Справді, незрозумілі для вождя слова були ключем, що відкривав сховище Іг-ри. Стіни здригнулися, безшумно розсунулися на боки. Ніжне зеленкувате проміння полилося з високого, сферичного підземелля.
Рі-о кинувся вперед. Він захоплено зупинявся перед рядами лі-а, торкався їх руками, гладив прозорі де-талі, які були зовсім новісінькі, ніби залишені кілька днів тому. Учений з вдячністю подумав про Сі, про його геніальну передбачливість. Тут були і універсальні лі-а, які могли конструювати і будувати будь-які інші апара-ти, і досконалі ро-да для передачі вібрацій поля думки на відстань та для інших психічних впливів і навіть по-ртативні пристрої Бьо для використання ефектів багатомірності простору.
— Ти задоволений, сей Рі-о? —суворо запитав вождь.
— Я навіть не сподівався побачити таку могутність! — щиро відповів Рі-о.
— Тоді я щасливий. Духи предків моїх спокійно спочинуть. Заповіт Сі почав жити…
— Та-іна не забуде тебе, Ро-а!
— Мені про це байдуже, — сказав старий вождь. Його обличчя набрало гордовитого, величного вигляду. — Я хочу вмерти, знаючи, що Та-іна воскресне…
— Тут заховані страшні сили, Ро-а. Навіть Виші Сфери не мають нічого подібного. Вони виродилися і багато чого забули за тисячі спіралей занепаду…
— Хай щастить нам, сей Рі-о. Одне лише смутить мене: ніхто з Тайя материка Арс не знає таємниці оцих лі-а. Де ти візьмеш помічників? Чи будеш готувати їх з жителів Ма-ото?
— Славетний Ро-а, — засміявся Рі-о. — Ці лі-а не потребують багато рук Вони діють самостійно, треба лише дати їм ціль і план. У мене є один помічник. Ще доведеться полетіти таємно назад і захопити кількох вір-них Тайя, які допоможуть мені. А тепер скажи мені, вождь, чи навколо Ма-ото є пустельні великі острови. Бу-дівництво ми почнемо якнайдалі від Ма-ото, бо це небезпечно для Тайя…
— Я зроблю все, що ти захочеш, — твердо сказав Ро-а.
— Тоді прямуймо нагору. Не будемо чекати. Пора звільнити Іг-ру…
— Пора звільняти Іг-ру, — ніби луна, повторив старий вождь.
ЗРАДА
Острівець був маленьким, ледве помітним серед бушуючої стихії. Океанські хвилі, здіймаючись на деся-тки бао вгору, інколи майже повністю покривали його. Лише скеляста вершина переможно стриміла в повітрі, заявляючи право на своє існування.
Сюди Нур спрямував свій дра. Опустившись на острів, він виплив назовні. Вологі бризки неприємною млою оповили його. Він тісніше закутався в теплий л-ла, нетерпляче поглядаючи на хронометр, безупинно ози-рався, ніби щось виглядав між сірих потоків хмар. Час тягнувся повільно, нестерпно повільно. А в душі Нура бушував хаос, такий же, як і в природі.
Зненацька молодого вченого охопив страх. Він зажеврів, ніби камінь дья, потім спалахнув палючим вог-нем, захопив усю психіку. Де він? Для чого? Невже це можливо — зрадити Учителя?
Нур кинувся назад, до дра, що, колихаючись в потоках повітря, плавав над скелею. Забравшись досере-дини, він сів на м’який ца перед пультом. Тут було тихо, звуки урагану залишилися поза міцними стінами дра. І тоді раптовий спалах почуття почав затихати в душі Нура. Хто сказав — зрадити? Що це за слово? Рі-о висту-пив проти заведеного порядку, він протиставив себе цілому світові. Йти з ним? Ділити пополам небезпеку і сумнівний успіх? Ради чого? Щоб дати мільйонам нікчемних Тайя нове життя? А може, вони не захочуть його? Може, спокій і теплі житла, щоденна їжа і веселі розваги дорожчі їм від туманного прогресу…
Геть сумніви! В силі і сміливості — основа буття! Нур піде саме цим шляхом.
Дякувати долі — вона послала йому короткий і славний шлях. Він тепер не буде десятки спіралей нидіти, як раб, над принизливою працею. Він одразу перейде у Вищі Сфери. Вищі Сфери! Храм Космічної Насолоди!
Згадавши розповідь Рі-о, Нур презирливо засміявся. Учитель відмовився від фізичної насолоди, від насо-лоди, в якій сконденсовані пристрасті мільйонів спіралей! Що є вище над це? Голе знання? Химерні фізичні абстракції? Все в світі побудоване на реальних почуттях і співвідношеннях. І хто йде супроти цього — той бо-жевільний і маніяк…
Нур знову виплив назовні, з острахом поглянув на хронометр. Невже не прилетить? Не може бути. Він розуміє, що значить зникнення Рі-о.
Нур згадав, як він, пролітаючи над океаном, ввімкнув на пульті дра мережу універсального зв’язку. Хви-люючись, набрав шифр Великої Трійки. В полі За з’явилися очі Умта — ча Тайя-Богів. Він дивився на обличчя незнайомого Тайя і гнівно хмурився.
— Хто турбує Вищі Сфери? — могутньою хвилею прокотилось запитання в свідомості Нура.
Опанувавши страх, молодий вчений відповів:
— Я учень Рі-о…
В погляді Умта заблищали вогні. Нур зрозумів, що його хід був правильним.
— Де він? — вкрадливо і обережно запитав Умт, не знаючи, що хоче Нур.
— На екваторі. Він готує переворот проти Вищих Сфер!
Нур кинув прямо в обличчя Тайя-Богу цю вістку, щоб приголомшити його.
Але Умт презирливо засміявся і зневажливо скривився.
— Що зможе зробити Рі-о, не маючи ніякої сили?
— Ти даремно смієшся, ча, — похмуро сказав Нур. — Рі-о прочитав древні записи в ущелині Зі-а. Він виконує план Іг-ри…
Нур бачив, як чоло Умта потемніло, судорожно смикнулися вуста. Він пильно і гостро дивився на Нура, мовчав. Нарешті, заспокоївшись, запитав:
— Що хочеш ти? Для чого зробив це?
— Домовимось, — нахабно відповів Нур. — Для цього потрібно зустрітися наодинці…
— Зі мною?
— Тільки так…
Умт, примруживши очі, поглянув уважно на молодого вченого. Хитнув головою.
— Ти достойний вищого шляху. Я зустрінуся з тобою. Прямуй до місця, яке я тобі вкажу. Я там буду не-гайно.
Умт вказав точне місце розташування острова. І Нур, не задумуючись, помчав туди…
Минали тягучі ща . А Нуру здавалося, що пропливають довгі ури. І знову сумніви, ніби зграї темних ял, обсідали свідомість, терзаючи її.
Він судорожно метався в тумані, на вершині острівця, прислухався до грому грози, до могутнього при-бою велетенської хзилі, ніби намагався почути в тих звуках голос долі.
Змучившись від чекання, він дістав з нетрів широкого л-ла листки ку-кі, вкинув у рот. П’янкий сік про-котився по тілу, теплим потоком обмив свідомість, заспокоїв психіку. Поганий настрій розвіювався, зникав.