— Ось вам правдивий марціяловий Олл, захоплений у житті єдиною справою — спостерігати і вивчати чуже лихо і безголов'я. А дружина його тим часом бахурувала. Наш порадник бідніший за самого Іра, але красується він, козириться і паношиться, мов сімнадцять чортів, коротше, πτωχαλαζών[261], як старожитні цілком слушно охрестили цих псяюх.
Ходімо від цього цимбала, від цього божевільця, від цього біснуватого, хай слухають цю п'яну маячню його дружки — чорти. Такому шарлоті чорти раді прислужитися, це вже напевне. Він навіть азів філософії не знає, а саме: пізнай самого себе, він гадає, ніби бачить сучок ув очах ближнього свого, але не помічає, що в нього самого стирчить у кожному оці по колоді. Це прямий Поліпрагмон, описаний Плутархом. Це друга Ламія, яка в чужих будинках, на людях, при всіх, мала рисячий зір, а у своєму власному була сліпоока, мов кріт; у себе вона нічого не бачила, бо, вертаючись звідкись знічев'я, знімала очі, мов окуляри, і ховала їх до черевика, почепленого за дверми.
При цих словах Гер Тріппа узяв гілочку тамариску.
— Так і треба (сказав Гер Тріппа). Никандр називає це дерево віщим.
— Як тобі хочеться (спитав Гер Тріппа) дізнатися правду дрібніше: за допомогою піромантії[262], аеромантії[263] або ж леканомантії[264], яку так шанували асирійці і яку запровадив у практику Гермолай Варвар? Ось у мідниці з водою я покажу тобі, як два парубійки твою малжонку смалитимуть.
— Коли (сказав Панурґ) пхатимеш до мого заду носюру, не забудь скинути окуляри.
— Або, може, за допомогою катоптромантії[265]? (провадив Гер Тріппа), саме так Дідій Юліан, римський цезар, передбачив усе, що його чекало. Тоді окуляри тобі не знадобляться. Ти побачиш у дзеркалі, як кудовчать твою жінку, так ясно, буцім я тобі її показав у криниці храму Мінерви, під Патрасом. Чи, може, за допомогою коскиномантії[266], яку так шанували римляни, під час урочистих відправ? Візьми решето і кліщі, і ти побачиш чортів і дива. Може, за допомогою альфитомантії, яку згадує Теокрит у своїй Фармацевтиці, або ж алевромантії[267], змішуючи пашницю з борошном? За допомогою астрагаломантії[268]? Дошку для костей завжди можна розкласти. За допомогою тиромантії[269]? Що-що, а бреемонтський сир у мене напохваті. За допомогою гіромантії? Круги у мене крутитимеш ти, і, будь певен, усі вони впадуть по ліву руку. За допомогою стерномантії[270]? Гай-гай, груди ж у тебе курячі. За допомогою лібаномантії[271]? Тоді треба розжитися хоч дрібкою ладану. За допомогою гастромантії[272]? До цього способу вдавалася довго у Феррарі така собі дама Якоба Родиджина, черевомовниця. За допомогою кафалеономантії[273]? Таку звичку мала німчура, смажачи на розпечених жаринах ослячу голову. За допомогою керомантії[274]? Ну, то налий у воду розтопленого воску і побачиш і свою жінку і її дерунів. За допомогою капномантії? Поклади у жар макове і сезамове зерня — яка розкіш! За допомогою аксиномантії[275]? Роздобудь лише товкач і гагат, який ти кинеш потім у жаровню. Таким ось дотепним робом Гомер усе дізнався про Пенелопиних женихів. За допомогою онімантії[276]? Візьмімо олії і воску. За допомогою тефрамантії[277]? Ти узриш, як з попелу постає постать твоєї дружини, та ще й так розкидаючись. За допомогою ботаномантії[278]? Недарма я припас шальвієвий листочок. О, божиста штука ворожіння на фиґових листочках! За допомогою іхтіомантії[279], колись шанованої і практикованої Тиресієм і Полідамантом, з ревністю не меншою, ніж у обрядах у фосі Діна, у гаю, присвяченому Аполлонові, на землях лікіян? За допомогою херомантії[280]? Тоді збирай більше поросят, щоб мати сечовий міхур. За допомогою клеромантії[281], щоб мати змогу знайти біб, як угадники в пирогу на голодну кутю? За допомогою антропомантії[282], якої вживав Геліогабал, римський цезар?
Спосіб цей трохи відразливий, але ти його одтерпиш, адже тобі на роду написано бути рогачем. За допомогою сивіллиної стихомантії[283]? За допомогою ономатомантії[284]? Як тебе нарекли?
— Гімноїдом, — відповів Панурґ.
— Або ж алектріомантії[285]? Я обведу тут кругленьке коло і розіб'ю його перед твоїми очима на двадцять чотири рівні частинки. В кожну впишу літеру за абеткою, на кожну літерку покладу пшеничину, а відтак упущу туди молодого, ще дівича півника. Ось побачите, він подзьобає зерна, покладені на літери Б, У, Д, Е, Ш, Р, О, Г, А, Ч, Е, M і, отже, покаже себе таким самим віщуном, як передбачливий і алектріомантичний когут, який за цезаря Валенте, цікавого знати ім'я свого наступника, склював зерна на літерах Ф, Е, О, Д.
А може, ви більше покладаєтеся на штуку гаруспиції? екстиспиції[286]? на ознаки, пов'язані з летом птахів, зі співом птахів віщих, з годівлею качок?
— На какавелькиспицію, — відповів Панурґ.
— Або ж на некромантію[287]? Як той Аполлон Тиянський оживив Ахілла, як питониха ворожила перед Саулом, так і я б як стій воскресив би когось із небіжчиків, аби він виклав нам усе не згірш, ніж покійник, котрого вичаклувала Ерихто, провістив Помпеєві перебіг і кінець Фарсальської битви. Як же ви, як усі рогоносці, боїтеся мерців, то я вдамся лише до скіомантії.[288]
– Іди ти (гукнув Панурґ) к бісу, мудю солоний, іди псуй усіх албанців, накриєшся гостроверхим шличком. Ти б ще, гаспид, порадив мені підкласти під язика смарагд чи камінь гієни, запастися язиками одудів або ж серцями зелених рахавок, з'їсти серце і печінку якогось гада, аби з ячання і співу лебедів та інших птахів здобути хист, як колись араби Месопотамії, угадувати свою долю.
Забирайся під три чорти, рогоносцю, рогаче, вихресте, бісів чорнокнижнику, антихристовий химороднику!
Ходімо до вашого царя! Я певен, що він не погладить нас по голові, як дізнається, що ми побували у кипілі цього біса довгополого. Каюся, що я ходив туди, і залюбки виклав би сто нобілів і чотирнадцять плебеїв лише за те, щоб той, хто колись дмухав мені в зад, оздобив би зараз своїм плювком йому вуса. Бігме, як же він заморочив мене своїми теревенями, чортівнею, волхвуванням і ворожбитством! Хай його дідько візьме! Кажіть амінь і гайда вип'ємо. Тепер мені днів два, а то й чотири ходити понурою.