— Розумієш, у народній магії є таке поняття, яке всі ми знаємо, — зветься "чари". Ну, оце пісенне й банальне "чари кохання", чи "дівчина його очарувала", "дівчинонька-чарівни-ченька" та інша бридня. Були ще такі поняття, як "приворот", що є формою народної магії. Інколи такі речі робили самі дівчата, виконуючи певні магічні дії, а часом виконували для них такі дії чарівниці, тобто старі жінки, за певну плату, ну, їх звали ще відьмами. Практика чарування, — сказав я цілком авторитетно, — вдосконалювалася продовж віків, і не думаю, що це тільки самі брехні забобонних бабів. Магія і є формою гіпнозу, об'єкт може позбавлятися самоконтролю тільки частково, але психіка при цьому деформується так, що хлопець починає, як то кажуть, "сохнути за дівчиною" і спалюється від любовного шалу, безсилий собою керувати.
— Откуда ти ето усьо знаїш? — зачудовано спитав Олег.
— Я не анальфабет, — мовив незворушно, — а людина, на противагу нашій компанії, освічена. А про такі речі знає не тільки людина освічена, але кожна баба. Молодь цього не знає, бо виросла в цинічну епоху і психологічно опростилася.
— Да, інтересно! — вигукнув Олег і вперше за час нашої із ним дружби перейшов на українську мову. — Але ж у мене зовсім так, як ти казав. Я сохну, мене до неї тягне — як магнітом. А коли дивиться... нє, це щось неможливе!.. А вилічица от етой штуковіни можна?
Розмова захоплювала вже й мене самого: сам докладно цих справ не обмірковував, та в живій розмові це вдавалося мені найкраще. Окрім того, я й сам був уражений чарами горбунки, правда, не такою мірою, як Олег, і це, певно, тому, що головний потік своєї енергії вона скеровувала зараз на нього, а не на мене. Принаймні логічно й тверезо осмислити ситуацію я міг.
— Чи чував ти про містичних жінок? — спитав я.
— Нєт! — сказав Олег. — Но вєдь ето чіпуха, бабскіє сказки!
— Це так по-твоєму, — мовив я. — А по-моєму, це річ складніша, й не такі це вже бабські казки. Зрештою, й поняття "бабські казки" належать до жіночої магії. Так от, є жінки, містична енергія яких уміщена ніби в них усередині, але вона існує і діє незалежно від бажання і волі самої жінки, тобто за своєю волею, вона не може її репродукувати — це так звані фатальні жінки. Ну, як наша Муся.
— Да, Муся — ето фатальная женщина, — згодився Олег. — Але як же вона свою енергію не репродукує, як ти казав, коли її чоловіки позагиналися?
— Та енергія репродукується саморушне, без волі суб'єкта, втяв? А є жінки, які здатні містичну енергію репродукувати за своєю волею, дуже часто це — amor reproducio, — я творив латинські терміни з легкістю фавна, — бо головний інтерес жінки в цьому світі — сексуальний, що йде від природи самиці, pardon, продовжувачки життя. І дитина знає, що є жінки світлоносні, тобто без містичної енергії, або ж вона в цих жінках пробуває в межах норми (наприклад, щоб звабити самця, pardon, закохати в себе чоловіка для одруження й продовження роду чи для любовної гри), а є жінки темрявоносні, містична енергія яких вища норми, аномальна. Вони й репродукують містичну енергію, пасивно чи активно, тобто без своєї волі чи за нею.
— Ну, ти дайош! — захоплено сказав Олег. — Но как же от етой чортовщини вилічица?
Це, здається, Олега турбувало найбільше, був він охмарений горбункою Зоєю капітально.
— У два способи, — сказав я безапеляційно. — В пасивний та активний.
— Як це? — Олегові очка в мішках були нетямку ваті.
— Пасивний спосіб: вийти з поля дії містичної енергії.
— Не понял.
— Тобто виїхати з міста, спробувати перемикнутися на іншу жінку чи дівчину, щоб її вплив локалізував і перекрив містичну енергію суперниці. Але цей спосіб не завжди результативний.
— Шо ти імєєш в віду? — спитав Олег, бо я зробив багатозначну паузу.
— У народних оповідках, — сказав я, — є немало розповідей, у яких жінка за допомогою любовної магії примушує коханця покинути нову коханку чи повернутися навіть із далекого краю. Він тоді сідає на козла чи якусь іншу містичну істоту, послану чарівницею, і той приставляє молодика до попередньої коханки, жбурляючи його до її ніг.
— Ну, ето уже чіпуха! — скривив губи Олег. — Тоже іщо скажеш: козьол!
— Не треба все розуміти буквально, — сказав я. — Знаєш, що таке образне мислення?
— Нєт.
— Я так і думав. Це вислів абстрактної думки через порівняння з об'єктом речового світу.
— Не понял, — сморщив лоба Олег. — Говори по-рускі.
— Это выражение абстрактной мысли при помощи сравнения с объектом вещественного, то есть зримого мира.
— Всьо равно не понял, — сказав Олег.
— Скажу простіше. Жінка посилає містичну енергію, яка починає непокоїти коханця, котрий утік од неї, і не відпускає із сфери впливу, поки той не повернеться. Але народний спосіб мислення не абстрактний, а образний. Цей акт простій людині треба уявити зримо. Отже, вигадується летюча істота: кінь, козел тощо, яка повертає невірного коханця дівчині.
— Ну, тепер, кажица, понял, — сказав Олег. — Сколько дружим, а нє думал, шо ти такой вумний. Значит, удірать нема смислу?
— Часом є. Все залежить від сили містичної енергії, закладеної в жінку.
— Ну, Зойка — ето ведьма настоящая, — переконано мовив Олег. — Чорт би єйо побрал. А другой способ, как ето через девушку?
— Тут відбувається зіткнення двох містичних енергій, отже, нейтралізується перша, небажана, — це як схрещуються в поєдинку два вороги, а третій може полежати в цей час в холодку. Або коли два горобці б'ються за крихту хліба, а третій ту крихту пожира.
— Шутіш?
— Чого ж! Але перемагає та, котра сильніша. Тобто навряд чи в нашому випадку можна сподіватися на успіх.
— Да, — задумано почухав потилицю Олег — це був класичний жест його племені, хоч він і відрікався від нього. — А шо ето за актіаний способ?
— Піти на вогонь і об'єктом, який нищить тебе містичною енергією, заволодіти.
— Імєїш ввіду ето? — він зробив непристойний рух. — А када я тада од нейо не отверчусь?
— Не думаю, — сказав я. — Ані Юрка, ні Геннадія вона після того до себе не прив'язувала. У неї якийсь інший інтерес.
— То їсть, она хочет только трахаться? — спитав Олег. — Тада я не протів, — він розцвів однією зі своїх найбезглуздіших усмішок, ще й підморгнув.