Дейвід опустив у пахучу, свіжу землю голуба, вбраного в яскраве крицево-синє пір'я, а за ним другого, що мінився по всьому тілі бузковими й сірими хвилями. Третій був майже білий, тільки шия полискувала рудуватим кольором. Коли він зверху поклав два останні, все ще гнучкі й м'які, і випростався, з нього спала тверда шкаралупа і ніби якісь невидимі руки, по-жіночому лагідно торкаючись оголених нервів, огорнули його захисною мантією певності, що господь, який так щедро наділив красою навіть цих непотрібних птахів, не захоче знищити всього творіння своїх рук, тому не дозволить йому, Дейвідові, жити вічно.
« Первый Предыдущая Страница 8 из 8