Гамм знімає шапочку. Пауза. Він надягає шапочку.
Гамм (його рука все ще на шапочці). А Нагг?
Клов піднімає кришку бака, в якому сидить Нагг, зазирає всередину. Пауза.
Клов. Схоже, що ні. (Закриває кришку, розпрямляється).
Гамм (забирає руку з шапочки). Що він там робить?
Клов піднімає кришку бака, в якому сидить Нагг, зазирає всередину. Пауза.
Клов. Плаче. (Закриває кришку, розпрямляється). Гамм. Значить, ще живий. (Пауза). Ти колись, хоч на мить якусь, був щасливий?
Клов. Щось не пригадую.
Пауза.
Гамм. Посунь-но мене під вікно.
Клов іде до фотеля. Хочу відчути світло на своєму обличчі.
Клов починає штовхати фотель.
А пам'ятаєш, як ти мене вигулював на самому початку? Ти за фотель тоді тримався так високо, що на кожному кроці міг мене вивалити. (Старечим голосом). Хе-хе, гарненько ми з тобою свого часу погуляли, любо згадати! (Похмуро). А тоді якось призвичаїлися.
Клов встановлює фотель напроти правого вікна.
Приїхали? (Пауза. Гамм відкидає назад голову. Пауза). Світло надворі?
Клов. Та вже ж не поночі.
Гамм (сердито). Я тебе питаю, чи світло надворі! Клов. Так.
Пауза.
Гамм. А штори не запнуті? Клов. Ні.
Пауза.
Гамм. Яке це вікно? Клов. Там земля.
Гамм. Я так і знав. (Сердито). Але ж тут світла немає! До іншого!
Клов штовхає фотель до іншого вікна.
Земля!
Клов зупиняє фотель біля лівого вікна.
(Гамм відкидає назад голову). А от тут світло! (Пауза). Такий собі сонячний промінь. (Пауза). Так? Клов. Ні.
Гамм. Значить, те, що я відчуваю в себе на обличчі, не є промінь сонця? Клов. Ні.
Пауза.
Г а м м. Я дуже білий з лиця, ге? (Пауза. Розлючено). Білий чи ні, я тебе питаю!
Клов. Такий, як і завжди, не більше.
Пауза.
Г а мчм. Відчини-но вікно.
Клов. Навіщо?
Гамм. Хочу послухати море.
Клов. Ти його не почуєш.
Гамм. Навіть якщо ти вікно відчиниш?
Клов. Навіть тоді.
Гамм. Значить, не варто його відчиняти? Клов. Не варто.
Гамм (мало не криком). Ну то відчини!
Клов піднімається по драбині, відчиняє вікно. Пауза.
Відчинив?
Клов. Так.
Пауза.
, Г а м м. Поклянися! Клов. Клянуся.
Пауза.
Гамм. Так от... (Пауза). Воно, мабуть, зараз тихе й спокійне. (Пауза. Зривається на крик). Тихе воно чи ні, я тебе питаю! Клов. Тихе.
Гамм. Це тому, що по ньому більше ніхто не плаває. (Пауза). Чого це ти раптом замовк? (Пауза). Щось негаразд?
Клов. Змерз я. Там м. А який зараз місяць? (Пауза). Зачини-но вікно і вертайся. (Клов зачиняє вікно, злазить з драбини, відвозить фотель на місце, стає позаду, похнюпивши голову). Не стовбич там, бо мені лячно. (Клов повертається на своє місце поруч із фотелем). Батьку! (Пауза. Голосніше). Батьку! (Пауза). Піди подивися, чув він мене чи ні.
Клов іде до бака, в якому сидить Нагг, піднімає кришку, нахиляється. Чути нерозбірливе бурмотання. Клов розпрямляється.
Клов. Чув.
Гамм. Обидва рази?
Клов нахиляється. Чути нерозбірливе бурмотання. Клов розпрямляється.
Клов. Один.
Гамм. Перший чи другий? Клов нахиляється. Чути нерозбірливе бурмотання. Клов розпрямляється.
Клов. Не знає він.
Гамм. Тоді другий, мабуть.
Клов. Невідомо. (Закриває кришку).
Гамм. Він все ще плаче? Клов. Ні.
