Елідюк

Страница 8 из 9

Джон Фаулз

Гільдельвек говорила так заспокійливо, що Гіліадон погодилася їхати з нею. Гільдельвек спорядила слугу і послала його за Елідюком. Слуга помчав учвал і незабаром наздогнав його. Хлопець поштиво привітав Елідюка, а тоді розповів усю правду. Елідюк, не чекаючи на своїх воїнів, стрибає в сідло. Того ж вечора він примчав додому і побачив Гіліадон — живу! Він ніжно подякував дружині і був на сьомому небі — такого щастя він ще не відав. Елідюк не може відірватись від Гіліадон, цілує її, а та сором'язливо відповідає на його поцілунки. Вони не в змозі приховати радості зустрічі.

Коли ж Гільдельвек побачила, як усе обертається, вона поділилась із чоловіком своїми міркуваннями. Попросила його дозволу жити нарізно, бо бажає стати черницею і служити богові. Елідюк має дати їй частину своїх земель, де вона заснує абатство. Після цього він має одружитись із дівчиною, яку так нестямно кохає, бо жити з двома дружинами не тільки протизаконно, але й непорядно і непристойно.

Елідюк не став перечити їй. Він зробить усе так, як вона побажає, і віддасть частину своїх земель.

У тому самому лісі біля замку, де стояла каплиця відлюдника, він звів церкву та інші монастирські споруди. За тим — відписав монастиреві багато угідь та всілякого добра. Коли усе залагодилося, Гільдельвек,— разом із тридцятьма іншими черницями — оселилася в монастирі. Отак вона заснувала свій орден і стала жити новим життям.

Елідюк обвінчався з Гіліадон. Пишне й бучне відсвяткували вони тоді весілля, і довгий час щасливо жили у повній злагоді й любові. Вони роздали людям силу всілякого добра і зробили багато гарних справ — так багато, що, зрештою, присвятили себе служінню богові.

Гарно все обміркувавши, Елідюк прибудував до свого замку церкву й одказав їй усі гроші й більшу частину своїх володінь. Він призначив служників та інших богочестивих людей дбати про орден та його будівлі. Коли все було завершено, він ввірив себе і слуг своїх всемогутньому богові. А Гіліадон, яку він так палко кохав, Елідюк відіслав до своєї першої дружини. Гільдельвек зустріла її як рідну сестру, і, виявляючи до неї велику шану й повагу, вчила слугувати богові й жити богоугодним життям ордену. Вони молилися за спасіння Елідюкової душі, а той, у свою чергу, молився за них обох. Через вістовців узнавав Елідюк, як вони жили і втішали одна одну. Всі троє по-своєму щиро намагалися любити бога, і, як настав час, то милістю божою, на якій стоїть уся правда життя, кожний спочив тихою смертю.

За давніх-давен склали цю легенду благородні кельти, щоб зберегти пам'ять про дивовижну долю цих трьох людей. Хай живе вона у віках!

55

Камелот — легендарне місто в Британії, де знаходився двір короля Артура. Синдромом Камелота Фаулз іронічно називає пристрасне захоплення середньовіччям.

56

Марі де Франс — талановита французька поетеса XII століття, авторка віршованих новел, так званих ле, сюжети яких здебільшого запозичені з народних кельтських переказів. Уславилась як авторка найдавнішої літературної обробки роману про Трістана та Ізольду ("Ле про жимолость").

57

Марі зовуть мене, і родом я із Франції (стар. фр.).

58

Аліенора Аквітанська (1122—1204), онука найдавнішого з відомих нам трубадурів, Гільома IX, графа Пуатье (1071— 1127). Королева Франції (1137—1152) як дружина Людовіка VII і королева Англії (1154—1189) як дружина Генріха II. Була діяльною провідницею провансальських літературних ідей.

59

Генріх II Плантагенет, граф Анжуйський (звідси друга назва династії — Анжуйська, 1133—1189), англійський король (1154—1189), перший з династії Плантагенетів.

60

Томас Бекет (1118—1170), канцлер Англії з 1155 р.; архієпископ Кентерберійський — з 1162 р. Противник політики Генріха II, спрямованої на підкорення англійської церкви світській владі. Був убитий за таємним наказом короля.

61

"Бретонські повісті" (фр.), твори, сюжети яких беруть свій початок з бретонських, уельських і корнуельських фольклорних джерел. Діляться на чотири основні цикли: бретонські ле, романи про Трістана та Ізольду, романи про короля Артура і романи про пошуки святого Грааля.

62

Джейн Остін (1775—1817) — англійська письменниця, авторка сімейно-побутових романів. Надзвичайно правдиво зображувала побут і звичаї англійської провінції, виявляючи велику майстерність психологічного аналізу.

63

"Розум і почуття" — назва одного з романів Д. Остін.

64

Арпеджіо (іт. arpeggio) — виконання звуків акорду не одночасно, а по черзі у висхідному або низхідному русі.

65

Йоганн Гутенберг (бл. 1399—1468), німецький винахідник книгодрукування, перший друкар Європи.

66

Хочу подякувати доктору Оксфордського університету, з Пембрук-Коледж, Ніколасу Манну, за допомогу в особливо важких місцях. (Примітка автора).

67

Куртуазна любов (фр.).

68

Уотергейтська справа — розслідування політичного скандалу, пов'язаного з протизаконними діями адміністрації уряду Р. Ніксона, що призвело до відставки Р. Ніксона з поста президента США в серпні 1974 р.

69

Переходи оповіді в теперішній час, так само, як і діалогу, повністю відповідають оригіналові. (Примітка автора).

70

У тексті говориться "в замку", але цілком очевидно, що йдеться про Ексетер, який на той час був обнесений муром. Марі повинна була знати про велике значення міста за часів існування Західної Саксонії і захоплення її Вільгельмом Завойовником у 1068 р. Сакси відібрали у кельтів Східний Девоншір і Ексетер у другій половині сьомого століття, тому першоджерело "Елідюка" Марі мало бути створене до цього часу. В зв'язку з цим Тотнес часто згадується в matsere de Bretagne. (Примітка автора).

71

...en soudees remaneir (стар, фр.) — наймати. Лицар soudoyer означає (принаймні в лицарському романі) "найманий воїн". Це визначення вживалося в набагато благороднішому й шанобливішому розумінні, ніж слово "найманець" тепер чи навіть за доби Відродження. Можливо, японський "самурай" буде тут найкращим аналогом. (Примітка автора).

72

Знак милості, даної Гіліадон її високим становищем. Звичайно кавалери середньовіччя брали даму — навіть свою дружину — за ліву руку, але тільки за пальці. Ходити ж під руку було майже невідомим до часів Відродження. Це частково пояснює чи пояснюється тим, що впродовж середньовіччя і аж до часів Гольбейна вважалося, ніби дотик жіночої руки має надзвичайно сильну еротичну дію. Принагідно нагадаю також, що вже тоді жінки носили звабливі прозорі тканини, про що ясно говорять інші тогочасні свідчення (обурених чоловіків). Це допомагає нам уявити образ Гіліадон. "Гілі" означає "золотий". Візьмімо уривок із однієї новели Марі де Франс — "Ланваль": "Вона була зодягнена в білу полотняну сорочку з широким мереживом з боків, так, що від шиї до п'ят видно було її оголене тіло. Вона мала привабливу струнку постать і ніжний стан. А шию білу, мов сніг на гілці. Очі ясні на блідому обличчі, гарненький рот, витончений ніс, темні брови. Волосся ж у неї було хвилясте, пшеничного кольору. На сонці воно вигравало ясніше золота". (Примітка автора).