Як бачимо, є багато різних способів, щоб, не порушуючи милозвучності української мови, правильно й точно передати те, що в російській мові передається активними дієприкметниками.
Пасивні дієприкметники
Як уже зазначалося, в українській мові дуже поширеними є пасивні дієприкметники на — ний, — тий. Від деяких дієслів уживаються паралельні форми: одягнений – одягнутий, замкнений – замкнутий, затягнений – затягнутий. Українська літературна мова однаковою мірою засвідчує обидві ці форми.
Замість пасивних дієприкметників із суфіксом — ем— у російській мові, українська мова знає описову форму: получаемый результат – наслідок, що його (або – який) одержуємо, сравниваемая величина – величина, що її (або – яку) порівнюють. Замість описової конструкції можна іноді поставити пасивний дієприкметник недоконаного виду, якщо він утворюється з суфіксом — ува-, — юва— : одержуваний наслідок, порівнювана величина.
Як зазначалось вище, пасивні дієприкметники виконують у реченні здебільшого функцію означення: "В накинутій на плечі сірячині, – порожні рукави обвисли перебитими крилами, – він стояв під стіною, в кутку" (Б. Харчук). Але пасивний дієприкметник нерідко буває й частиною складеного присудка: "За війну він був чотири рази поранений" (І. Волошин).
ЗАУВАЖЕННЯ ДО НИЗКИ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ
Бажаючий – що (котрий, який) бажає – охочий
Часто можна натрапити на таке оголошення: "Бажаючі взяти участь в екскурсії, повинні записатися в місцевкомі". Ми знаємо з попереднього, що форма активного дієприкметника не належить до рис української мови, а тому треба добрати способу, щоб уникнути в наведеній фразі штучного дієприкметника бажаючі. Як це зробити?
Можна, як ми бачили вже, вдатись до описової конструкції: "Усі, що (котрі, які) бажають узяти участь в екскурсії"; можна, не міняючи змісту фрази, висловитись інакше, підшукавши відповідний прикметник. Узяти хоч би прикметник охочий – він цілком відповідає тому поняттю, що його намагались висловити автори оголошення незграбним утвором бажаючий: "В козацькому таборі по–старому не чути було ні співів, ні криків, не виїжджали з табору охочі молодці помірятися з паном козацькою силою" (Я. Качура). Цим прикметником можна передати думку й у згаданому оголошенні: "Охочим узяти участь в екскурсії слід записатися в місцевкомі".
Відпочиваючий, відпочивальник, що (котрий, який) відпочиває, відпочиваючи
На Україні, зокрема в Криму і Карпатах, щороку відпочиває багато трудящих у різних будинках відпочинку, а наші газетярі й досі не можуть знайти путнього відповідника до російського слова отдыхающий і пишуть: "У цьому будинку дуже кепсько організовані розваги відпочиваючих: не буває екскурсій, змістовних лекцій самодіяльних концертів".
У цій фразі також можна легко обминути невластивий українській мові активний дієприкметник відпочиваючих, що виконує тут функцію іменника. Для цього треба вжити від дієслова відпочивати іменника відпочивальник: "…організовано розваги відпочивальників". Від цього фраза набуває більшої стрункості, ніж коли побудувати її з підрядним реченням: "…розваги тих, що відпочивають".
Слово відпочивальник увійшло до наших Українсько–російського й Російсько–українського словників АН УРСР, і лишається тільки дивуватися, чому воно не витиснуло остаточно на сторінках наших періодичних і неперіодичних видань словесного покруча відпочиваючий.
Проте словом відпочивальник не можна безоглядно послугуватись. Воно буває доречним тільки тоді, коли виконує в фразі функцію іменника, цебто втратило характер дії. Але можуть бути випадки, коли наявність дії треба зберегти, наприклад, як перекласти українською мовою таке російське речення: "Отдыхающие во время обеденного перерыва рабочие слушали интересную лекцию"? Тут слово відпочивальник не підійде, бо йдеться не про тривалий відпочинок, як то буває під час відпустки в будинках відпочинку, а лише про короткий, тимчасовий перепочинок, у якому нюанс дії треба зберегти, отож фразу слід перекласти або підрядним реченням: "Робітники, що (котрі, які) відпочивали під час обідньої перерви…", – або дієприслівником: "Відпочиваючи під час обідньої перерви, робітники…",
Відстаючий – що (котрий, який) відстає – відсталий
"У нашому колективі не повинно бути відстаючих!" – читаємо в районній газеті й бачимо потребу виправити неприродне для української мови слово відстаючих. Можна виправити на описову форму: "У нашому колективі не повинно бути тих, що (котрі, які) відстають", але можна обійтись і без неї, взявши прикметник відсталий: "У нашому колективі не повинно бути відсталих".
Захоплюючий – що (котрий, який) захоплював, захопливий, звабливий, привабливий, знадний, знадливий, принадний
Газетну фразу "Особливо захоплюючі і привабливі подорожі повз Дніпрові кручі" можна виправити кількома способами: поставити замість дієприкметника захоплюючі дієслово: "Особливо захоплюють і приваблюють подорожі повз Дніпрові кручі", – або скористуватись одним із прикметників – захопливий, привабливий, звабливий, знадливий, знадний, принадний: "Особливо знадними й привабливими є подорожі…".
Знаючий – що (котрий, який) знається, (розуміється тямить), тямущий (тямучий), тямовитий, тямкий
"Тут треба знаючої людини" – прочитали ми в одному оповіданні, де автор допустився подвійної помилки, незугарно переклавши російську фразу: "Здесь нужен знающий человек". Передусім упадає в очі невластива українській мові форма активного дієприкметника – знаюча, а по–друге, її створено від дієслова знати, хоча треба виходити від дієслова знатися, цебто – "тямити на чомусь",
Цю фразу можна було б замінити описовою формою: "Тут треба людини, що (яка, котра) знається (розуміється, тямить)", а можна, скористувавшись близькими за значенням прикметниками, й так висловитися: "Тут треба тямущої (тямучої, тямовитої, тямкої) людини".
Пануючий чи панівний?
До наших нових словників поряд із природним, милозвучним словом панівний проник дієприкметник пануючий: "У Чорному морі спостерігається складна система течій, обумовлена дією різних сил, в основному – пануючими вітрами" ("Колгоспне село"); "Панівним класом у Київській Русі були феодали: князі і бояри" ("Історія української літератури"). Між цими двома словами нема ніякої значеннєвої різниці, слово пануючий суперечить духу нашої мови, тому слід, виходячи з мовних традицій, завжди додержуватись тільки слова панівний: панівна думка, панівна висота, панівні вітри тощо.