Клов. У душі, в душі.
Гамм. Що саме?
Клов. І перше, і друге.
Гамм. Якби ти подався десь далеко, то вмер би. Клов. І навпаки.
Гамм (згорда). Далеко від мене — скрізь смерть. (Пауза). Як там пацюк?
Клов. Звільнився.
Гамм. Далеко він не втече. (Пауза. Занепокоєно). Що кажеш? Клов. А йому далеко й не треба.
Пауза.
Гамм. Чи не час там мені вже приймати гамівні ліки? Клов. Так.
Гамм. Ага! Нарешті! Давай їх сюди! Хутенько! Клов. Гамівних ліків більше немає.
Пауза.
Гамм (розпачливо). О!.. (Пауза). Немає гамівних ліків! Клов. Немає. Гамівних ліків ти більше ніколи не одержиш.
Пауза.
Г а м м. А ота маленька кругла коробочка. Там же їх повно було!
Клов. Було, але зараз вона порожня. (Пауза. Клов починає ходити по кімнаті. Шукає, де б поставити будильник).
Гамм (тихо). Що ж його робити? (Пауза. Горлає). Що робити? (Клов помічає картину, знімає її, ставить на підлогу зображенням до стіни, а на її місце вішає будильник). Що ти там робиш?
Клов. Закругляюся.
Пауза.
Гамм. Подивися на землю. Клов. Знову?
Гамм. Якщо вже тебе так до неї тягне.
Клов. Тобі горло болить? (Пауза). Може, пігулку хочеш? (Пауза). Ні? (Пауза). Дарма. (Йде, співаючи, до правого вікна, зупиняється перед ним, підводить голову, дивиться).
Гамм. Не співай!
Клов (обертається до Гамма). Що, вже й співати не вільно? Гамм. Не вільно.
Клов. Як же воно тоді має скінчитися?
Г а м м. А ти, значить, хочеш, щоб воно скінчилося?
Клов. Я хочу співати.
Гамм. Цього я тобі не можу завадити.
Пауза. Клов повертається до вікна.
Клов. І де я подів цю драбину? (Роззирається, шукаючи драбину). Ти драбину не бачив? (Знаходить драбину). Так ось же ж вона! (Простує до лівого вікна). Інколи "я сам собі дивуюся: чи все у мене гаразд з толовою. А потім минається і знов настає повна чіткість і ясність. (Піднімається на драбину, визирає у вікно). Ет, курва! Під водою вся! (Вдивляється). Як же це так? (Тягне голову, прикладає долоні до очей). І дощу не було наче. (Протирає скло, вдивляється. Пауза. Стукає себе по лобі). От дурень! Де ж я дивлюся! (Злазить із драбини, робить кілька кроків у бік правого вікна). Під водою! (Повертається, бере драбину). От дурень! (Тягне драбину до правого вікна). Інколи я сам собі дивуюся: чи все у мене гаразд із клепками. А потім—минається і знов настає повна розумова просвітленість. (Встановлює драбину під правим вікном, злазить на неї, визирає у вікно. Обертається до Гамма). Тебе цікавить щось конкретне? (Пауза). Чи загальна панорама?
Гамм (кволим голосом). Загальна панорама.
Клов. Загальне враження? (Пауза. Повертається до вікна). Що ж, подивимося. (Дивиться).
Гамм. Клов!
Клов (не обертається). М-м-м.
Гамм. А знаєш...
Клов (не обертається). М-м-м.
Гамм. Я ж ніколи там не бував. (Пауза). Клов!
Клов (обертається до Гамма, роздратовано). Ну що таке?
Гамм. Я ж ніколи там не бував.
Клов. Твоє щастя. (Повертається до вікна).
Гамм. Коли треба, я завжди був відсутній. Все відбувалося без мене. Я просто не знаю, що ж, власне, сталося. (Пауза). А ти знаєш, що сталося? (Пауза). Клов!
Клов (обертається до Гамма, роздратовано). Ти хочеш, щоб я дивився на це лайно? Кажи, хочеш чи ні?
