— Де ми? — спитав Стіргард.
— За Юноною. Політ пройшов без відхилень. Чи слід перенести Герберта до операційної?
Стіргард замислився.
— Ні. Я сам ним займуся. В якому стані корабель?
— У повній готовності.
— Чи надходили радіограми з "Еврідіки"?
— Так.
— Якої категорії важливості?
— Першої. Подати зміст?
— Про що там ідеться?
— Про зміну процедури. Переказати?
— Якого обсягу текст?
— Три тисячі шістсот шістдесят слів. Переказати?
— Скорочено.
— Я не можу скорочувати невідомі.
— Скільки невідомих?
— І це невідомо.
Стіргард відштовхнувсь од стелі. Летячи до зелено-червоного світла над кріотером Герберта, він устиг помітити в дзеркалі проходу до ванни м'язистий торс; торс лиснів онаксом, який витікав краплями з обірваної й підв'язаної пуповини, мов у величезного немовляти, вимоченого пологовими водами.
— Що сталося? — спитав командир.
Зачепившись босими ногами за контейнер лікаря, Стіргард приклав йому руку до грудей. Серце билося розмірено. На ледь розтулених губах білів липкий онакс.
— Перекажи те, що в цьому повідомленні точне! — мовив Стіргард до ГОДа.
Говорячи це, він устромив лікареві пальці в рот, заглянув у горло. Відчувши тепло подиху, обережно торкнувся піднебіння. Герберт здригнувсь і розплющив очі. Вони були повні сліз, ясних і чистих, немов вода. Стіргард вдоволено подумав про дієвість такої примітивної процедури.
Герберт не пробудився, бо затискачі на його пуповині не були ще цілком відключені. Командир натиснув на катетер, і той відскочив, прискаючи білою рідиною. Пуп стулився сам. Стіргард обіруч натиснув на груди непритомного, відчуваючи, як липнуть до них долоні. Герберт дивився на нього широко розплющеними очима, немов закляк від подиву.
— Все в порядку, — мовив Стіргард.
Здавалося, Герберт його не чує.
— ГОД!
— Слухаю.
— Що сталося?
— Зміни на Квінті.
— Перекажи стисло зміст.
— Зміст розпливчатий.
— Говори, що знаєш.
— Перед зануренням були зафіксовані швидкозмінні стрибки альбедо, радіовипромінення досягло трьохсот мегават білого шуму. На Місяці тремтить біла точка, визначена, як плазма у магнітному кільці.
— Які рекомендації?
— Обережна розвідка.
— А ще?
— Діяти на власний розсуд.
— Відстань од Квінти?
— Мільярд триста мільйонів миль по прямій.
— Маскування?
— Виконав.
— Мікс?
— Так.
— Програму змінив?
— Тільки на етапі наближення. Корабель перебуває в тіні Юнони.
— Готовність корабля повна?
— Повна. Чи слід реанімувати екіпаж?
— Ні. Вів спостереження за Квінтою?
— Ні. Втратив космічну в термосфері Юнони.
— Ну добре. Тепер мовчи і чекай.
— Мовчу і чекаю.
"Цікавий початок", — подумав Стіргард, масажуючи груди лікаря.
Той вдихнув повітря і поворухнувся.
— Ти мене бачиш? — спитав його голий командир. — Не говори. Кліпни.
Герберт закліпав і усміхнувся. Стіргард обливався потом, але не переставав масажувати.
— Diadochokynesis?.. — запропонував Стіргард.
Лікар заплющив очі і непевною рукою торкнувся кінчика свого носа. Потім вони поглянули один на одного й усміхнулися. Лікар зігнув коліна.
— Хочеш встати? Не поспішай.
Не відповідаючи, Герберт вхопився руками за краї свого ложа й підтягся. Та замість того, щоб підвестись, він злетів у повітря.
— Обережно — невагомість, — нагадав йому Стіргард. — Помалу...
Герберт оглядав ембріонатор, уже цілком отямившись.
— Як інші? — спитав він, одгортаючи волосся, що прилипло до чола.
— Реанімація триває.
— Чи я маю допомагати, докторе Герберт? — спитав ГОД.
— Не треба, — кивнув лікар.
Він сам по черзі перевірив контрольні покажчики над саркофагами. Торкався грудей, зазирав у зіниці, досліджував кон'юнктивальні реакції. До нього долинув шум води і ексгаустерів з ванни. Стіргард приймав душ. Поки лікар дійшов до останнього, Накамури, командир, вже одягнений у шорти і чорну трикотажну теніску, повернувся зі своєї кабіни.
— Як там? — спитав він у Герберта.
— Усі в нормі. У Ротмонта сліди аритмії.
— Лишайся біля них. Я .займуся поштою...
— Є відомості?
— П'ятирічної давності.
— Хороші чи погані?
— Незрозумілі. Бар-Гораб порс'див змінити програму. Вони щось помітили на Квінті перед зануренням. І на Місяці.
— Що це може бути?
Стіргард стояв біля входу. Лікар допомагав Ротмонтові. Троє вже мились, інші плавали довкола, пізнавали один одного, розглядали себе в дзеркалі, намагаючись розмовляти.
— Гукнеш мене, коли вони прийдуть до тями. Часу в нас досить. — 3 цими словами командир відштовхнувсь од люка, пролетів між голими астронавтами, як між білими рибами під водою, й зник у напрямку рубки управління.
Проаналізувавши ситуацію, Стіргард вивів корабель за площину екліптики, пройшовши тінь найслабшим ходом, щоб уперше обстежити Квінту. Вона маячіла біля Сонця, немов серп. Усю планету вкривали хмари, її шум зріс до чотирьох гігават. Фур'є-аналізатори не виявили жодних модуляцій. "Гермес" уже огорнувся в захисну оболонку, щоб його не можна було виявити радіолокацією. Стіргард волів переборщити із запобіжними заходами, аніж іти на ризик. Технічна цивілізація передбачала астрономію, астрономія — чутляві болометри, тож навіть астероїд, тепліший від вакуума, міг привернути увагу. Тому й до водяної пари він домішав трохи сульфідів, характерних для сейсмічного газу. Щоправда, астероїди з діючими вулканами —то рідкість, особливо при такій малій масі, як маса корабля-розвідника, але завбачливий командир вислав у космічний простір зонди і спрямував їх на себе, аби впевнитися, що необхідні для дальшої корекції польоту парові турбіни лишаться майже непомітними навіть при наближенні до Квінти. Хотів підійти до неї з боку Місяця, щоб докладно її дослідити.
Всі вже зібралися у безгравітаційній рубці управління. Рубка нагадувала середину великого глобуса з конусоподібним ухилом, закритим стіною моніторів, з кріслами, до яких людина прилипала. Досить було тільки вхопитися руками за бильце й притиснутись до сидіння, щоб тебе присмоктало. Коли ти хотів устати, слід було різко відіпхнутися. Це було ліпше від ременів.
Отож вони сиділи вдесятьох, наче в малому проекційному залі, а сорок моніторів показували планету, кожен в іншому спектральному діапазоні.
Найбільший центральний монітор міг здійснювати синтез монохроматичних зображень, при потребі накладаючи їх одне на одне. В розривах хмар, розігнаних пасатами й циклонами, ледь вирізнялися сильно розчленовані контури материків. Сяйво, яке почергово фільтрували, давало змогу бачити то поверхню хмарного моря, то поверхню материка.