Г о т у р — тетерев.
Гражда — спеціальна огорожа всього подвір’я.
Грань — жар, розжарене вугілля.
Г р е г і т — каміння.
Гугля — верхній одяг з вовняної домотканої матерії. Гуслєнка — кисле молоко.
Г у с т — смак.
Г у ш м а — пучок.
Ґазда — господар.
Ґ р у н ь — хребет гори.
Д а в и н а — сіно, що худоба лиш подавила, а не підмочила. Дармовиси — прикраси від одягу.
Д е л і н ь — далі, потім.
Д ж і г а — дрючок на кінці з гаком.
Дзьобня — сумка з шерсті, носиться через плече.
Дий його кату — біс його батькові, щоб йому грець.
Д і й м и т и — розуміти (нема тої дійми — то вам не під силу). Діправді (зіправді) — справді.
Домарєта — ті, що сидять дома.
Дранкава — пащекувата.
Д у р л е й — недотепа, дурень.
Д у ф а т и — клопотатися чимсь.
Жде пати — бити.
Ж е р е п — низька деревисто-повзуча рослина, зарослі.
Жєвко — живо, швидко.
Жєнувати — засоромлювати.
Жєчі — стріляти.
Живна середа — страсна середа перед Великоднем. Жирований — орнаментовий, інкрустований металом.
Ж и ч и т и — позичати.
Завостро — занадто, загостро.
Завод — сорт, рід.
Заворітниця — "одна часть вориння, спеціально зроблена, щоб розкладатися, заміняти ворота; тоді вона називається "струнка", а жердки на ній "заворітниці" (Г. Хоткевич).
Завороха — метушня, суєта.
Загінки — місце, де нога згинається (ззаду коліна).
За горо в — в Угорщині.
Законювати — причащати.
Запаска — жіноча спідниця з вовняної домотканої матерії. Застайка — дашок луб’яний на кілках.
Зачерати — черпати, набирати.
Зашкалубина — щілина.
Збавити — зіпсувати.
З блага — ввічливо, приємно.
Звергати — відкидати, відмовлятися. (Слова не звержеться — дотримає слова).
З гарда — жіноча нашийна прикраса.
З г у р а — сажа, бруд.
Зимарка (земнєник) — "хата на зиму високо в горах; щоб не зносити вниз сіна, гуцул складає його там, де росте трава, а потім на зиму йде туди, з худобою і живе в зимарці, доки скотина не поїсть сіна" (Г. Хоткевич).
Злєгати — родити. (Мирно злєгаги — щасливо народити). Зурітитися — зробитися неприємним комусь.
Ігій на тебе — а щоб тебе (лайливе).
І з в і р — дике, непрохідне місце.
І р с т и т и — хрестити.
Кагла — комин, димар.
Кал ай — бідний селянин, той, хто нічого не має.
К а н ц е р — майстер.
Карабушка — коробка.
Катуш (від кат) — в’язниця.
Кашиця — дерев’яне огородження берегів річки.
Келтунок — харчі, їжа.
Кертина — кріт.
Кємувати — тямити, пам’ятати.
Кєцка — зав’язь, якою прив’язують жердини до колін, коли роблять вориння.
Кивати — ворушити, займати.
Кип тар — короткий кожушок (без рукавів).
Кичера (кічера, тєчіра) — гора, покрита лісом. Кібіцувати — упадати біля когось.
Кльоци — колоди.
Кобих — коли б, якщо б.
Ковтати — стукати.
К о к у ц а р і (від к о к у ц и) — маленькі хлібці, що їх печуть перед Великоднем у середу.
К о л и б а — курінь для пастухів.
Комісник — назва хліба.
Консолик із векелеї — паличка з дерев’яного грибкового наросту.
Корнети — будити.
Котюга, кутюга — пес, собака.
Косичити — прикрашувати.
Краєник — краян, земляк.
Крисаня — гуцульський капелюх.
