ДІЄПРИКМЕТНИКИ
Активні дієприкметники, віддієслівні прикметники й пасивні дієприкметники
Візьмімо такий уривок із художнього твору одного з відомих стилістів сучасної української прози М. Стельмаха:
"І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси і перший скрип деркача, і соняшник вогника під косарським таганком, і пофоркування невидимих коней, що зайшли в туман, тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець воду, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили м'ята, павині вічка, та й не журяться, а цвітуть собі.
І над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує туман і дух молодого, ще не затужавілого зерна, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть далекий вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям…
І здається мені, що, минувши потемнілі вітряки, я входжу в синє крайнебо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями поспішаю в село. А в цей час невидимий сон, що причаївся в узголов'ї на другому покосі, торкається повік і наближає до мене зірки".
У цьому довгому уривку ми бачимо низку підрядних речень: що зайшли в туман, що струшують зі своїх крилець воду, що стала в чиємусь вікні, що причаївся в узголов'ї на другому покосі, – а крім того, дієприкметники з суфіксом — л-: потемнілі, не затужавілого. Уявімо собі, який вигляд мав би цей уривок у перекладі російською мовою. Можна напевно сказати, що всі ці підрядні речення, замість описових конструкцій що зайшли, що струшують, починались би активними дієприкметниками: зашедшие в туман, стряхивающие со своих крылышек воду, ставшая в чьем‑то окне, притаившийся в изголовье; українські дієприкметники з суфіксом — л— було б замінено російськими активними з дієприкметниками з суфіксом — вш-; зворотам потемнілі трави, потемнілі вітряки відповідали б потемневшие травы, потемневшие мельницы, а звороту не затужавілого зерна – не затвердевшего зерна.
Чом так відрізняються граматичні форми українського ориґіналу й російського перекладу? Тому що форм активних дієприкметників із суфіксами — ущ-, — ющ-, — ящ— і —вш— немає в українській мові, й письменник мусив удатись до описової форми на зразок що зайшли або до дієприкметників із суфіксом — л— – потемнілі, затужавілі.
Але ми знаємо багато слів із суфіксами — ущ-, — ющ-, — ач-, — яч-, що походять від дієслів: лежачий ("Лежачого не б'ють". – М. Номис), питущий ("Я – не питущий, отже, не підкочуйтесь до мене з чаркою". – В. Кучер), невмирущий ("Слався, горде комсомольське плем'я, невмируща молодість моя". – І. Нехода), трудящий, роботящий ("А трудяще, а чепурне, а роботяще!" – Т. Шевченко) тощо. Хіба ці слова не є активні дієприкметники? Ні, це віддієслівні прикметники, що втратили дієслівні ознаки (час і вид) і означають уже не дію, як дієприкметники, а сталу властивість когось чи чогось.
Немає в українській мові й форм пасивного дієприкметника теперішнього часу на зразок російських читаемый, получаемый, делаемый, але зрідка трапляються віддієслівні прикметники з суфіксами — им — (невгасима любов), — ом — (невідомий чоловік), що також утратили ознаки дії й набули постійної якості.
Щоб легше було зрозуміти сказане, порівняймо дві фрази: "Під лежачий камінь вода не тече" й "Павло підняв лежачу на підлозі монету". У першій фразі слово лежачий є віддієслівний прикметник, що втратив ознаки дієслова й має постійну властивість – лежати; в другій фразі слово лежачу виконує функцію невластивого українській мові активного дієприкметника, через що фраза звучить важко, неприродно, штучно. Так сказати по–українському не можна, а треба: "Павло підняв монету, що лежала на підлозі".
Розгляньмо ще такий приклад: "Питущого й близько не підпускай до комори чи каси, бо проп'є все". Так сказати по–українському можна, бо тут слово питущий – віддієслівний прикметник, що передає постійну властивість п'яниці. А спробуймо лиш надати цьому слову функцію активного дієприкметника й подивімося, що вийде: "Людина, питуща некип'ячену воду, може заслабнути на шлунково–кишкові захворювання". Кожний, хто хоч трохи знає українську мову, відчує, що така фраза звучить по–українському дико, її конче треба перебудувати так, щоб у ній не було активного дієприкметника питущий. Це можна зробити двома способами – або користуючись описовою формою підрядного речення: "Людина, що п'є некип'ячену воду, може заслабнути на шлунково–кишкові захворювання", – або вдаючись до дієприслівника: "Людина, п'ючи некип'ячену воду, може заслабнути на шлунково–кишкові захворювання".
Тут виникає слушне питання: чи ця особливість української мови – уникати вживання форм активних дієприкметників – не обмежує наших можливостей вислову? Чи описові конструкції, до яких мусимо вдаватися замість активних дієприкметників із зазначеними вище суфіксами, не обтяжують фрази, не позначаються кепсько на стилі викладу? Як бачимо з наведеного на початку статті уривка з твору М. Стельмаха, це ніскільки не порушило ні мелодійності ритму, ні стрункості, простоти викладу авторової думки. І навпаки – як псують милозвучність, стрункість, простоту й утруднюють вимовляння незграбні спроби живосилом застосувати в українському реченні невластиву форму активного дієприкметника! Ось невдала фраза з одного сучасного оповідання: "Нам важко бачити тебе прикутим і страждаючим". Можна за попереднім прикладом поставити замість страждаючий дієслово: "Нам важко бачити, як ти страждаєш прикутий"; можна скористуватись і віддієслівним прикметником: "Нам важко бачити тебе прикутим і стражденним". Часто буває можливо замінити активний дієприкметник пасивним дієприкметником від того ж дієслова.
Інколи можна замінити активний дієприкметник дієприслівником від того ж дієслова або іменником іншого кореня: замість неправильно складеної фрази "Під час обговорення доповіді всі виступаючі товариші зазначали важливість поставленого питання" можна сказати: "Під час обговорення доповіді всі товариші, виступаючи, зазначали важливість поставленого питання" або "Під час обговорення доповіді всі промовці зазначали…". Тим, кому потреба протокольної точності, можна скористуватись описовою конструкцією: "Усі товариші, що виступали (або – брали участь у виступах), зазначали…"