Геракл

СТАСИМ ДРУГИЙ
ХОР
Строфа І
Юні літа — мила пора,
Старість — вага гнітюча:
Мов Етна сама, так і вона
Над головою висне,
Млою встеляє вічі,
Зір мені гасить.
Все б оддав я — і персів трон,
650] І золотоверхі вежі,
Тільки б одну юність лишив:
Прекрасна вона і в багатстві,
І в скруті така ж осяйна.
Старість убивчу, важку клену —
Хай на море, під сиву йде
Хвилю! Хай до людських осель
Вік не входить вона, до міст, —
Ген у повітрі безплідному
Хай, понура, ширяє.
Антистрофа I
660] Був би таким глузд у богів,
Як у людей кмітливих, —
Подвійну б тоді молодість мав
Той, хто живе по правді. [172]
Цим і різнився б чесний:
Вмерши, — він ще раз
День уздрів би й життєвий шлях
Під сонцем верстав би вдруге.
Хто ж не добром — кривдою жив,
Свій вік тільки б раз вікував він.
670] Тоді б уже видно було,
Хто справедливий, а хто — лихий.
Вміє ж той, хто судно веде,
Розрізняти зірки рясні.
Тільки люд не позначений.
Час же хутко по колу йде,
Й верх бере лиш багатство.
Строфа II
Солодкий хор муз і харит,
Поки сонце ще бачу,
Поти й плекатиму я.
680] Хай і не жив би, глухий до них,
Без вінків яснобарвних.
Бо й співець сивочолий
Мнемосіну радо славить.
От і я склав переможну
Пісню на честь Геракла,
А поруч був Бромій — даритель вина,
А поруч — кіфара, сім струн гомінких,
Поруч — флейта лівійська.
Чи б міг я про муз, що мене
690] В коло взяли, мовчати?
Антистрофа II
Делійські діви співають хвалу —
Славлять Феба — щасливу
Парость Латони — й пливуть
Круг його храму в танку легкім.
Так і я подам голос
Перед домом Геракла —
Кволий старець, лебідь білий.
В пісні ж тій — про щастя мова:
Дав нам його — син Зевса.
700] Яким би високим не був його рід —
Ще вище він силою духу злетів:
Людям жити спокійно
Дозволив — потвор жахних
Світ уже не лякався. [173]

ЕПІСОДІЙ ТРЕТІЙ
У супроводі сторожі появляється Лік.
З палацу виходить Амфітріон.
ЛІК
Якраз упору на поріг виходиш ти,
Амфітріоне: я заждався — годі вам
Так довго перед смертю наряджатися.
Виводь же з дому і жону Гераклову,
Й дітей негайно! Чи ж не обіцяли ви
710] Померти добровільно, не впираючись?
АМФІТРІОН
Глумишся наді мною у біді такій,
Коли я сина втратив, безпорадним став?
Шануй, хоч можновладець, поміркованість.
Та вже, коли наважив доконати нас,
Коритись треба, що велиш — виконувать.
ЛІК
То де ж Мегара? Внуки де Алкменині?
АМФІТРІОН
Здається… хоча двері он зачинені…
ЛІК
Здається? Що здається? Домовляй уже!
АМФІТРІОН
Припали молитовно всі до вогнища.
ЛІК
720] Померти ж мусять, хоч би як молилися.
АМФІТРІОН
Намарно й мужа кличе — тінь умерлого.
ЛІК
Його нема вже; значить — не повернеться.
АМФІТРІОН
Хіба з богів хтось міг би оживить його.
ЛІК
Іди до неї й тут же приведи сюди.
АМФІТРІОН
Зробивши це, я вбивства б став учасником.
ЛІК
Гаразд. Щоб ти не мучивсь, надто жалісний, [174]
Я сам — чого ж боятись? — піду й виведу
її з синами. Гей же, слуги, рухайтесь!
Упораємо діло — й спокій матимем.
(Входить із сторожею в дім).
АМФІТРІОН
730] Іди назустріч долі. Може, інший те,
Що треба, зробить. Бо як ти лихе чинив —
Лихого сам зазнаєш. Як то гарно він
Рушає, друзі! В пастку, що наїжилась
Мечами, втрапить, хоч у неї діток мав
Із матір'ю загнати. Піду глянути,
Як трупом ляже: мило ж бачить ворога,
Що впав, за лиходійства поплатившися!

