Поштар покрутив головою і відкрив шкіряну торбу. Вона була повна снігу. Телеграма, яку він вийняв з торби, так замерзла, що аж хрускотіла.
— Х-х-хі-х-харек? — прохрипів він.
— Що? — перепитав худорлявий.
— Чи... тут... інженер Марек? — по складах видушив з себе поштар, докірливо дивлячись на нього.
— Це я! — вигукнув худорлявий пан. — Ви щось принесли для мене? Давайте швидше!
Інженер Марек розгорнув телеграму. Там стояло:
ТВОЇ ПРИПУЩЕННЯ ПІДТВЕРДИЛИСЬ КРПК БОНДІ
І все.
РОЗДІЛ XXII
Старий патріот
У празькій редакції "Лідових новін" робота йшла повним ходом. Телеграфіст кричав у телефон, несамовито лаючись із панночкою на телефонній станції. Клацали ножиці, стукотіла друкарська машинка, а пан Циріл Кевал сидів на столі й теліпав ногами.
— На Вацлавській слухають проповідь, — півголосом сказав він. — Якийсь комуніст там закликає до добровільної бідності. Підбурює людей, щоб були як лілеї польові. Борода в нього отакенна, аж до пояса. Просто страхіття, скільки тепер розвелося бороданів. Кожен — наче апостол.
— Угу, — відповів старий пан Рейзек , щось шукаючи в матеріалах ЧТА.
— І чого ті бороди так ростуть? — дивувався пан Кевал. — Слухайте, Рейзек, я гадаю, що й на це впливає Абсолют. Їй-богу, Рейзек, я боюся, що й у мене така виросте. Уявіть собі — до пояса!
— Угу, — задумливо мовив Рейзек.
— Сьогодні на Гавлічковому майдані богослужіння "Вільної мислі". А на Тиловому творить чудеса патер Новачек. Ось побачите, знов буча вийде. Учора цей Новачек зцілив паралізованого зроду. Потім була процесія, і той паралітик налупцював одного єврея. Зламав йому троє ребер, чи що. Бо той єврей був сіоніст.
— Угу, — зауважив пан Рейзек, викреслюючи щось.
— Сьогодні напевне буде велика буча, — провадив Циріл Кевал. — Прогресисти влаштовують мітинг на Старомеському майдані. Знов витягли на світ божий гасло "Далі від Риму!" А патер Новачек організує "маккавеїстів" — розумієте, таку озброєну католицьку гвардію. Ось побачите, яка комедія буде! Архієпископ заборонив Новачекові робити чудеса, але той попик немов з цепу зірвався: вже й мертвих воскрешає.
— Угу, — зауважив пан Рейзек, викреслюючи далі.
— Мені мама писали, — притишеним голосом оповідав Циріл Кевал, — що в нас, у Моравії цебто, в Густопечі та в околиці, страшенно озлилися на чехів. Що вони, мовляв, безбожники, гельветські барани, ідоловірці, що вони нових богів собі придумали і ще бозна-що. Лісничого застрелили, бо він був родом з Чехії. Я вам кажу, Рейзек, усюди аж клекоче.
— Угу, — погодився Рейзек.
— їв синагозі теж побилися, — додав пан Кевал. — Сіоністи дали добрячого чосу тим, що вірять у Ваала. Було й троє вбитих! А ви знаєте, що сьогодні в празькому гарнізоні оголошено бойову готовність? Але тим часом вршовицькі казарми послали ультиматум до чернинських казарм, щоб там визнали вршовицькі догмати про три ступені спасіння. А як вони не погодяться, хай виходять битися на Сандберк. І дейвицькі артилеристи пішли роззброювати чернинські казарми. Там забарикадувалися, солдати виставили у вікна кулемети й оголосили війну. Їх облягає сьомий драгунський, охорона Граду і чотири легкі батареї. Кажуть, що, як мине шість годин, відкриють вогонь. Рейзек, як весело тепер жити на світі!
— Угу, — сказав пан Рейзек.
— Нуг а в університеті, — потиху провадив пан Кевал, — сьогодні природознавчий факультет побився з історичним. Бачте, природознавці заперечують явлення, вони ніби пантеїсти. Заводії там професори, сам декан Радл ніс прапор. Історики захопили університетську бібліотеку в Клементінумі й боронилися відчайдушно — найбільше книжками. Декана Радла влучили в голову Веленовським , і він віддав богу душу. Очевидно, струс мозку. А ректора Арне Новака тяжко поранено якимсь томом "Винаходів і поступу". Під кінець історики засипали нападників "Збіркою творів" Яна Врби . Тепер там працюють сапери, вже відкопали сім трупів, у тому числі трьох доцентів. Я гадаю, що засипаних не більш як тридцять душ.
— Угу, — озвався пан Рейзек.
— А "Спарта", — торохтів Кевал у тихому натхненні, — а "Спарта" оголосила єдиним богом давньогрецького Зевса, тоді як "Славія" стоїть за Сватовіта. В неділю на Летні буде матч між обома богами. Обидва клуби озброяться, крім бутсів, ще й ручними гранатами. "Славія", кажуть, має кулемети, а "Спарта" — одну стодвадцятиміліметрову гармату. За квитками люди просто б'ються, вболівальники обох клубів озброюються. Ото буде веремія, Рейзек! Я гадаю, що виграє Зевс.
— Угу, — сказав Рейзек, — але, може, ви б переглянули листи?
— Ну, гаразд, — зласкавився Циріл Кевал. — Ви знаєте, до бога теж можна звикнути. А що нового в ЧТА?
— Нічого надзвичайного, — буркнув пан Рейзек. — Криваві демонстрації в Римі. В Ольстері теж колотнеча — самі знаєте, ірландські католики. Сент-Кілда все спростовує. В Польщі погроми. У Франції релігійний розкол, там знову з'явились вальденси, а в Мюнстері — анабаптисти. В Болоньї обрали антипапу — якогось патера Мартіна з "босоногих братів". І таке інше. Місцевого нічого. То ви переглянете кореспонденцію, га?
Циріл Кевал замовк і заходився переглядати останню пошту. Там було кількасот листів. Він перечитав з півдесятка і вже знудився.
— Слухайте, Рейзек, — сказав він незабаром, — тут же все на один копил. Ось, наприклад, таке: "З Хрудіма. Шановна редакціє! Як давній передплатник Вашої шановної газети... напевне, Ваших читачів і всю громадськість, яку баламутять безплідні суперечки..." Тут, — додав пан Кевал, — він забув написати "зацікавить", "...велике чудо, яке сотворив тутешній парафіяльний священик отець Закоупіл". І так далі. В Їчині — офіціант кооперативної їдальні, а в Бенешові — завідувач школи. В Хотеборжі — навіть власниця тютюнової крамнички, вдова їракова. Невже оце все треба перечитувати?
На хвилинку запала працьовита тиша.
— Хай йому біс, Рейзек, — знову озвався Кевал, — слухайте, ну що придумати таке сенсаційне? Щось би таке унікальне, чого в жодній газеті не буде, крім нашої. Що десь щось сталося природним шляхом без чуда. Але я гадаю — ніхто б нам не повірив.
Знову хвилина тиші.
— Рейзек, — жалібно промовив Кевал, — я не можу придумати нічого природного. Як подумаєш, то, власне, все на світі чудесне! Все, що є на світі, — це якась магія!