Генріх VI : Частина 2

ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1
Сент-Олбевс.
Входять король Генріх, во>р-о>ле"з Мартзрита, Глостер, кар-
динал Бофорт і Сеффолк,
Сокольники гукають на птахів.
Маргарита Ах, лови птиць плавучих! Вірте, лорди;
Сім літ розваги кращої не знала,
Хоч, закладаюся,— цей дужий, вітер
Не дав старому Джоновї злетіть.
Генріх
(до Глостера)
Та як шугнув, мілорде, сокіл ваш —
Він вище всіх злетів у піднебесся!
Такими бог зробив свої творіння —
Птахи і люди прагнуть висоти.
Сеффолк Не дивина, владарю, що злітають
Так високо протектора птахи.
Бо здазють: висоти й господар прагне,
Думками вище сокола сягає.
Глостер Мілорде* тільки той, хто ниций духом,
Не може знятись над пташиний лет.
Кардинал Тож я й гадаю: пнеться він за хмари.
Глостер А вам не хочеться, мій кардинале,
Мерщій податися на небеса?
Генріх В ясну скарбницю вічного блаженства!
Кардинал Тобі земля як небо, ти в корону —
В жаданий скарб — уп'яв думки і очі.
Страшний протекторе, підступний пере,
Облещуєш державу й короля!
Глостер Занадто щось зухвала ваша святість!
Tantaene animis caelestibus irae? *
* Чи можливий такий великий гнів у душах, що при-
святили себе небу? (Лат.)
Церковник розпаливсь! Як поєднати
Із благочестям, дядечку, злобу?
Сеффолк Це не злоба. Інакше неможливо
З таким поганим пером сперечатись.
Глостер Як— хто, мілорде?
Сеффолк Та оце як ви.
Не вельми ображайтесь, ваша милість.
Глостер Вся Англія твоє нахабство знає.
Маргарита І честолюбство Глостера.
Генріх Прошу,
Ти не підбурюй перів, королево.
Хто прагне миру, той благословен.
Кардинал Я прагну встановити мир, здійнявши
Меч проти Гемфрі,— я благословен!
Глостер
(стиха, до кардинала)
Я, дядечку святий, повір, не проти!
Кардинал
(стиха)
Ну, зважся.
Глостер
(стиха)
Ти ж посередників не виставляй,
Відповісти за кривду маєш сам.
Кардинал
(стиха)
Та де тобі! Але, як стане духу,
То ввечері, на східному узліссі.
Генріх Про що ви, лорди?
Кардинал Знай, небоже Глостер,
Якби слуга твій птаха не забрав,
Ще полювали б.
(Стиха, до Глостера)
Візьмеш меч дворучний?
Глостер Так, дядьку.
Кардинал
(Стиха)
Все зрозумів? На східному узліссі.
Глостер
(стиха)
Погоджуюсь.
Генріх Про що ви, дядьку Глостер?
Глостер Про полювання. А про що ж іще?
(Стиха, до кардинала)
Клянуся богоматір'ю, стругну попові маківку,
А ні — я не боєць.
Кардинал
(стиха)
Medice, te ipsum *;
Гляди, протекторе, вцілій ти сам.
Генріх Знялась, неначе вихор, ваша лють.
Ця музика пригнічує мене!
Як струни деренчать такі, то де ж
Гармонія? Ану ж я помирю вас.
Входить городянин із Сент-Олбенса з криком:
"Чудо!"
Глостер Це що за крик?
Ти про яке там чудо галасуєш?
Городянин Так, чудо, чудо!
Сеффолк То розкажи про чудо королю.
Городянин Вже півгодини, як прозрів сліпий
Біля гробниці Олбена святого;
Незрячий зроду був цей чоловік.
Генріх Прославмо господа, що вірним дав
У пітьмі світло, в розпачі — розраду!
Входить мер Сент-Олбенса з міськими старшинами, С і м п "
кокс, якого двоє чоловіків несуть у кріслі, та його дружина.
Кардинал Процесією городяни йдуть,
Щоб вам його представити, владарю.
Генріх Як тішиться він радістю земною!
Але примножить зір йому гріхи.
Глостер Сюди, до короля підходьте. Зболить
Його величність говорити з ним.
Генріх Ну, розкажи нам, друже, як це сталось,
Щоб нам за тебе господа хвалити.
То ж як — ти був незрячий і прозрів?
Сімпкокс Сліпий був я від роду, ваша милість.
