Та я думаю, що навіть лагідна леді Джейн розгнівалася б, якби знала все. Річ у тім, що коли місіс Родон опоряджувала будинок сера Пітта, вона знайшла те мереживо й ту парчу — власність попередніх господинь дому — в старовинних шафах і тихенько забрала ті скарби додому, щоб прикрасити ними свою .особу. Брігс бачила, як Бекі їх брала, але нічого не питала й не зчиняла бучі; може, вона навіть поспівчувала їй, як поспівчувала б не одна чесна жінка.
А діаманти...
Де ти в біса взяла ці діаманти, Бекі? — запитав її чоловік, милуючись коштовностями, які яскраво блищали-на шиї і в вухах дружини і яких він ніколи раніше в неї не бачив.
Бекі ледь почервоніла й пильно глянула на чоловіка. Сер Пітт також ледь зашарівся і відвернувсь до вікна. Річ у тім, що він сам подарував Бекі декотрі з тих оздоб — чудову діамантову застібку, якою Ребека пришпилила перлини на шиї,— і не знайшов нагоди сказати про це дружині.
Бекі відвела погляд від чоловіка і переможно, зухвало подивилась на сера Пітта, немов питаючи: "Зрадити вас?"-Угадай! — сказала вона чоловікові.— Ну, дурненький! Як ти вважаєш, де я їх узяла? Все, крім застібки,-яку давно подарував мені один близький приятель, я, звичайно, взяла в позику. У містера Полоніуса на Ковентрі
стріт. Невже ти думаєш, що всі діаманти, в яких з'являються при дворі, належать тим, кого вони оздоблюють, як ці чудові камені леді Джейн,— до речі, вони багато кращі за мої.
Це родинні коштовності,— мовив сер Пітт, знову зніяковівши.
Поки відбувалася ця родинна розмова, карета котилася вулицею, аж поки нарешті висадила свій вантаж біля парадного входу в палац, де монарх сидів уже у всій своїй пишноті.
Діаманти, якими милувався Родон, не повернулися до містера Полоніуса на Ковентрі-стріт, та він їх і не вимагав. Вони опинилися в потаємному сховку — маленькій скриньці, яку .давно подарувала Бекі Емілія Седлі і в якій та зберігала багато корисних, а може, й коштовних речей, що про них чоловік не знав. Не знати нічого або знати дуже мало — така доля чоловіків. А приховувати — хіба це не риса вдачі багатьох жінок? О леді, хто з вас не приховує від чоловіків рахунки своїх кравчинь? У скількох із вас є сукні й браслети, які ви не зважуєтесь показувати або носите з острахом? З острахом і з усмішкою лащитись ви до чоловіка, який сидить поруч і не може відрізнити нової атласної сукні від старої чи нового браслета від торішнього і який гадки не має про те, що жовтий мереживний шарф, схожий на ганчірку, коштує сорок гіней і що від мадам Бобіно щотижня надходять листи, в яких та настійливо вимагає грошей!-Так і %Родон нічого не знав про діамантові сережки та діамантову брошку, яка оздоблювала груди його дружини; проте маркіз Стайн, що, як лорд Пудреної кімнати й один з найбільших сановників і найвідоміших захисників англійського трону, був присутній там серед інших вельмож у всій пишноті своїх зірок, підв'язок, ланцюжків та орденських стрічок і явно виділяв цю маленьку жінку з-посеред інших, знав, звідки вони походять і хто за них заплатив.
Нахилившись до неї, він усміхнувся й процитував усім відомі, чудові рядки з "Викрадення локона" про діаманти Белінди, "які єврей би цілував й обожнював безбожник".
Але, яг сподіваюся, ваша милість — побожний?—мовила маленька леді й стріпнула головою.
Дами навколо неї почали перешіптуватись і пліткувати, а джентльмени — кивати головою і теж перешіптуватись, побачивши, якою увагою вшанував маленьку пройдисвітку цей вельможа.
Таке безсиле, недосвідчене перо, як моє, навіть не зважується описувати подробиці зустрічі Ребеки Кроулі, в дівоцтві Шарп, з її найяснішим володарем.
Засліплені очі мружаться від самої думки про ту велич. Вірнопідданські почуття й скромність не дозволяють нам навіть подумки надто пильно й зухвало роззирнутися по священній аудієнц-залі, а змушують нас швидко, шанобливо відступити, в побожному мовчанні низько вклоняючись його величності.
Досить сказати, що після цієї зустрічі в усьому Лондоні не було вірнопідданішого серця, ніж серце Бекі. Ім'я короля завжди було в неї на устах, вона казала, що він найчарівніший зі смертних. Бекі пішла до крамниці Кольнагі й замовила найкращий портрет, який тільки могло створити мистецтво і який можна було придбати наборг,— славнозвісний портрет, де найкращий з монархів, у сюртуці з хутряним коміром, коротких панталонах і шовкових панчохах, сидить на канапі й безглуздо посміхається з-під кучерявої рудої перуки. Вона замовила брошку з мініатюрою короля і тепер завжди носила її. Вона розважала своїх знайомих і навіть трохи набридала їм розмовами про його вишуканість і вроду. Хтозна, може, ця маленька жінка мріяла про роль нової Ментенон чи Помпадур.
Але найцікавіше було послухати після зустрічі з монархом її розмови про чесноти. У Ребеки було кілька знайомих дам, що, треба визнати, мали не вельми високу репутацію на Ярмарку Суєти. І ось тепер, ставши доброчесною жінкою, Бекі не захотіла знатися з Цими сумнівними особами: вона не відповіла леді Крекенбері, коли та кивнула їй зі своєї ложі, а зустрівши місіс Вашінгтон-Уайт на крузі в Парку, навіть відвернулася від неї.
Треба, любий мій, дати їм взнаки, хто я,— казала вона.— Я не можу з'являтися на люди з сумнівними особами. Я співчуваю леді Крекенбері від щирого серця, і місіс Вашінгтон-Уайт дуже добра жінка. Ти можеш їздити до них і обідати там, якщо тобі захочеться пограти в карти. А я не можу і не хочу бувати в них. І, будь ласка, попередь Сміта, хай каже, що мене немає вдома, як котрась із них завітає.
Опис туалету Ребеки з'явився в газетах — пера, мереживо, чудові діаманти і все інше. Леді Крекенбері прочитала те місце з жалем і почала розмову зі своїми прихильниками про те, що ця жінка стала надто гонориста.
Місіс Б'ют Кроулі та її молоді дочки в себе вдома, отримавши з міста номер "Морнінг пост", дали волю своєму благородному обуренню.
Якби ти мала руді коси, зелені очі й була дочкою французької циркової танцівниці,— казала місіс Б'ют старшій дочці (що, навпаки, була смаглява, низенька й кирпатенька),— ти, звичайно, теж мала б чудові діаманти і твоя кузина леді Джейн відрекомендувала б тебе до двору. Але ти тільки аристократка, бідна моя дитино. Р твоїх жилах тече найшляхетніша кров Англії, а твій посаг — лише добрі засади й побожність. Я сама — дружина баронетового молодшого брата, але мені й на думку не спало б показуватись при дворі, та й нікому не спало б, якби була жива добра королева Шарлотта.