Гамм. Дай мені спершу відповідь.
Клов. Яку ще відповідь? Гамм. Ти знаєш, що сталося? Клов. Де? Коли?
Гамм (різко). Коли! Що сталося! Невже не ясно? Я питаю тебе, що сталося!
Клов. Та яка мені в біса різниця? (Повертається до вікна). Гамм. А я от не знаю.
Пауза. Клов обертається до Гамма.
Клов (різко). Ну а коли матінка Пегг прохала в тебе мастила для своєї лампи і ти погнав її під три чорти, ти тоді знав, що відбувається, га? (Пауза). А знаєш, від чого вона померла, матінка Пегг? Від темряви.
Гамм (слабким голосом). Не було в мене того мастила. Клов (різко). Було!
Пауза-
Гамм. Телескоп при тобі? Клов. Ні. І так усе видно. Гамм. Піди принеси його.
Пауза. Клов підводить очі до неба, стискає кулаки, втрачає рівновагу, хапається за драбину, спускається на кілька щаблів, зупиняється.
Клов. Я от ніяк не збагну одного. (Спускається долі, стоїть нерухомо). Чому я завжди тебе слухаюся? Може, ти мені це поясниш?
Гамм. Не знаю... Може, з жалості. Із якоїсь превеликої жалості. (Пауза). Але воно тобі і буде заважко, ой як заважко.
Пауза. Клов ходить узад-вперед по кімнаті, шукає телескоп.
Клов. Набридли мені всі ці наші історії, остогидли. (Шукає). Ти там часом не сидиш на ньому? (Соває крісло, все під ним обдивляється, шукає далі).
Гамм (стривожено). Не залишай мене тут!
Клов ставить фотель на його звичне місце.
(Кволим голосом). Я тепер у самому центрі?
Клов. Мені конче потрібен мікроскоп, щоб знайти цей... (Помічає телескоп). А, дуже вчасно! (Піднімає телескоп, злазить на драбину, спрямовує телескоп назовні).
Гамм. Дай мені собаку.
Клов (не відривається від телескопа). Замовкни. Гамм (голосніше). Дай мені собаку!
Клов випускає з рук телескоп, хапається за голову. Пауза. Збігає з драбини, шукає собаку, знаходить його, піднімає, поспішає до Гамма, б'є його зопалу собакою по
голові.
Клов. Ось тобі твій собака!
Собака летить на підлогу. Пауза.
Гамм. Він мене вдарив.
Клов. Через тебе сказитися можна! Це ж божевілля якесь!
Гамм. Якщо ти вже маєш мене вдарити, то бий молотком. (Пауза). Або гаком, чуєш, загили мене гаком. Не собакою. Гаком. Або молотком.
Клов піднімає собаку, подає його Гамму. Той бере його на руки.
Клов (благально). Давай припинимо гру.
Гамм. Ніколи. (Пауза). Поклади мене у мою домовину.
Клов. Домовин більше немає.
Гамм. О, щоб воно вже скінчилося!
Клов іде до драбини.
(Раптом зривається на крик). Вмить і назавжди!
Клов піднімається на драбину, зупиняється, злазить, шукає телескоп, бачить його, піднімає, знову злазить на драбину, спрямовує телескоп назовні.
Від темряви! А я? А мені хіба хтось колись співчував?
Клов (опускає телескоп, обертається у бік Гамма). Що? (Пауза). Ти це мені?
Гамм (зі злістю). Це я вбік! От йолоп! Що, ніколи не чув, як звертаються не до когось, а "вбік"? (Пауза). Це я готуюся до свого останнього монологу.
К л о в. Я тебе попереджаю. Я розглядатиму всю цю гидоту, але тільки тому, що ти мені наказав. Але це вже востаннє. (Спрямовує телескоп назовні). Подивимося... (Пересуває телескоп). Нічого... нічого... добре... дуже добре... нічого... прекра... (Здригається, опускає телескоп, перевіряє його, дивиться знову). Ай-ай-ай!