ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША
БИТВА БІЛЯ РІКИ
1] Щойно добігли трояни до броду ріки вирової,
2] До струменистого Ксанту, що Зевс породив несмертельний,
3] їх розділив там Ахілл, і одних він погнав по рівнині
4] Прямо до міста, шляхом, де за день перед тим утікали
5] З страхом ахеї, коли лютував там осяйливий Гектор.
6] Так в сум'ятті утікали й трояни. Глибоким туманом
7] Гера їм путь застелила, щоб стримати їх. Половину ж
8] До срібнохвилої річки і тоней глибоких притис він, —
9] Падали в хлань вони з шумом великим, і хвилі бурхливо
10] Зануртували, і стогін оббіг береги. А трояни
11] З криком пливли тут і там, розбурханим несені виром.
12] Як од навали вогню сарана порятунку шукає
13] Й хмарою мчить до ріки, а дихання вогню нездоланне
14] Раптом настигне її, і вся вона падає в воду, —
15] Так же і гнані Ахіллом мужі і повози з кіньми
16] Ксанту глибінь вирову упереміж заповнили густо.
17] Він же, народжений Зевсом, на березі списа облишив,
18] До тамариска його прислонивши, й на бога подібний
19] Кинувсь з одним лиш мечем і, жорстоке замисливши діло,
20] Став довкруг себе рубати, і вістрям посічених зойки
21] Страшно лунали навколо, і кров'ю вода обагрилась.
22] Як величезним дельфіном сполохані дрібні рибини
23] У потаємних глибинах затоки затишної прагнуть
24] Швидше сховатись, а він пожирає, кого лиш настигне, —
25] Так і троянські мужі у хлані бурхливої річки
26] Крились під кручами. Руки свої на убивстві втомивши,
27] З річки Ахілл дванадцять забрав юнаків ще живими,
28] Щоб за Патроклову, сина Менойта, смерть одплатити.
29] Витяг з води їх, од страху чмелених, мов оленів юних,
30] Руки назад їм скрутив покроєним рівно ремінням,
31] Що на собі вони зверху на тканих хітонах носили,
32] Й товаришам передав одвести до човнів глибодонних,
33] Сам же до річки вернувся, весь повен жагою убивства.
34] Трапився там Лікаон йому, син Дарданіда Пріама,
35] Що вибігав із води, той самий, кого він, напавши
36] Раптом вночі, застав у саду його рідного батька
37] І захопив у полон, тоді як той гострою міддю
38] Віття смоковниць зрізав молодих для поруччя на повіз.
39] Тут несподіваним лихом Ахілл надійшов богосвітлий.
40] Бранця на Лемнос продав він тоді, збудований гарно,
41] На корабель посадивши, — купив його син Іасона.
42] А Етіон, із Імбрії гість, заплативши великий
43] Викуп, звільнив і в Арісбу його відіслав богосвітлу.
44] Втікши відтіль, незабаром дістався він отчого дому.
45] З Лемносу так повернувшись, із друзями днів одинадцять
46] Він веселивсь. На дванадцятий — бог його в руки Ахілла
47] Раптом оддав, а той його мав до оселі Аїда
48] Перепровадити, хоч не хотів він туди відпливати.
49] Зразу ж помітив його прудконогий Ахілл богосвітлий,
50] Як без щита і шолома, без списа, він зовсім був голий:
51] Все поскидав-бо із себе, тікаючи з річки, і потом
52] Весь знемагав він, і мліли йому від утоми коліна.
53] З запалом мовив Ахілл до свойого відважного духу:
54] "Леле! Великеє диво на власні бачу я очі!
55] Знову трояни відважні, яких у бою повбивав я,
56] Мають на ясний виходити світ із підземної пітьми,
57] Так же, як цей повернувся, уникнувши смертної днини,
58] Проданий мною на Лемнос священний, і сивого моря
59] Глиб не затримав його, хоч узяв багатьох проти волі.
60] Отже, сьогодні гострого списа мойого зазнає
61] Він на собі, що довідався я і упевнився серцем,
62] Чи він повернеться знов відтіля, чи його не відпустить
63] Життєподавча земля, що й сильніших мужів не пускає".
64] Так він, ждучи, міркував. А той до Ахілла бентежно
65] Сам наближавсь, щоб коліна з благанням обняти, душею
66] Прагнув-бо смерті лихої уникнути й чорної Кери.
67] Ратищем довгим уже замахнувся Ахілл богосвітлий,
68] Щоб його вдарить, а той нахилився, підбігши, й коліна
69] Міцно обняв йому. Спис пролетів над плечем і уп'явся
70] В землю, порив свій жадаючи тілом наситити людським.
71] Той же, одною рукою з благанням обнявши коліна,
72] Другою міцно вхопив і тримав мідногострого списа
73] І, до Ахілла звертаючись, слово промовив крилате:
74] "Змилуйся, зглянься, Ахілле, тебе на колінах благаю!
75] Перед тобою-бо, паростку Зевсів, благальник достойний:
76] В тебе першого я споживав від дарунків Деметри
77] В день, коли ти захопив мене в нашім саду врожаїстім
78] І, відірвавши від батька й від друзів, на Лемнос священний
79] Бранця продавши, аж сотню биків ти за мене одержав.
80] Нині ж я втроє б тобі заплатив. Лиш дванадцять минуло
81] Днів як, стільки зазнавши біди, до свого Іліона
82] Я повернувся. І знову мене віддає в твої руки
83] Доля лиха. Ненависний, як видно, я Зевсові-батьку,
84] Що в твої руки віддав мене. Коротковічним родила
85] Мати мене Лаотоя, дочка староденного Альта, —
86] Альта, який войовничим правує народом лелегів,
87] Владар в Педасі нагірнім, при березі Сатніоенту.
88] Донька його серед інших Пріама дружиною стала.
89] Двох вона нас породила, й обох ти життя нас позбавиш!
90] Вже одного із нас, богоподібного ти Полідора,
91] В лавах передніх приборкав, уразивши ратищем гострим.
92] Нині й зі мною це станеться лихо. Уже не надіюсь
93] Рук я уникнуть твоїх, якщо бог їх до мене наблизив.
94] Тож тобі інше скажу я, а ти це прийми в своє серце:
95] Не убивай мене! Гектор — мій брат не єдиноутробний,
96] Той, що твого могутнього вбив щиросердого друга".
97] Так до Ахілла з благанням уклінним звертався Пріамів
98] Син світлосяйний, та в відповідь слово почув неласкаве:
99] "Не говори мені, блазню, про викуп, облиш ці розмови!
100] Поки Патрокла ще не настигла смертельна година,
101] Серцю моєму було іще любо помилувать часом
102] Трої синів, — багатьох я, узявши живцем, перепродав.
103] Нині ж тому не уникнути смерті, кого мені прямо
104] В руки віддасть божество біля мурів оцих іліонських,
105] Був би то хто із троян чи тим більш — із нащадків Пріама.
106] Отже, мій любий, умри! І чого це тобі так тужити?
107] Вмер же Патрокл, а кращий од тебе він був набагато!
108] Що ж ти, не бачиш, який я могутній та ще й уродливий?
109] Славного батька я син, і мати у мене — богиня.
110] Але й на мене є смерть, і Доля чигає всевладна.
111] Буде то вранці уже, чи надвечір, чи саме опівдні, —
112] Хтось і до мене надійде в бою й відбере мою душу,
113] Списом ударивши гострим чи з лука сягнувши стрілою".