Кріс (кресак, крис) — рушниця.
Крунутися — крутнутися.
Кучма — шапка.
Лагідний (від лагодитися) — готовий.
Лакомий — охочий.
Легкодушнички — "хлібчики,.подавані за душу, щоб душі легко було" (Г. Хоткевич).
Леґінь — парубок.
Л є л ь к о — ніжна форма звертання до батька.
Лєшувати — блукати, нипати.
Ліжник — вовняна ковдра.
Маглювати — прасувати білизну.
Маржина — худоба.
Мельдувати — повідомляти, доповідати.
Метреса — коханка.
Мішєти маржину — "на полонину виганяє маржину кілька ґазд; вони тоді називаються "мішєнники" (Г. Хоткевич).
М о ц — багато.
Мрєч — мряка, туман.
Навкємити — надокучити.
Навкирки — наперекір, умисне.
Найпуший — найгірший, останній.
Наладований — навантажений, наповнений. Напередовець — перший, передовий.
Натерхований — (від терх — вантаж) — навантажений. Наяда — німфа, русалка.
Некрутація — рекруччина.
Ноша — одяг.
Облаз — стежка попід скелями.
Оборіг — приміщення для зберігання сіна (дах на чотирьох стовпах).
О б о ч і — схили гір.
О м к н о — не по собі.
Оняца — скоромовкою вимовлені слова "во ім’я отця".
О п е ц о к — частина печі.
Опровадити — спорядити похоронний ритуал.
Орєбок (орібок) — пташка з породи куріпок.
Оруда — справа. (За орудов — у справі).
Оседок — житло гуцульське, все господарство гуцула. Остругви — ремінці від постолів.
Оферта — пропозиція.
Оцкнутися — прийти до себе, опам’ятатися.
Панити — прикрашати ("От ніби робить тебе, як пана". Г. Хоткевич).
Паскєвник (або дорінник) — дерев’яна посудина, в якій святять на Великдень біля церкви паску.
Пацьорки — намисто.
Перенний — передній, перший, головний.
П и з ь м а — ненависть, злоба.
Писанчєрі — "хлопчики, що ходять поздоровляти з Великоднем, а їм за те дають писанки" (Г. Хоткевич).
Пиштрикнути — перестрибнути.
Під — горище.
Підкпивати (від кпини — жарти, насміх) — підсміюватися, жартувати над кимось.
Плай — дорога (стежка) в горах.
Плебанія — будинок священика.
Плитє — кам’яна плита.
П л о в и — великі дощі.
Плюта — дощова погода (пора).
П о б о ї к — здрібніла назва (від побій — дах). Подавнички — булки.
Позлітка — сухозлітка.
Покмітити — помітити.
Полокати — полоскати.
Полонина — так називають пасовисько в Карпатських горах. Порекло — прізвище, ім’я.
Потєтко — мала пташина.
Похатей-латанник — жебрак.
П р є с л о — "частина церковного паркана; кожна така частина належить одній сім’ї, що має наглядати за цілістю" (Г. Хоткевич). Прєтати — збирати, нагромаджувати.
Прєтелик — приятель.
Привитє — назва похоронного обряду над умерлим. Пригісне — частунок.
Прикучнути — заховатися.
Приріхтувати — приготувати, підготувати.
Прислопити — приголомшити.
Приспорити — придбати.
П р и ч к а — притичина, пригода.
Пробувати — перебувати, знаходитися.
Провертати — пробуджувати.
П р о т е с — стовп.
Пструг (струг) — форель.
П у г а р — чарка.
Пудний(від пуд же ти (п уже т и) — лякати) — страшний. П у т е р я — сила.
Пушка — рушниця.
Р а к в а — дерев’яна посудина на масло або бринзу.
Р а т а ш — стежка, витоптана вівцями.
Регулямін — розпорядок дня.
Реколекції та соборчики — збори духовних осіб. Рускати — ганяти, шукати.