— А будинок пам’ятаєш?
— Дванадцятий. А від мене папуга втік!
— Який папуга?
— Жовтий.
— Знайдеться твій папуга. Може, він тебе вдома чекає.
— Не чекає!
— Чому?
— Так... — сказав Зайчик тремтячим голосом.
— Тільки не плач. Зараз ми тебе відведемо додому.
На сьомому поверсі, в двадцять восьмій квартирі, пролунав дзвінок. Двері розчинились, і діти побачили жовтого папугу, який привітно сказав:
— Ласкаво просимо!
І додав:
— Заходьте в наш чарівний сад!
Він сидів на високому стільчику з трьома ніжками, а над ним, скільки сягало око, зеленіли дерева, вкриті яблуками, апельсинами і вишнями, розпускалися квіти, літали метелики і було зовсім-зовсім як улітку.
« Первый Предыдущая Страница 2 из 2