Герої пустинних горизонтів

Страница 72 из 146

Джеймс Олдридж

— Чому? Адже тут нема на що наважуватись... — її туга, хай навіть спричинена спогадами, була нестерпною для Гордона.

— Не знаю чому, Недді. Я завдаю болю і їм, і собі — однак змінити що-небудь не в силі.

І матеріалістка Тесе заплакала — дві величезних сльози викотилися з засмучених очей — хоч обличчя її залишалося нерухомим і в ньому не було нічого страждальницького.

— Я пишу до них. Вони не відповідають, а я все ж пишу. Вони, мабуть, думають, що я не приїжджаю, тому що соромлюся їх. А я соромлюся тільки себе, себе самої. І навіть якби я поїхала до них зараз, я б тільки завдала їм ще більшого болю, бо я так змінилася, стала такою чужою... Хіба ж після такої довгої розлуки між нами можлива невимушеність або взаєморозуміння? Самий Час нас розділяє... Я ж нічого не знаю про їхнє теперішнє життя. Здається мені, один з моїх братів — маляр, але я не впевнена в цьому Батько завжди працював, ле трапиться — здебільшого на залізниці. Чому ж я не можу повернутися до них, побачитися з ними, якщо вони все ще там? Батько живий — це я знаю напевно: коли б він помер, брати, звичайно, повідомили б мене. Чому я не наважуюсь повернутись до них, Недді?

Перші сльози вже висохли на її щоках, а більше сліз не було — тому, вирішив Гордон, що плакала вона не від болю, який був надто глибокий і застарілий, щоб спричиняти їй великі муки, а від нездатності покінчити з причиною своєї печалі Ця гадка викликала в Гордона трохи іронічне ставлення до переживань Тесе і уменшила його співчуття до неї. Водночас спогади Тесе надали йому можливості глибше зазирнути в суть її переконань, розповіли Гордону більше про Тесе, ніж її попередні висловлення чи вчорашня жахлива подорож по її чорному світу Але, коли вони ввійшли в місто, Тесе раптом припинила своє самовикривання — ніби в полі їй легко було розкривати свою душу, а в місті — соромно Власне, тільки-но Тесе ступила на вузьку вулицю, до неї знов повернулися самовладання й твердий розум, і Гордон подумав, що це викриває її, як ніщо інше.

Тепер, коли почуття зіткнулися з витримкою, Гордон не міг залишити Тесе... Того вечора перед обідом, коли Тесе пішла в якійсь справі, Гордон заговорив про неї з місіс Кру — заговорив манівцями Йому здавалось, що він добре прихбвує свою цікавість, проте місіс Кру швидко розгадала його хитрість й негайно на весь голос викрила його, осипаючи презирливими й ущипливими насмішками. "Тесе — жінка!* виголосила вона На вустах місіс Кру це означало, що Тесе — така ж могутня істота, як і вона сама, місіс Кру І коли він розпитує поо неї і навіть думає про неї, він мусить весь час пам'ятати, що Тесе — жінка.

— Ви — феміністка 17, — промовив Гордон.— А Тесе теж?

Якою величезною була місіс Кру — особливо коли сміяласяі

— Я надто сильна, щоб бути феміністкою, — відповіла вона. — А Тесе — надто гарненька.

А втім, з поблажливою, материнською насмішкуватістю вона все ж розповіла Гордону, як їй вдалося звільнити Тесе від внутрішнього протиріччя, що завдавало дівчині нескінченних страждань. Ця незалежна жінка, місіс Кру, з її твердженням: "Своєму я ніколи не зраджу!" зуміла прихилити до себе Тесе. Вона ознайомила дівчину із своїм світоглядом, переконала її, що вона належить класові, з якого вийшла, і дівчина знайшла своє місце, усвідомивши свій обов'язок перед народом. Ось як, за словами місіс Кру, почалося справжнє життя для Тесе. В такому ж плані місіс Кру розповіла і про дальші успіхи Тесе — вже в ролі жінки-активістки. Як поборницю прав, її тепер ненавидять усі судді й члени муніципалітетів, і не тільки в цьому графстві.

— Ну, і це має яке-небудь значення?—спитав він.

— Авжеж.

Місіс Кру пояснила, що роботу, яку виконує Тесе, звичайно вважають скоріше діяльністю формальною, благодійною, ніж такою, що має дійове значення. Але завдяки їй Бюро стало місцем, куди приходять усі, хто хоче боротися за щось краще в своєму житті. Більш того, щоразу, коли їй доводиться виступати проти якоїсь несправедливості, Тесе водночас використовує це для надання політичного уроку потерпілому. І свою боротьбу проти несправедливостей, і свою роз'яснювальну роботу вона провадить так успішно, що місцеві власті захотіли позбутися її. Вони вже намагалися закрити Бюро, але з цього нічого не вийшло, бо друзі Тесе зняли протест. Тепер власті вдалися до хитрості: хочуть покласти край діяльності Тесе, залишивши її Бюро без приміщення. Строк договору по наймах контори закінчується, і хазяїн будинку вже не відновить його, і жодний хазяїн на багато миль в окрузі не здасть їй в найми приміщення, а сам муніципалітет, звичайно, не реквізує для неї кімнати. Отже, надійде офіціальне і, звичайно, з висловленнями жалю рішення закрити Бюро порад в місті Уестленді

— Ви все перебільшуєте, — промовив Гордон, бажаючи якось відокремити місіс Кру від Тесе. — І ви шануєте в Тесе зовсім не те, що слід.

— Любчику! — спокійно відповіла хазяйка. — Ви не знаєте, що значить по-справжньому шанувати.

Під час їхньої розмови місіс Кру прасувала сорочки свого чоловіка, і останні слова вона підкріпила дуже енергійними ударами утюга — немов цвяхи в ящик забивала. (Ні, в її руках прасування аж ніяк не мало вигляду жіночого заняття!). А потім вона заходилася довчати Гордона, як саме слід шанувати Тесе, причому поступово цей урок перейшов на іспит для самого Гордона Місіс Кру вже вирішила чомусь, що він хоче повезти Тесе з собою. І вона висміювала й під'юджувала Гордона, доводячи, що він цій дівчині не рівня, аж доки Гордон й справді подумав, чи гідний він того образу, який створює з Тесе ця позбавлена будь-якої сентиментальності жінка. Раз у раз місіс Кру нагадувала йому, що Тесе — жінка! Чи гідний її Гордон навіть у цьому відношенні?

Коли Тесе повернулася, він відчув замішання, бачачи так близько від себе її чудову маленьку фігурку, форми якої так добре, так уміло підкреслювала в'язана кофточка. І щоб повернути собі самовладання, Гордон почав дражнити обох жінок. Домівку місіс Кру він охрестив "обителлю мрій", а її саму — марксистською Боадіцеєю І8. знаючи, що Тесе ці імена не сподобаються. Місіс Кру була страшенно задоволена — гучно регочучи, вона повторювала прізвиська і клялася, що напише обидві назви на своїх парадних дверях. Тесе збентежено почервоніла, і Гордон переможно засміявся.