Дружина Атож, так і було.
* Лікарю, [вилікуй] себе сам (лат.).
Сеффолк Це що за жінка?
Дружина Його дружина, ваша милість.
Глостер Сказала б: мати — правди більш було б.
Генріх Де народився ти?*
Сімпкокс На півночі, у Бервіку, мілорде.
Генріх Ох, бідний! Бог помилував тебе —
Тож слав його невтомно дні і ночі,
Не забувай, що він тебе зцілив.
Маргарита Скажи, мій друже, випадково там
Ти опинився чи прийшов молитись?
Сімпкокс Бог свідок, що молитися. Стократ
І більше голос Олбена святого
Вві сні я чув. Він рік": "Прийди, Сімпкоксе,
На гріб мій, і тоді зцілю Тебе".
Дружина Так, достеменно, я й сама не раз
Той голос чула, так він і гукав.
Кардинал Ти ще й кульгавий?
Сімпкокс Так, помилуй боже!
Сеффолк І як це сталось?
Сімпкокс 3— дерева уи-ав.
Дружина Із. єлив", name.
Глостер Ти7 давна сліпий?
Сімпкокс Та зроду/, пане.
Глостер І заліз на сливу?
Сімпкокс Ще замолоду* тільки pas в житті.
Дружина Такг дорога за це він поплатився.
Глостер Тачс ризякиутиі Лаєий ти до слив.
Сімпкокс С*х, пане, це дружині закортіло,
І мусив лізти; нехтувать життям.
Глостер Меткий, шахрай! Та марно метикуєш.
Ну жг очі накажи; заплющ, розплющ.
Здаєтесь, все ж гогаиий маєш зір.
Сімпкокс Ні, богу дякувать, я"нйй, мов день.
Глостер Ну що ж! Якого кольору цей плащ?
Сімпкокс Червоний, ітане" він, мов. кров-.
Глостер Гаразд — а вбрання це, що на мені?
Сімпкокс Як вугіль чорне, як гагат.
Генріх А звідки знаєш ти, який гагат?
Сеффолк Ніколи, певно, він його не бачив.
Глостер Зате плащів, убрань багато бачив.
Дружина Та зроду він не бачив їх, ніколи!
Глостер Скажи, як звуть меж?
Сімпкокс На жаль, ие знаю,, пане.
Глостер Як звуть .його?
Сімпкокс Не зваю.
Глостер А "ото?
Сімпкокс О ні, не знаю, яаяе.
Глостер Як же звуть тебе?
Сімпкокс Оандер Сішнедкс,, вельм"ша<в©вний намє.
Глостер Ти, Сімпкоше., "айбільшай у <авіті ша-Хірай, Якби
ти був зроду сліпий, то знав би кольори наших убрань не краще,
ніж знаєш наші імена. Зір розрізняє кольори, але вивчити їхні на-
зви відразу — річ неможлива. Панове, святий Олбен сотворив тут
чудо, та чи не більшим чудотворцем ібув би той, хто звів би цього
каліку на ноги, як ви гадаєте?
Сімпкокс Ох, пане, коли б ви це зуміли!
Глостер Громадяни Сеніг-Олбенса, чи нема у вашому
місті катів і тих речей, що звуться канчуками?
Мер €, мілорде, до послуг вашої милості.
Глостер Сюди їх негайно.
Мер Гей, приведи негайно ката, хлопче!
Один із слуг виходить.
Глостер А тепер принесіть ослона.
Приносять ослона.
Ну, чоловіче, коли хочеш уникнути канчуків, стрибай через цього
ослона й тікай.
Сімпкокс Ох, пане, я ж і встояти не можу!
Лиш марно познущаєтеся з мене.
©"©дать слуга і кат із канчуком.
Глостер Гаразд, добродію, ми вам вилікуємо ваші ноги.
Гей, кате, всип йому так, щоб перескочив цього ослона.
Кат Слухаю, мілорде. Ану скидай шмаття.
Сімпкокс Ой леле, що ж мені робити? Я ж і встояти не
можу.
Після першого удару ката Сімпкокс перестрибує через ослона і тікає. Народ
біжить за ним з криком: "Чудо!"
Генріх О боже, бачиш це й так довго терпиш!
Маргарита Сміялась я, коли крутій тікав.
Глостер Догнати шахрая! Схопити шльондру!
Дружина Ах, пане, нас на це штовхнула скрута.
Глостер Хай їх б'ють канчуками по всіх ринках, аж поки
вони дістануться до Бервіка, звідки прийшли.
