Мовчання. Він починає закидати покупців крамом. Усі втікають. ІЛЛЬ: А чим ви думаєте заплатити? Чим? Чим?
Біжить у глибину.
ЧОЛОВІК VIII: Галас у містечку.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Дрібноміщанське життя.
ЧОЛОВІК VIII: Здається, у тій крамниці внизу щось сталося.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Певно сваряться за ціни на рибу.
Гучний акорд гітари. ЧОЛОВІК VIII підскакує.
ЧОЛОВІК VIII: Ради Бога, Гопсі! Ти чула?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чорний леопард. Розлютився.
ЧОЛОВІК VIII (здивовано): Чорний леопард?
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від мароканського паші. Подарунок. Бігає в салоні поруч. Великий, злий кіт з блискучими очима. Я його дуже люблю.
До столу ліворуч сідає ПОЛІЦАЙ. П'є пиво. Говорить повільно й розважно. Ззаду надходить ІЛЛЬ.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Можеш накривати стіл, Бобі. ПОЛІЦАЙ: Чого вам треба, Іллю? Сідайте.
ІЛЛЬ стоїть.
ПОЛІЦАЙ: Ви тремтите.
ІЛЛЬ: Я вимагаю заарештувати Клер Цаханасян.
ПОЛІЦАЙ натоптує свою люльку і повільно її запалює.
ПОЛІЦАЙ: Дивно. Дуже дивно.
МАЖОРДОМ слугує біля столу, приносить пошту.
ІЛЛЬ: Я вимагаю цього як майбутній бургомістр. ПОЛІЦАЙ (пускаючихмари диму): Вибори ще не відбулися. ІЛЛЬ: Негайно заарештуйте ту даму. ПОЛІЦАЙ: Себто, ви хочете подати позов на ту даму.
Чи її потім заарештують, вирішує поліція. Чи та
дама зробила якийсь злочин? ІЛЛЬ: Вона вимагає від мешканців нашого міста, щоб
вони мене вбили. ПОЛІЦАЙ: І тому я маю її отак просто заарештувати?
Він наливає собі пива. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Пошта. Пише Айк і Неру. Вітають мене. ІЛЛЬ: Це наш обов'язок. ПОЛІЦАЙ: Дивно. Надзвичайно дивно.
П'є пиво.
ІЛЛЬ: Нема нічогісенько дивного.
ПОЛІЦАЙ: Дорогий Іллю, це не така проста річ. Обміркуймо цю справу тверезо. Та дама зробила містові Ґюллен пропозицію: за мільярд — вас... Ви знаєте, що я маю на гадці. Все — правда, я був присутній. Але це ще не причина, щоб поліція вживала якихось заходів проти пані Клер Цаханасян. Кінець-кінцем, ми зв'язані законами.
ІЛЛЬ: Ідеться про намову на вбивство.
ПОЛІЦАЙ: Слухайте, Іллю. Про намову на вбивство йшлося б тільки тоді, коли б пропозиція вбити вас була зроблена поважно. Це ж ясно.
ІЛЛЬ: Я теж так думаю.
ПОЛІЦАЙ: Отож. А її не можна вважати за поважну, бо платня один мільярд — перебільшена, це ж самі мусите визнати. За таке дають тисячу або, може, дві, більше напевне ні, а то знов таки підтверджує, що пропозиція не була поважна, а навіть якби й була, то поліція не може взяти поважно слова тієї дами, бо тоді вийшло б, що вона здуріла, зрозуміло?
ІЛЛЬ: Пропозиція загрожує мені, пане вахмістре, чи та дама здуріла, чи ні. Цілком логічно.
ПОЛІЦАЙ: Нелогічно. Вам може загрожувати не пропозиція, а тільки виконання пропозиції. Назвіть мені дійсну спробу виконати ту пропозицію, чи хоча б навіть людину, що цілиться на вас із рушниці, і я примчу, мов вітер. Але якраз тієї пропозиції ніхто не береться виконати, навпаки.Заява у "Золотому Апостолі" була надзвичайно зворушлива. Мушу вас, хоч і запізно, поздоровити.
П'є пиво.
ІЛЛЬ: Я не такий певний, як ви, пане вахмістре. ПОЛІЦАЙ: Не такий певний?
ІЛЛЬ: Мої клієнти купують краще молоко, кращий хліб,
кращі цигарки. ПОЛІЦАЙ: Ну, то тіштеся! Ваше підприємство йде вгору.
