97
з ока, аж поки вони вступлять до галерей. Бо я забороняю їх випускати звідти, перш ніж надумаю, як чинити з кожним. Нехай вони заходять зараз гуртом. А що, Діогене, чи всі ці герої знані в історії?
Д і о г є н
Ні, багато їх вигаданих.
Плутон
Вигадані герої? Та які ж то герої! Д і о г є н
Як! Герої як герої. Саме вони займають у книгах чільне місце і неминуче побивають решту.
Плутон
Назви мені, коли твоя ласка, деяких.
Д і о г є н
З дорогою душею. Оропдат, Спітрідат, Алкамеп, Мелінт, Брітомар, Меріїгдор, Артаксандр тощо.
Плутон
І всі ці герої, як і попередні, дали обітницю балакати тільки про кохання?
Д і о г є н
Спробували б вони не дати! Тай за яким правом вони б називалися героями, коли б не були закохані? Хіба ж кохання тепер не найвища чеснота?
Плутон
Що ото за довготелесий бевзь пасе задніх? Недолугість так і світиться у нього па виду. Як тебе звати?
98
Астр а т
Мене звати Астратом 21.
П л у т о н
Чого тут тобі треба?
А с т р а т
Хочу побачити царицю.
Плутон
Ви тільки гляньте на цього лобура! Та я що, ховаю царицю тут у скриньці і показую її кожному відвідувачеві? Хто ти єси? І чи був ти коли-небудь?
А с т р а т
Та вже ж був, один історик латинський так про мене и каже: Астрат жив.
Плутон
І це все, що історія про тебе знає?
Астрат
Так, і на цій чудесній підставі скомпоновано трагедію "Астрат", де трагічні пристрасті появлені так майстерно, що глядачі від початку до кінця розлягаються реготом, а я все плачу, бо мені не показують цариці, до якої пориває мене кохання.
Плутон
Гаразд, іди-но в галереї, може, там узриш свою царицю. А хто ж цей вайлуватий одоробало-римлянин, що плентається за цим палким коханцем? Як його на ім я?
99
О с т о р і у с
Моє ім'я О с т о р і у с 22
Плутон
Не пригадую, щоб мені попадалося в історії це ім'я.
О с т о р і у с
А все ж воно там є. Абат Пюр свідчить, що читав про мене.
Плутон
Теж мені знайшов свідка! А скажи мені, опіканче абата Пюра, сам ти щось важив на світі? Тебе бачив хоч хто-небудь?
Осторіус
Ще б пак! Завдяки п'єсі цього абата мене бачили в Бургундському готелі 23.
Плутон
Скільки разів?
Осторіус
Таж один.
П л у т о н
Ну й вертай, звідки прийшов.
Осторіус
Так актори мене більше не хочуть.
Плутон
І ти сподіваєшся, що бавитимеш мене краще, ніж вони. Геть з-перед очей, і швидше. Забирайся в гале-
100
реї! От іще одна героїня; вона, здається, не дуже хапається йти. Але я їй вибачаю. Обладунок її такий важкий і сама вона стільки важить, що, мабуть, більше пристала з утоми, аніж з непокори. Хто це?
Д і о г є н
Чи ж ви не впізнаєте Орлеанської діви?
Плутон
То це та завзята дівчина, що визволила Францію з-під ярма англійців?
Д і о г є н
Саме вона.
Плутон
Обличчя в неї пласке і навряд чи гідне того, що за неї розповідають.
Д і о г є н
Вона кахикає і підходить до балюстради. Послухаймо! Певно, зараз скаже промову і, звісно, віршами, інакше вона й не може.
Плутон
А вона справді має талант до віршів?
Д і о г є н
Зараз побачите.
Орлеанська діва
Великий принце 21, ти й для мене став великим!
З пошани не впада тебе вітати криком.
Мені пробуджуєш ти мужність у грудях,
Вкупі з мужністю пробуджується страх,
101
Тебе побачивши, в солодкім серце болі
Ввись поривається з земної геть юдолі.
Коли б то я могла з утіхи голосить,
Але тебе своїм учинком не вразить.
Коли б то ратище поцілило у мене
Туди, де сходиться із шиєю рамено,
І покривавив би багрянистий потік
Мені лопатку, спину, крижі й бік.
Плутон
По якому вона говорить?
Д і о г є н
Питаєте! По-нашому.
Плутон
Невже ж таки по-нашому? А я гадав — не то по-бретонському, не то по-німецькому. Та хто ж її навчив такої химерної французчини?
Д і о г є н
Вона сорок років стояла на пансіоні в одного поета.
Плутон
Кепський же з нього вихователь.
Д і о г є н
А платили йому щедро 25, він і заживав на ці гроші світу.
ГІ л у т о н
Дарма платили. Ех, діво Орлеанська, нащо собі памороки забивати гидкими високоштильними слове-
102
сами? А колись же ви тільки й думали, щоб урятувати батьківщину, і поривались тільки до слави.
Діва
До слави?
Лише одним шляхом її дістатись змога.
Вибоїста й вузька...
Плутон
Мені в вухах од неї лящить!
Діва
Вибоїста й вузька для нас ота дорога.
Плутон
Та й вірші, до лиха! Тільки-но вона починає декламувати, як голова мені макітриться.
Діва
Його не влучила ані одна стріла, Вірніше, влучила, та крові не лила.
Плутон
Знову за своє! Далебі, з усіх героїнь, що сюди приходили, ця діва найприкріша. Ось уже хто до себе не прихилить! Запеклості й зашкарублості їй не позичати, вона швидше заморозить тебе, ніж причарує.
Д і о г є н
А таки причарувала хороброго Дюнуа.
П л у т о н
Вона причарувала серце Дюнуа?
103
Д і о г є н
Авжеж!
Бо серце Дюнуа, з усіх найбільше в світі.
Здолає дві в собі любові потаїти.
Треба тільки знати, яка то любов. Дюнуа так мовить про неї в поемі, присвяченій цій чудесній діві:
На цей небесний зір, на це чоло пукате
Я тільки зважуюсь побожно дивувати.
Мою ясну любов до тебе, дорога,
Ніколи не сплямить, розгнуздана жага.
Хай буде так! Прийми ж мою покутну й щиру
Покладену до ніг прекрасних цю офіру!
Хіба погано тут висловлено пристрасть? І слово "офіра" таке слушне на вустах войовничого Дюнуа!
П л у т о н
Ще б пак! Після таких віршів ця доброчесна войовниця може безпечно чарувати всіх героїв, що це пішли в галереї. Я не боюся, що вони зледащіють. А зараз хай вона йде геть. Мені лячно, якби вона знову не взялася до своєї декламації, бо для мене мука тяжка її слухати. Ну ось, пішла. Здається, тут не залишилося жодного героя. Та ж ні, я помилився; за цими дверима стоїть хтось. Очевидячки, він не чув, що я звелів усім іти. Ти знаєш його, Діогене?
Д і о г є н
Це Фарамунд 26, перший король французький.
П л у т о н
Що ж він там бубонить собі під ніс?
104
Фарам у н д
Ви добре знаєте, божиста Роземундо, що я вас покохав, ще не дочекавшись щастя познайомитися з вами, і що самої розповіді про ваші принади, яку я почув од мого суперника, стало, аби я безтямно залюбився в вас.
П л у т о н
Цей буцімто закохався в свою панну ще до знайомства з нею.
Д і о г є н
Так, він ні разу її не бачив.
П л у т о н
То, значить, він закохався в портрет?