Гамм. Ет, бідолашні мерці! (Пауза). Що він там робить? Клов. Смокче своє печиво.
Гамм. Життя триває. (Клов повертається на своє місце поруч із фотелем). Дай мені плед. Дуже холодно. Клов. Пледів більше немає.
Пауза.
Гамм. Поцілуй мене. (Пауза). Що, не хочеш мене цілувати? Клов. Не хочу. Гамм. В чоло.
Клов. Я тебе ніде не хочу цілувати.
Пауза.
Гамм (простягає руку). Ну хоч руку мені подай. (Пауза). І руки не хочеш подати?
Клов. Я взагалі не хочу до тебе торкатися.
Пауза.
Гамм. Подай-но мені собаку. (Клов шукає собаку). Хоча ні, не треба.
Клов. Так давати чи ні?
Гамм. Не треба.
Клов. Тоді я пішов від тебе.
Гамм (похнюпив голову, неуважливо). Так, так.
Клов іде до дверей, обертається.
Клов. Якщо я не вб'ю цього пацюка, то він здохне.
Гамм (так само). Так, так. (Клов виходить. Пауза). А тепер я. (Він дістає свого носовика, розгортає його, тримає перед собою у випростаній руці). Продовжимо. (Пауза). Отак плачеш, плачеш знічев'я, аби тільки не сміятися, а тоді мало-помалу... такий тебе смуток огорне, що тільки тримайся. (Він складає носовик, ховає його до кишені, підводить голову). І всім Тм я міг би допомогти. (Пауза). Допомогти! (Пауза). Спасти. (Пауза). Спасти! (Пауза). їх там кишіло, як мурашні. (Пауза. Різко). Але ж ворухніть мозком, зважте, ви ж поки що не на небі, а на землі, і на це вже немає ради. (Пауза). Забирайтеся звідси і любіть один одного! Облизуйте один одного! (Пауза. Спокійніше). Все згодиться: як не хліб, то тістечка. (Пауза. Різко). Геть, щоб і очі мої вас не бачили, пийте-гуляйте собі деінде! (Пауза. Тихо). Саме так, саме так! (Пауза). Навіть собаки справжнього і того немає! (Спокійніше). Знаєш же ж, що кожен початок — це є водночас і кінець, і все 'дно продовжуєш. (Пауза). То, може, продовжити мою історію, завершити її й розпочати нову? (Пауза). А може, впасти на підлогу, та й по всьому? (Пробує якось підвестися, але падає на спинку). Заганяти нігті в шпарини, відштовхуватися руками і таким чином повзти вперед? (Пауза). І це вже буде кінець, і
я себе питатиму, як же це так я дійшов до нього, питатиму в себе, як же це... (Вагається)... де це й чому він так забарився. (Пауза). Там я й скнітиму, у старому сховищі, сам на сам із мовчанкою та... (вагається) нерухомістю. А якщо я заклякну й замовкну, тоді усім звукам і рухам теж настане кінець. (Пауза). Я гукну батька, і я гукну... (вагається) сина. Навіть двічі чи тричі, якщо ні за першим, ні за другим разом вони мене не почують. (Пауза). Я скажу собі: він повернеться. (Пауза). Ну, а потім? (Пауза). А потім що? (Пауза). Він не зміг, він занадто далеко подався. (Пауза). А потім? (Пауза. Дуже схвильовано). Фантазії усілякі! Що за мною буцімто стежать! Пацюк! Якісь кроки! Очі! Хтось поза спиною важко дихає, а тоді... (Видихає повітря). А тоді заходитися швидко-швидко виголошувати слова, як самотня дитина, яка удає, ніби їх тут двійко, трійко, щоб тільки лишатися не на самоті, а укупі з кимось і всю ніч гомоніти гуртом. (Пауза). Мить за миттю минає, сиплеться, немов просо в того... (шукає слово) старого грека, і весь вік чекаєш, коли вже нарешті та купа буде завбільшки з життя. (Пауза. Хоче щось додати, але роздумує. Пауза). Швидше б, швидше б! (Свистить. З'являється Клов, у руці в нього будильник, зупиняється поруч із фотелем). Ти ба! І нікуди не подався, і не вмер?