— Наша біда в тому, що ми досі не наткнулися хоча б на якісь сліди їхньої інформаційної мережі, — озвався з глибини каюти Кібернетик. — Телеграф, радіо, лист, зафіксовані документи — щось у цьому роді... Кожна цивілізація створює технічні засоби такого роду і з їхньою допомогою зберігає свою історію й досвід. Ця, напевне, теж. Якби ми могли потрапити до міста!
— На Захиснику — можна, — відповів, обернувшись до нього, Координатор. — Але виникла б сутичка. Ні її перебігу, ні наслідків передбачити неможливо — гадаю, ти це усвідомлюєш?
— Ну, якби ми могли зустрітися з якимсь їхнім розумним фахівцем, техніком...
— Як це нам зробити? Вирушити на полювання? — запитав Лікар.
— Ба, коли б я знав як! На Землі все здається дуже просто — ми прибуваємо на планету з цілим оберемком інтеркомунікаторів, електронних мозків для перекладу, на піску малюємо трикутники Піфагора, обмінюємося сувенірами...
— Перестань розказувати нам казочки, чуєш? — урвав його Інженер, який раптом виріс на порозі. — Ходіть. Плівку вже проявлено.
Вони вирішили подивитися її в лабораторії, бо це було найдовше з усіх приміщень на кораблі. Коли вони ввійшли туди, плівка, вже зафіксована, але ще мокра, крутилася в барабані, крізь який продувалося гаряче повітря. З нього вона йшла прямо на бобіну проекційного апарата. Координатор сів біля нього, щоб мати змогу будь-якої хвилини зупинити зображення чи повернути його на екрані назад; усі зайняли місця, й автомат погасив світло.
Перші метри були зовсім засвічені — кілька разів промайнули фрагменти поверхні озера, потім з'явилася набережна. Вона була укріплена, в кількох місцях у воду спускалися довгі похилі площини, над якими здіймалися розчепірені вишки, з'єднані ажурними стрічками. Зображення на мить розпливлося, а коли знову можна було роздивитися деталі, всі побачили, що біля вершини кожної вишки по два п'ятилопатевих пропелери крутилися в' протилежні боки. Вони крутилися дуже повільно, оскільки зйомка велася з великим прискоренням. По похилих площинах, які спускалися в глибину озера, рухалися якісь предмети, неначе притоплені у воді, але роздивитися їхні контури було неможливо. До того ж усі вони рухалися неймовірно повільно. Координатор повернув назад кільканадцять метрів плівки й пустив її знову — вже значно швидше. Предмети, які спускалися вздовж тонких, розмазаних, наче товсті вібруючі струни, смуг, промайнули тепер швидко і влетіли у воду; на поверхні озера розійшлися кола. На самому березі, спиною до апарата, стояв дуплекс; з бочкуватого пристрою, над яким стирчав тонкий прут, що закінчувався розмазаною плямою, виступала тільки верхня частина його великого торса. Набережна зникла. Тепер екран перетинали пласкі, наче коробки, предмети, насаджені на ажурні колони. На їхніх вершечках стояли численні бочкуваті пристрої, схожі на той, у якому стояв дуплекс на пристані. Всі вони були порожні, деякі ліниво рухалися по два, по три в той самий бік, зупинялися й поверталися назад.
Зображення повільно переміщалося. З'явилися численні вогники, які здавалися чорними плямами. Плівка була передержана, і, що найгірше, довкола плям розпливалися мутні ореоли. З-за цих туманних кружалець проглядали маленькі, зняті згори фігурки. Дуплекси ходили парами в різні боки, їхні маленькі торси були обвиті чимось пухнастим, так що стирчали тільки голівки, але недостатня чіткість зображення не дозволяла роздивитися риси їхніх облич.