Мер, кат, дружина Сімпкокса та інші виходять.
Кардинал Явив нам Гемфрі чудо тут велике.
Сеффолк Підскочив і бі'гом побіг каліка.
Глостер Ви ж чудеса ще більші нам являли!
Од вас за день один міста втікали.
Входить Б є к і н г є м.
Генріх Які несеш новини, Бекінгеме?
Бекінгем Тріпоче серце, мовить заважає:
Огидне кодло капосних істот —
їх заохотила і об'єднала
Протектора дружина, герцогиня,
Призвідця зборища і проводирка —
Державі небезпеку накликала.
Були там відьми й чаклуни, яких
На місці злочину схопили ми;
Вони із пекла викликали духів,
Випитували про життя і смерть
Володаря та всіх його найближчих.
Про все судити зможете самі.
Кардинал
(стиха, до Глостера)
Ну що ж, протекторе: напевне, скоро
Перед судом дружина ваша стане.
Від цих вістей поникне ваша зброя,
Навряд чи прийдете в належний час.
Глостер Не край, прелате гордовитий, серця.
Скорбота і печаль снагу згнітили;
Знесилений, здаюсь тобі, як здався б
І конюху останньому.
Генріх Себе, о боже, гублять лиходії,
До злочинів мерзенних вдаючись!
Маргарита Твоє гніздо упало з висоти,-
Ганьбу із себе, Гемфрі, змий хоч ти.
Глостер Всевишнього посвідчити молю —
Я відданий державі й королю.
Що сталося з дружиною, не знаю,
Та гірко чуть мені такі новини.
Хоч знатна родом, та якщо забула
Про гідність, честь, злигалася з такими,
Що нас, дворян, бруднять, як та смола,
Вона — чужа, мов рідна й не була.
Нехай ганьба і кара не мине ____л
її, що так знеславила мене.
Генріх Гаразд, цю ніч переночуєм тут,
До Лондона повернемося завтра
І справу цю розглянемо докладно.
Спитаєм з винуватців як належить,
Все зважимо на терезах закону,
Що правду нам дає та оборону.
Фанфари.
Виходять.
СЦЕНА 2
Лондон. Сад герцога Норка.
Входять Иорк, Солсбері та Уорік.
Иорк Тепер, шановні Солсбері й Уорік,
Як по вечері скромній ми самі
Гуляєм тут, вволіть моє жадання:
Слід конче з'ясувати вашу думку
Стосовно прав моїх на королівство.
Солсбері Мілорде, вислухаю вас охоче.
Уорік Ну, друже, Невілів переконаєш —
Вони твої підданці й зроблять все.
Йорк Так ось:
Було в Едварда Третього синів
Аж семеро. Найстарший — принц Уельський
Едвард, чи Чорний принц. За ним наступний
Був Вільям, герцог Гетфілдський, а третій
Був герцог Кларенс, Лайонел. Четвертий —
Джон Гант, Ланкастер. П'ятий — Едмунд Ленглі.
Чи герцог Йоркський. Шостий — Томас Вудсток,
Чи герцог Глостер. Сьомий і останній
Був Вільям, герцог Віндзор1, як відомо.
Раніше батька вмер Едвард, принц Чорний;
Лишився син його єдиний, Річард;
Владарював, як вмер король Едвард,
Він, поки Генріх Болінгброк, Ланкастер,
Найстарший син і спадкоємець Ганта,
Назвавшись Генріхом Четвертим, влади
Не захопив, не скинув короля
Й не відіслав нещасну королеву
До Франції, а Річарда — у Помфрет,
Де, знають всі, його підступно вбито.
Уорік Нам, батьку, герцог правду розказав —
Так рід Ланкастерів здобув престол.
Йорк І силою тримає, не по праву.
Наступник— сина першого помер —
Нащадок другого повинен править.
Солсбері Та Вільям Гетфілд не лишив потомства.
Йорк Син третій, герцог Кларенс, від якого . .
Походжу я, зродив дочку Філіппу,
З якою Едмунд Мортімер, граф Марч,
Взяв шлюб; мав син їх Роджер трьох дітей,
Це — Едмунд, Анна і Елеонора.
Солсбері Цей Едмунд ще за влади Болінгброка,
Читав я, домагавсь корони й став би
Державцем, та до смерті у полоні
Глендауер тримав його. Що ж далі?
