З кожною зміною чисельності особового складу розподіл площі слід перераховувати наново.
Виділення, утримання й використання казенних будівель та приміщень для культових потреб військових релігійних громад (гарнізонні церкви та церкви при учб. таборах), а також гарнізонних кладовищ належить до компетенції гарнізонних адміністративно-господарських відділів. У великих госпіталях слід обладнувати молитовні зали.
На будівництво нових гарнізонних церков і влаштування нових гарнізонних кладовищ з усіма потрібними спорудами, на обладнання окремих приміщень культового призначення й на реконструкцію вже наявних об'єктів цього типу потрібен дозвіл ГКСВ 1 чи ГКВМС 2. Клопотання має бути підтримане військовим єпископом. Якщо в гарнізоні немає придатних для культової мети казенних приміщень, слід офіційно забезпечити право на користування цивільними церквами. В таких випадках треба домагатись також права на вживан
1 Головне командування сухопутних військ.
2 Головне командування військово-морських сил.
ця наявного в цивільній церкві культового приладдя. Якщо такої змоги нема, то командування гарнізону мусить придбати таке приладдя згідно з § II—113-а. Угода, яку укладає гарнізонний адм.-госп. відділ, має бути завізована військовим (військово-морським) священиком гарнізону і старшим військовим (військово-морським) священиком корпусної (військово-морської) округи й затверджена адм.-госп. управою корп. округи чи військ.-морськ. інтендантством. (Див. статутну інстр. № 370 (АБ розд. 29).
Для навчання конфірмантів виділяються відповідні приміщення в церквах чи інших будівлях. У разі потреби гарнізонний адм.-госп. відділ може їх орендувати за згодою окружної адм.-госп. управи чи в/м інтендантства. Залежно від обставин, наймання таких приміщень можна доручати самим священикам. В такому випадку окр. а/г управа чи в/м інтендантство призначає їм відповідну грошову компенсацію.
Видатки на утримання гарнізонних церков, окремих культових приміщень за п. 150 та гарнізонних кладовищ з усім належним до них господарством, придбання й поповнення всього потрібного інвентаря (в т. ч. й культового — див. § II—113-а), а також витрати на опалення, освітлення й прибирання церков та цвинтарних каплиць і на лагодження та прання церковних уборів покриваються з відповідних бюджетних статей розділу "Побутові видатки".
У військових частинах, що мають власне господарство, чистий прибуток з реалізації кінського гною на добриво (повний прибуток мінус податок з обороту, див. § 62 (2) закону про державний бюджет) ділиться на дві рівні половини: одну заприбутковує бухгалтерія частини під статтею "Різні прибутки", а друга лишається господарському підрозділові й згідно з п. 244 вписується до господарсько-розрахункової книги в окрему графу "Прибутки з гною".
За ці гроші господарські підрозділи повинні:
1) Систематично очищати гноїща (див. § II—908-д).
2) Мати власні транспортні засоби для фуражування.
3) Поліпшувати обладнання стаєнь, манежів, учбових майданчиків, дистанцій з бар'єрами тощо додатково до передбаченого статутом (§ 179-д і 246).
4) Поліпшувати фуражування й догляд за кіньми. Витрачати гроші, одержані від реалізації гною, на інші
потреби не дозволяється. Господарські підрозділи зобов'язані, за домовленістю з адм.-госп. відділом гарнізону, реалізувати гній по змозі дорожче. Адм.-госп. відділи повинні знаходити найвигідніші можливості продажу. Коли гній обмінюється на фураж, цей обмін слід проводити по книгах як купівлю-про-даж, хоча самий факт обміну оформлювати так не обов'язково. Грошову вартість гною й фуражу слід заносити до книг у дебет і кредит і половину цієї суми проводити як прибуток з реалізованого гною по статті "Різні прибутки". З неї покривається й вартість добрив, які частина використовує для власних потреб, напр. для угноєння пасовиськ.
Право реалізації гною належить господарській одиниці (кавалерійський полк, батальйон і т. ін.). Його можна надавати й окремим ескадронам, батареям та ротам. Облік провадиться по господарсько-розрахунковій книзі згідно з п. 244 і 261,
Суми, одержані з реалізації гною й занесені до госп.-розр. книги під графою "Прибутки з гною", залишаються в бюджеті військової частини й тоді, коли її переводять до іншої казарми чи іншого гарнізону. Для окремих підрозділів у разі їх переведення до іншої частини можна перераховувати на бюджет цієї нової частини відповідну суму. В разі розформування військової частини одержані з реалізації гною суми, які залишаться після покриття останніх видатків, слід проводити по статті "Різні прибутки". В цьому випадку все майно, придбане за вищезазначені суми, передається без оплати адм.-госп. відділові під розписку й заноситься до інвентарних книг".
Авт. довелося, щоб уточнити, доповнити й перевірити деякі добуті відомості, ще раз потурбувати високопоставленого добродія; той, дізнавшись від секретаря, що авт. йому телефонує, сам узяв трубку й не вагаючись дав згоду на цю, "а в разі потреби й дальші зустрічі". Голос його звучав цього разу приязно, майже протекторально, і авт. вирушив у трид-цятишестихвилинну подорож залізницею вже без остраху. Він не поскупився на таксі — й через те розминувся з "бент-лі" високопоставленого добродія: той сам послав шофера з машиною на вокзал, щоб підвезти його. Та оскільки авт. не сподівався на таку увагу й не був попереджений, це йому коштувало 17 марок 80 пфенігів, а разом з чайовими 19 м. 50 пф., бо високопоставлений добродій живе досить далеко за містом. Авт., звичайно, дуже шкодує, що цим завдав податковій управі збитку на суму від 1 м, 75 пф. до 2 м. 20 пф. Йому здалося, що і цей раз доречно буде привезти подарунки, і вибір його спинився на гравюрці з рейнським краєвидом, подібним до тих, що так сподобались йому у пані Гельтоне своєю ювелірною чіткістю. Асигновано на неї 42 марки, з рамкою 51 м. 80 пф., і господиня, що її далі називатимемо просто Кицюнькою, була — й не тільки на словах—"у захваті від такого знаку уваги". Для самого господаря авт. привіз перше видання "Комуністичного маніфесту"— щоправда, лише в факсимільному перевиданні (а власне, навіть у трохи підретушованій фотокопії, та однаково господар теж радісно всміхнувся).