— Містер Стренд?— запитав він.
— Так.
— Я Александер Роллінз,— сказав хлопець.— Мене приписали до цього корпусу.
Вони подали один одному руки, і Роллінз ніяково всміхнувся.
— Я футболіст і досі ночував з командою в іншому корпусі. Але якщо ви не проти, я б перебрався сюди на день раніше. Кажуть, ніби в день заїзду тут страшенна колотнеча — мами, тата, що понаїдуть разом із дітками, і взагалі...
Він мав густий, чистий голос і вимову, властиву жителям Нової Англії. Стрендові спало на думку, що, може, слід порадити хлопцеві серйозно взятися за спів. Він скаже про це Леслі.
— Я не заперечую,— відказав Стренд.— Ваша кімната номер три на верхньому поверсі.— Адміністратор дав йому список хлопців, які житимуть у корпусі, й розподілив їх за алфавітом по двоє в кімнату, окрім дев'ятого — його мали поселити в кімнатці, куди двоє ліжок не увійшло. Роллінзові випало жити з Ромеро. Адміністратор не сказав Алленові, що Роллінз темношкірий чи, власне, чорний як ніч.— Сподіваюся, вам тут сподобається.
— Я певен, що сподобається,— відповів Роллінз.— Я тут теж новачок. Дістав однорічну футбольну стипендію. Я грав за свою школу в Уотербері, але вчився не найкраще...— Він криво посміхнувся.— І всі мені казали, що не має значення, скільки разів за сезон я рятував команду. Якщо я, мовляв, хочу потрапити в такий заклад, як РІєльський університет, мені не завадить ще рік посидіти над книжками.
— Моя дочка на спортивній стипендії у невеличкому коледжі в Арі-зоні,— повідомив Стренд і несподівано уперше відчув гордість.— Вона бігає.
— Про мене цього не можна сказати,— мовив Роллінз.— Я захисник. Моє діло блокувати. Здебільшого я просто намагаюся встояти на ногах.— Він засміявся.—Так що ваша дочка випередить мене запрос-тбу тут нема чого й сумніватися. Тепер такі дівчата...— Він похитав головою з кумедним виразом.
— Сподіваюсь, вона теж зробить усе, щоб утриматися на ногах,— сказав Стренд.— По-своєму.
Роллінз подивився на нього серйозним поглядом.
— Я теж сподіваюся,— мовив він.— Гаразд, сер, я більш не забиратиму у вас часу. Після ранкового тренування я перенесу свої речі.
— Я не замикатиму дверей.
— Тривожитись не варто. Тут ніхто нічого не краде.
— Я приїхав із Нью-Йорка,— сказав Стренд.— Там крадуть усі й усе.
— Я чув,— похитав головою хлопець.— В Уотербері теж не краще, хоч проти Нью-Йорка то просто прищик. Думаю, вам тут буде добре, містере Стренд. Усі кажуть, що це справді чудове, тихе місце, і сподіваюся, воно буде таким для нас обох. Коли вам з дружиною треба буде перенести щось важке, чи переставити меблі, або ще щось, будь ласка, кличте мене. Може, я не дуже моторний,— він знову посміхнувся,— але спина в мене дай боже! А зараз мені пора на поле — скидати зі свого обвислого заду жир.— І він легкою, спортивною ходою рушив геть від будинку. Його коротко стрижена голова здавалася надто малою на дебелій, мов стовбур, шиї, що виростала з-під светра.
Стренд увійшов у корпус, розмірковуючи про двох "Р" — Роллінза та Ромеро. Негр і пуерторіканець. Чи не подумає Ромеро з його вуличним цинізмом: "Ну звісно, двох братів — чорного і не зовсім білого — любісінько оселили в окремій кімнаті!" Чи зрозуміє він, що так вийшло за алфавітом? Адміністратор сказав: коли хтось із хлопців захоче помінятись кімнатою і ніхто не заперечуватиме, то це можна буде зробити. А що, як решта хлопців будуть задоволені розселенням за алфавітом і нічого змінити не пощастить? Аллен не знав, скільки в списку чорних і як їх добирали. Роллінза прийняли за те, що він футболіст. Стренд був трохи вражений тим, що школа з такою репутацією, як Данберрі, відверто набирає собі спортивні команди. Зрештою, команді Данберрі далеко до "Нотр-Дам" чи "Алабами". Ромеро потрапив сюди завдяки випадковій розмові — ним зацікавився впливовий чоловік. А решта? Треба буде обережно розпитати, яку ж лінію веде школа.
Стренд пішов до загальної кімнати з радіоприймачем, телевізором та кількома шафами, де на полицях як попало стояли книжки. Він заходився давати їм лад і раптом збагнув, що шукає примірник "Занепаду й загибелі Римської імперії"! Якщо йому з Ромеро доведеться сперечатися цілий рік, то читати Гіббона слід почати вже тепер і дуже уважно. Але на літеру "Г" він знайшов тільки "В серці Африки" Джо-на Гантера та "Суспільство добробуту" Джона Кеннета Голбрейта. Для суперечок із Ромеро такі книжки йому не знадобляться, Аллен це добре знав. Він уявив собі, який би вибухнув регіт, коли б хлопець, чию матір утримує держава, взяв до рук книжку Голбрейта! Стренд забрав її з полиці, відніс до себе на квартиру й поклав у спальні на стіл. Якби на очі йому трапилися "Завоювання Мексіки" та "Завоювання Перу",— хоч ці дві книжки були його найулюбленіші,— він теж забрав би їх із полиць як ще одну поживу для обурення і в'їдливих зауважень Ромеро.
Аллен знав, що цього дня о восьмій ранку Керолайн має з'явитись до доктора Лейярда, перш ніж той піде на операції. І хоч він не сподівався довідатися щось важливе про стан Керолайн, однак вирішив подзвонити додому, признавшися собі, що йому кортить почути не так новини про дочку, як голос Леслі. Набираючи номер, Аллен сказав собі, що дзвонити до Нью-Йорка треба рідше. З його платнею міжміські телефонні розмови були надмірною розкішшю.
Трубку взяла Керолайн.
— Ой, татуню, я така рада, що ти подзвонив! Доктор Лейярд просто чудодій! Він оглянув :;МІй:,ніс, зробив, кілька рентгенівських знімків, і сказав, що за тиждень я зніму пов'язку й знову матиму людський вигляд. Мама каже, що перед від'їздом на захід у нас буде кілька днів і ми провідаємо тебе. Правда, здорово?!
— Спасибі твоєму чудодієві,—промовив Стренд.^—Твої відвідини будуть для мене святом. А коли їхатимеш сюди, надягни свою найдовшу і найстрашнішу сукню. Від завтра тут буде чотириста хлопців!
Керолайн захихотіла.
— О, я не думаю, що буду аж така сліпуча! А якщо й буду, хіба це погано?
— Ні,— відповів Аллен.— А тепер дай мені поговорити з мамою..
Леслі теж мала веселий голос.
— Керолайн тобі про все розповіла,— сказала вона.— Правда ж, чудово? А як там ти?
— Кращого годі й сподіватися! Люди приємні. Правда, наш будинок схожий иа старий сарай, але жіночі руки зроблять з нього палац. І ти — саме та жінка, чиї руки тут потрібні.