Йорк Його сестра найстарша Анна — мати
Моя, що мала право на корону;
їй чоловіком Річард був, граф Кембрідж,
Син Ленглі, Йорка,— той був п'ятим сином
Едварда Третього. Від неї в мене
Права на трон — від доньки графа Марча,
Чий батько Едмунд Мортімер мав шлюб
З Філіппою, дочкою Лайонела.
Тож я, раз перевага надається
Нащадкам сина старшого,— король.
Уорік Це все ясне, як білий день. Корона
У Генріха від Джона Ганта. Той
Четвертим сином був, а право Йорка —
Від третього. Рід Ганта буде править,
А Лайонелів скніти? Ні, він квітне
В тобі, в твоїх синах, чарівних бростях.
Тож, батьку Солсбері, схилім коліна
І в цій таємній змові будьмо перші,
Хто привітає справжнього державця
З його родинним правом на престол.
Обидва Будь славен, Річард, Англії королю!
Йорк Спасибі, лорди. Я ще не король,
Бо не вінчався і лихою кров'ю
Ланкастерською не скропив меча.'
Але це все здійсниться не за мить,
А обмірковано, без розголосу.
Ви, як і я, у ці тривожні дні
Зухвальства Сеффолка не помічайте,
Ні чванства Бофорта, і Сомерсета,
І Бекінгема, і всієї зграї.
Хай перш вполюється пастух отари,
Достойний принц, наш добрий герцог ГемфрІ.
Йому погубу снуючи, вони
Самі погинуть — так пророчить Йорк.
Солсбері Цього достатньо: вас ми розумієм.
Уорік Одного дня, мені віщує серце,
Уорік зробить Йорка королем.
Йорк Мій Невіле, тебе ж я запевняю:
В державі нашій після короля
Тебе найпершим настановить Річард.
Виходять.
СЦЕНА З
Лондон. Зала суду.
Сурми.
Входять король Генріх, королева Маргарита, Глостер, Йорк,
Сеффолк, Солсбері, а також під вартою — герцогиня Глостер-
ська, Марджері Джорден, Саутвел, Юм і Болінгброк.
Генріх Вперед, Елеоноро Кобгем, вийдіть.
Провина ваша перед нами й богом
Тяжка. Прийміть же вирок за гріхи,
Що їх у біблії карали смертю.
(До Джорден та інших)
Вас, чотирьох, повернуть до в'язниці,
На місце страти звідти поведуть:
В Смітфілді відьму спалять на вогні,
Ви підете на шибеницю троє.
Ви ж, пані, бувши знатні родом, честі
Позбудетесь назавжди і покуту
Прилюдну три дні маєте відбуть,
А потім вибратись на острів Мен,
Під нагляд Джона Стенлі, у вигнання.
Герцогиня Прийму вигнання, прийняла б і смерть.
Глостер Дружино, засудив тебе закон —
Я скасувати присуду не можу.
Герцогиня та інші під вартою виходять.
В очах у мене сльози, в серці біль.
О Гемфрі, ця ганьба в твої літа
Зведе тебе, сердешного, в могилу!
Дозвольте, владарю, піти. Скорботі
Потрібна втіха, старості — спочин.
Генріх Стривай, шановний Гемфрі. Спершу ти
Дай жезл мені: віднині Генріх сам
Протектор; і господь мені надія,
Опора, проводир, зоря ясна.
йди з миром, Гемфрі; любий ти мені
Не менше, ніж коли протектор був.
Маргарита Не бачу я причини, щоб монарху
Дорослому потрібен був протектор.
Бог і король дадуть державі лад —
Свій жезл і владу віддавай назад.
Глостер Мій жезл? Ось він, мій Генріху державний.
Тобі його охоче піднесу,
Як батько твій мені свого часу,
І покладу його до ніг твоїх,
Хоч інший хто схопив би, тільки б зміг.
Прощай, королю! Хай навік засну.
Тобі я зичу миру й талану.
(Виходить)
Маргарита Тепер ти, Генріху, король; тепер
Я королева, Глостер же злиняв.
Так потерпів — одразу два удари:
Дружину вигнано і, наче гілку,
Відтято влади жезл. В руці твоїй
Повинен бути він, королю мій.
Сеффолк Так сосна хилиться в негоди пору;
Отак принижено Елеонору.
Йорк Облишмо їх. Владарю, на сьогодні
Призначено двобій, і вже готові
Обвинувачений та позивач —-у
Зброяр з підмайстром — битися. Прошу
Величність вашу подивитись герць.
