года англійського сімейного життя викликали в ньому почуття справжнього щастя.
І Тесе, здавалося, теж перетворилась.
Коли Гордон бачив Тесе поруч місіс Кру, він якось не помічав її привабливості. Але зараз, коли він спостерігав Тесс в товаристві матері і сестри, яких він розумів з півслова самим інстинктом, її очарування подвоїлося для нього. Яскрава, чудово збудована, ніжна, трохи дика і навіть полохлива, вона готова була замкнутися в собі при найменшій ознаці тривоги чи конфлікту...
Джек, із своєю звичайною посмішкою, по-братньому скуйовдив її кучері, змусивши Тесе зніяковіти і зашарі-тись від цього справді ніжного дотику. Сміт теж познайомився з Тесе. Гордон спостерігав, як вони обмінюються поглядами, сповненими взаємної цікавості, що виникла з їхніх попередніх туманних уявлень одне про одного. Під час своїх нічних розмов із Смітом Гордон багато розповідав про Тесе — досить багато, щоб вона стала загадкою для нього, і тепер Сміт не міг з певністю сказати, чи вона так і залишилася дівчиною з вулиці Глазго, чи належить уже до кола мешканців англійських позаміських котеджів.
Тесе, з свого боку, дивилася на Сміта так, ніби хотіла збагнути все, чим живе ця людина, і розгадати, які взаємини існують між ним і Гордоном — в цьому останньому прагненні відбивалася її постійна і невситима жадоба довідатись якомога більше про самого Гордона.
Відчуття, що він приїхав додому, так і не залишало Гордона. У кожному жесті Тесе, матері, Джека він вбачав підтвердження того, що Тесе залишиться .тут, що ці лагідні і дружні дні послужать взірцями для всіх наступних.
Коли б тільки все залишалось так, як зараз!
А втім, Гордон розумів, яка небезпека криється для Тесс в цьому способі життя, — бо скільки разів під час своєї злополучної подорожі в Бахраз він мало не губив себе через який-небудь одчайдушний акт самоприниження! Гордон бачив, що Тесе, незважаючи на всю її зовнішню бадьорість, була зараз в такому ж самому стані, як і він під час своєї прощі. І якою б Тесе не була сильною на початку цього шляху, він міг привести її до зради власного "я", якщо в якусь мить вона зіб'ється і порине надто глибоко у "ніщо",— у те "ніщо", яке збирається тільки покуштувати. Тесс-пролетарка знову кинулася в болото буржуазії, в якому надто часто губилися навіть найсильніші...
Тепер, удома, біля матері, Тесе з'явилася перед Гордоном в зовсім іншому світлі. Він став помічати те, чого ніколи не помічав раніше — її одяг, її незмінну свіжість, маленькі туфельки на високих каблуках, ненавмисну простоту, з якою вона носила свою юбку і блузку. її одяг був досить коштовний, і Гордону хотілося дошкулити їй за це, поставити жорстоке питання: "Де зараз твої люди безодні, Тесе?"
Сама Тесе, здавалось, не помічала, що Гордон спостерігає її, більш того, навіть уникала розмов про його спостереження. Вона допомагала матері готувати ранковий чай і пила його разом з нею. І як сяяли її очі, її біле обличчя і чорні кучері, коли Джек або Гордон приєднувалися до чаювання!
В усьому іншому вона залишалася маленькою і непомітною в будинку, наче яка-небудь тітка, що приїхала погостювати. Лише зрідка її різкий сміх виказував, як тяжко давалася їй ця роль. — і тоді з її обличчя дивилася справжня Галатея. Гордон спостерігав це; і стежив за одчайдушним намаганням матері прихилити до себе лагідну, ласкаву Тесе. Втративши Грейс, мати потребувала Тесе...
Коли Гордону пощастило, нарешті, застати Тесе на самоті і він упевнився в її благодушному настрої, він сказав:
— Ти зовсім по-дочірньому поводишся з матір'ю, чя не так, дівчино?
Тесе почервоніла.
— Мені подобається твоя мати,— визивно відповіла вона.— Ми розуміємо одна одну.
— Якщо ви розумієте одна одну, то тільки у вузькому жіночому розумінні. Ви поводитесь досить-таки безглуздо з вашою делікатною, пристойною ввічливістю. Чому ти не сперечаєшся з нею? Ти ж сама знаєш, що зам слід було б сперечатися.
— Я люблю ввічливість!
— А я не люблю,— промовив він.— Тому не будь ввічливою зі мною!
Вона підгорнула ногу під себе і, опустивши очі, з. скромним виглядом сказала:
— Гадаю, що тобі не завадило б набути деяких звичок хорошого тону, Нед.
— О, бога ради, тільки не будь соромливою! — вигукнув Гордон і залишив її саму біля палаючого каміна у великому кріслі, куди Тесе вмостилася з ногами. Вона засміялася йому наздогін, і Гордон відчув в сміхові Тесе нотку все тієї ж самої жіночої війни, яку вона вела проти нього
Одного ранку мати ніяково, але рішуче запитала його, чи збирається він одружитися з Тесе.
— Мені, мабуть, не слід було, б ставити тобі таке питання,— нервово додала вона, побачивши похмурий, ворожий вираз на його обличчі,— але подумай сам, Нед, з того дня, як ти привіз сюди Тесе, ти і двох слів не сказав нікому з нас. Створюється таке враження, що коли йдеться про твою рідню, ти зважуєш тільки, чи варті ми того, щоб витрачати на нас час. Коли ти хочеш ввести Тесс в нашу сім'ю...
Гордон хотів розсміятися, але стримався, бо це тільки погіршило б справу.
— Ти хочеш сказати, що я повинен одружитися з Тесе? — спитай він з несподіваною для нього самого ворожістю в голосі.
— Ах, дійсно, Нед, що ти збираєшся робити далі? І не тільки щодо Тесс. О, я знаю все про твої діла. Я питала Тесе, чим ти зараз зайнятий Про те, що вона не розповіла, я сама здогадалася Скажи, ти вже вирішив що-небудь відносно парламенту і політичної кар'єри З
Гордон вибухнув, нарешті, роздратованим сміхом.
— Скажи, мамо, чого б ти хотіла? Щоб я одружився з Тесе, зайнявся політикою і зажив добропристойно у благоденстві?
— Не будь цинічним, Нед,— мати обурилася, і до неї знов повернулися твердість і впевненість.— Я люблю Тесе і поважаю її, а ти, очевидно, дуже близький з нею. Якби ти справді одружився з Тесс, я була б щаслива. Щождо політики і парламенту, то, чесно кажучи, я вважаю їх єдиним шляхом, на якому ти можеш знайти вдоволення, живучи в Англії, і, до того ж, єдиним шляхом, гідним тебе. Я згадала про це лише тому, цю не хочу, щоб ти пропустив таку нагоду У ltboмv виборі лежить твоя єдина надія, Нед. І, погодившись на нього, ти змо-
го*
307
жеш також стати в пригоді своїм старим друзям в Аравії. Будь ласка, не нехтуй цією нагодою.