщо тобі доведеться служити па Північному флоті, там при вході у гавань Північну ехолоти кораблів, як правило, показують подвійний грунт. Очевидно, утворилася щільна ковдра з давніх водоростей, яку ультразвук ледве пробиває... Пам'ятай про це!
— Єсть! — відповів Савка.— Я врахую. Дякую за пораду. Коли юнга виходив, Плакідов посварився на нього пальцем.