Маргарита Для того, лорде, я й лишила двір,
Щоб глянути, чим спірка ця скінчиться.
Генріх В ім'я творця готуйте все, що слід.
Хай кінчать спір. Бог правого боронить!
Йорк Такого полохливця, боягуза
Нікчемного, як цей служник зброярський,
Не бачив зроду я, шановні лорди.
Входять з одного боку зброяр Горнер та його сусіди; вони весь час
п'ють до нього, і він уже напідпитку; в руках у нього кий, до кінця якого при-
в'язана торбинка з піском; перед ним барабанщик. З другого боку вхо-
дить Пітер з барабанщиком і таким самим києм, супроводжуваний
підмайстрами, що п'ють до нього.
1-й сусіда Ось, сусідо, п'ю цю чару білого вина за вас.
Не бійтеся, сусідо, все у вас вийде як слід.
2-й сусіда А ось, сусідо, ось чара червоного.
3-й сусіда А ось кухоль добрячого пива, сусідо; випийте
й не бійтеся свого слуги.
Горнер Давайте, вип'ю з усіма вами, а Пітеру — дулі!
1-й підмайстер Ось, Пітере, п'ю за тебе. Тримайся!
2-й підмайстер Не журись, Пітере! Не бійся господаря, не по-
ганьби честі підмайстрів.
Пітер Спасибі вам усім. Пийте й моліться за мене,
прошу вас. Це, здається, я випив мій останній ковток на цім світі.
Чуєш, Робіне, якщо я загину, бери мого фартуха, а ти, Віллє,
візьмеш мого молота, а тобі, Томе, хай будуть усі мої гроші.
Господи, благослови! Помилуй, боже! Куди ж мені до мого госпо-
даря, він звичний битися.
Солсбері Ну, годі пити, починайте. Гей ти, як тебе звуть?
Пітер Пітер, ваша милосте.
Солсбері Пітер! А далі як?
Пітер Ціп.
Солсбері Ціп! От і помолоти свого господаря, щоб йому
заціпило.
Горнер Панове, я, влаене, прийшов сюди через свого
підмайстра, щоб довести, що він шахрай, а я — чесна людина.
А щодо герцога Йорка, то, хай я помру на місці, якщо коли-не-
будь бажав йому лиха, чи королю, чи королеві. А тому, Пітере,
як дам тобі, так і звалю одним ударом!
Йорк Ледь язиком негідник повертає.
Сурміть, хай починається двобій.
Сигнал.
Вони б'ються, і Пітер звалює господаря на землю.
Горнер Стривай, Пітере, стривай! Зізнаюся, зізнаюся в
зраді.
(Вмирає)
Иорк Заберіть його зброю. Ну, дякуй, хлопче, богові і
доброму вину, якого набрався твій господар.
Літер О господи, невже я здолав свого ворога перед
таким зібранням? Ну, Пітере, ти відстояв правду.
Генріх Геть зрадника з-перед моїх очей!
Смерть довела його тяжку вину,
І справедливий бог явив нам щирість
Та безневинність бідака цього,
Якого замірявся вбить негідник.
Іди ж за нами, візьмеш нагороду.
Фанфари.
Виходять.
СЦЕНА 4
Вулиця в Лондоні.
Входять Глостер та с л у г и в жалобі.
Глостер Так часом хмара день ясний затьмарить,
І неминуче після літа прийде
Зима студена з хугою, морозом;
Так змінюються радощі й печалі.
Скажіть, котра година?
Слуга Вже десята.
Глостер Я о десятій маю тут зустріти
Покарану, нещасну герцогиню.
Для ніг її тендітних і чутливих
Шлях крем'янистий, мабуть, нелегкий.
Чи зніс твій дух шляхетний, люба Нелл,
Зухвалі погляди людців нікчемних,
Глумливий сміх над соромом твоїм?
Та чернь за колісницею пливла,
Як їхала ти вулицями гордо.
Тихіш! Вона, напевне; приготуюсь
її страждання бачити, втру сльози.
Входить герцогиня Глостерська у білій сорочці, з ярликом, пришпи-
леним на спині, боса, із засвіченою свічкою в руках. З нею сер Д ж о н
Стен лі, шериф і сторожа.
Слуга Відбить її в шерифа, ваша милість?
Глостер Не гарячкуйте, хай вона проходить.
Герцогиня Ганьбу мою прийшов побачить, муже?
