ІЛЛЬ поволі йде між двома рядами мовчазних чоловіків. На кінці проти нього виступає ГІМНАСТ. ІЛЛЬ пристає, обертається і бачить, як лави нещадно замикаються за ним. Він падає на коліна. Лави обертаються в беззвучний людський клубок, що поволі вклякає додолу. Тиша. З лівого боку, спереду, надходять
ГАЗЕТЯРІ. Ясніє.
ГАЗЕТЯР І: Що тут діється?
Людський клубок розсипається. Чоловіки мовчки збираються в глибині. Залишається тільки ЛІКАР, що стоїть навколішки перед трупом. На труп накинуто картатий обрус, такий як звичайно буває в заїздах. Лікар підводиться, відкладає стетоскоп.
ЛІКАР: Параліч серця.
БУРГОМІСТР: Смерть з радості.
ГАЗЕТЯР І: Смерть з радості.
ГАЗЕТЯР II: Життя пише найкращі історії.
ГАЗЕТЯР І: До праці.
ГАЗЕТЯРІ поспішають праворуч у глибину сцени. Зліва надходить КЛЕР ЦАХАНАСЯН, за нею МАЖОРДОМ. Вона бачить мертвого, зупиняється, тоді поволі виходить на середину сцени, обертається до публіки.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Принесіть його сюди.
РОБІ й ТОБІ приходять з носилками, кладуть на них ІЛЛЯ і підносять до ніг КЛЕР ЦАХАНАСЯН.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН (непорушно): Відслони його, Бобі.
МАЖОРДОМ відкриває ІЛЛЕВЕ обличчя. Вона довго не зводить
з нього очей.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Він знову такий, яким був колись давно, чорний леопард. Закрий його.
МАЖОРДОМ знов прикриває обличчя мертвого. КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Покладіть його в домовину.
РОБІ й ТОБІ виносять небіжчика ліворуч.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Проведи мене до кімнати, Бобі.
Накажи пакувати валізи. Ми їдемо до Капрі.
МАЖОРДОМ підставляє їй плече, вона поволі рушає ліворуч.
Зупиняється.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Бургомістре.
Ззаду, з лав мовчазних чоловіків, повільно виходить наперед
БУРГОМІСТР.
КЛЕР ЦАХАНАСЯН: Чек.
Вона віддає йому папірець і виходить з МАЖОРДОМОМ.
Якщо в чимраз кращому вбранні тонко, ненастирливо, одначе все помітніше виявлявся ріст добробуту, якщо все, що видно було на сцені, ставало чимраз принадніше, змінювалось, свідчило про піднесення на соціальній драбині, наче б хто розбагатівшись непомітно переселився з бідного кварталу в модерне, добре устатковане місто, то це піднесення знаходить тепер свій апофеоз в кінцевій картині. Сірий колись світ перетворився в щось блискуче, технічно довершене, в багатство; все коронується в світовий "happy end". Прапори, гірлянди, плакати, неонове світло оточують відновлену станцію; на цьому тлі ґюлленці, жінки й чоловіки у вечірніх сукнях і фраках, творять два хори, подібні до хорів грецьких трагедій, не випадково, а так як вимагає місце дій, наче віднесений далеко в море корабель, що зазнав аварії, дає останні сигнали.
ХОР І: Лиха на світі без ліку: Страшні землетруси Вогнисті вулкани, морські вали, Війни, танків шугання У житі,
Сліпучі гриби атомних бомб. ХОР II: Та немає на світі лиха Над бідність.
Бідність не знає ніяких пригод, В безнадію засотує людство, Нанизує
День нудний до нудного дня. ЖІНКИ: Тяжко бачити матерям
Скін найкоханіших. ЧОЛОВІКИ: А чоловік
Чвари замислює,
Зраду плекає. ПЕРШИЙ: Він ходить у стоптаних черевиках. ТРЕТІЙ: Він курить дешевий смердючий тютюн. ХОР І: Бо всі ті місця,
Де він хліб заробляє,
Давно спорожніли. ХОР II: І потяг швидкий поминає той закуток. ВСІ: Добре нам, ПАНІ ІЛЛЬ: Кому доля ласкава ВСІ: Все це змінила.
ЖІНКИ: Одяг зручний облягає тепер нам тіло струнке. СИН: Спортивну машину провадить юнак. ЧОЛОВІКИ: А купець лімузину.
ДОНЬКА: Дівча біжить за м'ячем по червоному полі. ЛІКАР: У новій, зеленій кахльованій залі
Оперує лікар веселий. ВСІ: Пахне вечеря
В домівках. Люди вдоволені,
Взуті.
Кожний попахкує краще зілля. ВЧИТЕЛЬ: Радо навчаються всі до науки охочі. ДРУГИЙ: Скарби накопичують пильні
Меткі фабриканти. ВСІ: Рембрандт на Рубенсі. МАЛЯР: Щедро годує мистецтво
Митця.
ПАРОХ: Великдень, Різдво, чи свята Зелені,
Вірних повна-повнісенька церква. ВСІ: Потяг швидкий,
Величний гінець,
Що по рейках залізних
Єднає містечко з містечком,
Знов зупиняється в нас.
Зліва надходить КОНДУКТОР. КОНДУКТОР: Ґюллен!
НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Швидкий потяг Ґюллен-Рим,
прошу сідати. Салонні вагони спереду.
З глибини між двома хорами з'являється КЛЕР ЦАХАНАСЯН у своїй носільниці, в супроводі почту непорушна, наче стародавній кам'яний ідол.
БУРГОМІСТР: Від'їздить.
ВСІ: Доброчинниця наша.
ДОНЬКА: Що дала нам багатство і щастя.
ВСІ: 3 почтом шляхетним своїм від'їздить!
КЛЕР ЦАХАНАСЯН зникає праворуч. За нею служники через усю сцену проносять домовину.
БУРГОМІСТР: Хай їде здорова й щаслива.
ВСІ: Скарб дорогий довірений їй забирає з собою.
НАЧАЛЬНИК СТАНЦІЇ: Потяг рушає!
ВСІ: Хай береже нас
ПАРОХ: Господь
ВСІ: В непевні облудні часи
БУРГОМІСТР: Хай береже
ВСІ: Святі гаразди Мир нам І волю
Хай ніч нас мине
Ніколи нехай не затьмарить нам міста Що наново виросло пишне й чудове Щоб ми в ньому вічно втішалися щастям.