Потім на екран випливла якась величезна маса, що розмірено підіймалася й опадала. Вона стікала в бік нижнього кутка екрана, наче спінений сироп, по ній на еліптичних основах ходили десятки дуплексів; здавалося, в своїх маленьких ручках вони тримали якісь знаряддя й торкалися цієї маси, розрівнювали її чи згрібали. Час від часу маса здималася шпичастим біля вершини пагорбом, звідти вискакувало щось на зразок сірої чаші. Зображення змішувалося, але рухлива маса й далі заповнювала собою весь екран; деталі проступали з разючою чіткістю, в центрі з'явилася група струнких чаш, які мовби виростали на певній відстані одна від одної, біля кожної з них стояли двоє або троє дуплексів. Вони нахиляли до них свої личка, мить стояли непорушно, а тоді випростувалися; це повторювалося знову й знову. Координатор ще раз перемотав плівку назад, а відтак пустив її швидше — тепер дуплекси немовби цілували внутрішні стінки чаш. На задньому плані, на який люди раніше не звернули уваги, стояли інші дуплекси з утягнутими до половини маленькими торсами й немовби спостерігали за діями перших. Зображення знову перемістилося. Тепер видно було тільки самісінький край маси, облямований темною лінією, поруч рухалися обертові диски, набагато менші за тих, з якими недавно зустрічалися люди. Диски оберталися повільно, стрибками — можна було помітити ривки їхніх ажурних підойм — це був ефект зйомки.
Поступово рух на екрані жвавішав, хоча через сповільнення зйомки він, здавалося, проходив немовби в дуже густому, неповітряному середовищі. З'явилося те, що Фізик, Інженер і Лікар прийняли там, на рівнині, за "центр міста". Це була густа мережа рівчаків, якими врізнобіч рухалися незвичайні бочкуваті пристрої. На кожному з них, тісно притулившись один до одного, стояло від двох до п'яти дуплексів. Переважно вони їхали по троє. Здавалося, їхні маленькі торси оперізує щось таке, що переходить на зовнішній бік "бочки", але це міг бути просто відблиск. Тіні під призахідним сонцем дуже видовжилися й заважали роздивитися деталі. Понад схожими на рівчаки магістралями були перекинуті зграбні ажурні місточки. На цих місточках подекуди крутилися на місці величезні дзиґи, потім їхнє обертання знову розпалося на серію складних обертово-випростувальних рухів, немовби членисті кінцівки вихоплювали з повітря щось невидиме. Одна дзига зненацька зупинилася, і тоді з неї почали виходити фігурки, вкриті якоюсь блискучою речовиною. Стрічка була чорно-біла, отож сказати з певністю, чи це срібло, чи щось інше, було важко. Саме в ту секунду, коли виходив третій дуплекс, тягнучи за собою якийсь незрозумілий предмет, зображення перемістилося. Через середину екрана біг тепер товстий канат; він знаходився набагато ближче до об'єктива, аніж те, що було на задньому плані. Цей канат — а може, трубопровід? — легко погойдувався, обтяжений вузькою сигарою, з якої сипалося щось таке, що переливалося, наче хмара листя; але ці предмети, мабуть, були досить-таки важкі, бо вони не кружляли, а падали додолу, наче важки; внизу, на ввігнутому майданчику, багатьма рядами вишикувалися дуплекси, й від їхніх ручок до поверхні летіли безперервно дрібні іскорки — це було вже зовсім незрозуміле, бо хмара предметів, які сипалися згори, немовби кудись зникала, не долітаючи до тих, що стояли внизу. Зображення повільно переміщалося; біля самісінького краю екрана непорушно лежало двоє дуплексів, третій наближався до них; обидва дуплекси повільно підвелися. Один із них похитувався; його маленький торс був схований, і він скидався на голову цукру, Координатор перемотав плівку назад, знову пустив її, а коли на екрані з'явилися лежачі дуплекси, зупинив проектор, спробував зробити зображення чіткішим, а відтак підійшов до екрана з великим збільшувальним склом.