Ти теж караєшся. Глянь, як у тебе
Цей натовп нерозумний очі вп'яв,
І кожен тиче пальцем, головою
Киває! Глостере, від злих очей
Сховайся, зачинись, ганьбу мою
Оплакуй, наших ворогів кляни.
Глостер Утихомирся, Нелл, забудь про лихо.
Герцогиня Чи можу, Глостере, забуть себе?
Як здумаю, що я твоя дружина,
А ти протектор, ближній короля,
То здасться: так вести мене не мали б,
Ганьбою вкриту, з написом на спині,
У супроводі черні, що радіє
Моїм сльозам і стогонам тяжким.
Безжальний кремінь ранить ноги ніжні;
Ледь я здригнусь, регоче хижий натовп
І радить, як мені ступати слід.
О Гемфрі, як знести ярмо ганьби?
Як я дивитимусь тепер на світ?
Чи сонцю я радітиму? Ні, буде
Для мене світлом темрява, ніч — днем,
А спогад про пишноту — справжнім пеклом!
Скажу собі: "Це я — дружина Гемфрі,
Він — герцог, принц, правитель в цій країні,
Хоч так він правив і такий був герцог,
Що осторонь стояв, як я, нещасна
Дружина, посміховиськом була
Для кожного поганця й волоцюги".
Та не шарійся через сором мій,
1 не хвилюйся,— ще сокира смерті
Не висне над тобою, хоч, я певна,
Повисне швидко. Сеффолк цей, спроможний
На все з тією, що обох нас люто
Ненавидить, Йорк, Бофорт нечестивий
Для крил твоїх тенет понаплітали,-
Як не літай, заплутають тебе.
А поки не заплутали, не бійся,
Не намагайся лихо відвернуть.
Глостер Ну, досить, Нелл: ти цілиш не туди!
Щоб стати жертвою, слід провинитись.
І вдвадцятеро більше ворогів,
З яких сильніший вдвадцятеро кожен,
Мені б завдати шкоди не змогли,
Адже я чесний, відданий, невинний.
Чи хочеш ти, щоб визволив тебе?
Собі на лихо я б закон порушив,
Та все ж безчестя не уникла б ти.
Для тебе благо, люба Нелл, смирення,
Тому прошу, терпінням серце сповни,
Цих днів страждання швидко відійдуть.
Входить герольд.
Герольд Кличу вашу милість до парламенту його велич-
ності, який збереться в Бері першого числа наступного місяця.
t-C: A
Глостео Без попередньої моєї згоди!
Самі все вирішили. Що ж, прийду.
Герольд виходить.
Піду я, Нелл. Шерифе, хай покута
Не перевищить присуду державця.
Шериф Скінчились повноваження мої
Тут, ваша милосте. На острів Мен
її вже сер Джон Стенлі відвезе.
Глостер То вам, сер Джон, за нею наглядати?
Стенлі Так, ваша милосте, такий наказ.
Глостер Гірш не обходьтесь з нею лиш тому,
Що я прошу за неї. Може, доля
Мені всміхнеться знов, то за добро
Я вам віддячу. Прощавайте, сер.
Герцогиня Ти йдеш і не прощаєшся зі мною?
Глостер Глянь, сльози говорити не дають.
(Виходить зі своїми слугами)
Герцогиня І ти пішов? Пішла моя розрада!
Самотня я. Єдина втіха — смерть,
Смерть, імені якої я лякалась,
Бо мріяла про вічність на землі.
Веди мене відціль, благаю, Стенлі,
Куди завгодно; милості не жду.
Провадь, куди наказано тобі.
Стенлі На острів Мен, міледі. Будуть з вами
Обходитися згідно з вашим саном.
Герцогиня Це негаразд. Позбавлена я честі,
То як безчесну приймуть там мене?
Стенлі Як герцогиню і дружину Гемфрі
Зустрінуть вас на острові, міледі.
Герцогиня Прощай, шерифе! Хай тобі щастить
Більш, як мені, хоч сором мій стеріг ти!
Шериф Даруйте — служба це моя, міледі.
Герцогиня Так, так, прощай. Ти виконав її.
Ну що, ходімо, Стенлі?
Стенлі Кінець покуті, скиньте цю сорочку.
В дорогу треба вам перевдягтися.
Герцогиня 3 сорочкою ве скину —я ганьби,
Що найдорожчі татя зйвсуе;
Як не вберусь, її я не прикрию.
Веди мерщій, невояі прагну я.
Виходять.