СТАСИМ ТРЕТІЙ
ХОР
Строфа І
От і біді кінець:
Хто самовладцем був,
740] Той до А'іду вже,
В сутінний край, подавсь.
Гай-гай! Гай-гай!
Це богів рука,
Що керує всім.
ПРОВІДНИК ХОРУ
Пора настала — і життям заплатиш ти,
Нікчемо, за той глум над благородними!
ХОР
Знов я ллю сліз потік,
Не гірких — радісних!
Не сподівавсь він того,
Що йому, владарю,
750] Доля вготовила.
ПРОВІДНИК ХОРУ
А гляньмо-но в покої, що там діється —
Чи те, чого ми ждали, про що мріяли.
ЛІК
(з глибини дому)
Ой-ой!.. Ой-ой!.. [175]
ХОР
Антистрофа І
Гарно співать почав,
Солодко-солодко!
Видно, для смерті так,
Бідний, старається —
Чудовий вступ,
Аж за серце бере
Переливами.
ЛІК
(із палацу)
760] О земле Кадма!.. Ось я гину… Підступом…
ПРОВІДНИК ХОРУ
А хто ж доводив інших до загибелі?
На тебе черга. Зло чинив — плати за все.
ХОР
Хто б то смів із людей,
Дурень, сліпець хіба,
Стверджувать, начебто
Всеблаженні боги
Сили позбавлені?
ПРОВІДНИК ХОРУ
Сконав-таки, сконав же нечестивець той!
В покоях тихо. Можна знов до танцю йти:
770] Поталанило друзям, та й мені при них!
ХОР
Строфа II
Пора співать, бенкетувать,
У коло йти — всім у священних Фівах!
Уже-бо сплив сліз потік,
Розвіяв день смугу бід —
І пісня довкіл задзвеніла.
Новий володар загинув,
Давній — кермо до рук
Узяв, покинувши млу низин Ахеронтових.
От як важливо
780] Не полишать надії!
Антистрофа II
Боги, боги зору свого
Не зводять з нас — праведних і злочинних.
Жага майна, золота блиск [176]
Людей п'янить гірш од вина,
До влади злочинної хилять.
Живуть, мінливості часу
Не помічаючи.
Але, хто стопче закон, неправді слугуючи, —
В темну безодню
790] Йде колісниця щастя,
Строфа III
Вінком, Ісмене, чоло вінчай!
Ви ж кипіть хороводами,
Вулиці Фів семибрамних!
Дірко, й ти, що струмиш, мов сріблб,
Й ви, покинувши води прудкі
Батька Асопа,
Німфи, спішіть, щоб купно
Про Геракла пісню співать,
Гідну його звитяги!
800] Скелі піфійські, лісисті верхи,
Муз геліконських оселі стрімкі!
Радісно, гучно славте
Наше місто, обведене муром,
Де люд міцний, земнородний
Зріс — міднощитний загін,
Щоб оддати нащадкам цей край —
Фівам щастя священне.
Антистрофа III
Славне ложа споріднення:
Зевса — й мужа вмирущого,
810] Двох прийняла їх прекрасна
Внучка Персея в спальні своїй.
Завжди в батьківське право твоє
Вірив я, Зевсе,
Надто тепер, як Геракла
Так негадано ти повернув,
А час його мужність осяяв:
З попідземних-бо вийшов надр,
Темний Плутона лишивши дім.
Ти мій владар, Геракле,
820] А не той, хто дорвавсь до влади —
Та й сам в бою меченоснім
Він, нечестивець, пізнав,
Що безсмертні боги повсякчас
Дбають про справедливість. [177]