П'є пиво.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Купи акції Дюпона, Бобі.
ІЛЛЬ: Гельмсбергер купив у мене коньяк. А він уже
роками нічого не заробляє і живе на громадських
харчах.
ПОЛІЦАЙ: Я також спробую сьогодні ввечері коньяку. Мене запросили до Гельмсберґерів.
П'є пиво.
ІЛЛЬ: Всі носять жовті черевики. Нові жовті черевики. ПОЛІЦАЙ: Що ви маєте проти нових черевиків? Зрештою, в мене також нові черевики.
Показує ноги.
ІЛЛЬ: І у вас. ПОЛІЦАЙ: Гляньте.
ІЛЛЬ: Також жовті. І ви п'єте пільзенське пиво. ПОЛІЦАЙ: Воно смачне. ІЛЛЬ: Раніше ви пили тутешнє. ПОЛІЦАЙ: Воно було гидке.
Грає радіо.
ІЛЛЬ: Чуєте? ПОЛІЦАЙ: Що таке? ІЛЛЬ: Музика. ПОЛІЦАЙ: "Весела вдова". ІЛЛЬ: Радіо.
ПОЛІЦАЙ: Це в Гаґгольцера, поруч. Він повинен був зачинити вікно.
Записує в нотатник.
ІЛЛЬ: А де в Гаґгольцера взялося радіо? ПОЛІЦАЙ: То його справа.
ІЛЛЬ: А чим ви, пане вахмістре, заплатите за пільзен-
ське пиво й за нові черевики? ПОЛІЦАЙ: Це моя справа.
Дзвонить телефон на столі. ПОЛІЦАЙ знімає трубку.
ПОЛІЦАЙ: Ґюлленський поліційний пост.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Зателефонуй росіянам, Бобі, що я
погоджуся на їхню пропозицію. ПОЛІЦАЙ: Буде зроблено.
Кладе трубку.
ІЛЛЬ: Чим мої клієнти платитимуть? ПОЛІЦАЙ: Це поліцію не обходить.
Він встає і знімає рушницю зі спинки крісла.
ІЛЛЬ: Але мене обходить. Бо вони платитимуть мною. ПОЛІЦАЙ: Вам ніхто не загрожує.
Він починає заряджати рушницю.
ІЛЛЬ: Місто заборговується. Разом з боргами росте добробут. А з ростом добробуту росте потреба мене вбити. Отож, тій дамі вистачає просто сидіти на балконі, попивати каву, курити сигари й вичікувати. Тільки вичікувати.
ПОЛІЦАЙ: Ви фантазуєте.
ІЛЛЬ: Ви всі вичікуєте.
Він стукає по столу.
ПОЛІЦАЙ: Ви перепилися.
Заходиться коло рушниці.
ПОЛІЦАЙ: Ну от, тепер вона заряджена. Можете заспокоїтись. Поліція на те, щоб підтримувати пошану до законів, забезпечувати лад, охороняти громадян. Вона свідома свого обов'язку. Якби десь з якогось боку з'явився хоч найменший натяк на небезпеку, вона негайно вжила б заходів, пане Іллю, можете на неї покластися.
ІЛЛЬ (тихо): Чому у вас золотий зуб у роті, вахмістре?
ПОЛІЦАЙ: Га?
ІЛЛЬ: Новий, блискучий золотий зуб.
ПОЛІЦАЙ: Чи ви здуріли?
ІЛЛЬ бачить, що дуло рушниці звернене на нього і поволі
підносить руки.
ПОЛІЦАЙ: Я не маю часу сперечатись про ваші химери, чоловіче. Мушу йти. У дивакуватої мільярдерки втік кімнатний песик. Чорний леопард. Мушу полювати на нього.
Виходить задніми дверима.
ІЛЛЬ: Ви на мене полюєте, на мене.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (читаєлиста): Приїде творець моди. Мій п'ятий, мій найкращий чоловік. Це він робив моделі всіх моїх шлюбних сукенок. Робі, менует. Звучить менует на гітарі.
ЧОЛОВІК VIII: Але ж бо твій п'ятий був хірург. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: То мій шостий.
Розпечатує наступного листа.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Від власника Western-Railway. ЧОЛОВІК VIII (здивовано): Про цього я нічого не знаю. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Мій четвертий. Зубожілий. Його акції
перейшли на мене. Я його спокусила в Букінгемському
палаці.
ЧОЛОВІК VIII: То ж був лорд Ісмаель.